Рішення № 85433080, 15.10.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/13366/19

Провадження № 2/520/4540/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Луняченка В.О.

за участю секретаря Нефедової Г.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

11.06.2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання між ним та ОСОБА_2 , зареєстрованого 24.09.2013 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис про шлюб №755, а також в позові просить здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за кожним із сторін право особистої приватної власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м. Позов мотивований тим, що 24.09.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, зареєстрований шлюб, актовий запис № 755. Від даного шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Однак за час перебування у шлюбі, позивач зрозумів, що у нього з дружиною різні погляди на подружнє життя, шлюб та інші цінності, виявилась несумісність характерів, що зумовило припинення подружніх відносин та звернення до суду з позовним вимогами про розірвання шлюбу. Також позивач зазначає, що в період шлюбу, подружжям придбано майно, а саме квартира АДРЕСА_1 загальною площею 48,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, яка підлягає розподілу між подружжям по Ѕ частині кожному з подружжя.

Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченко В.О.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси Луняченко В.О. від 02.07.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Позивачем ОСОБА_1 до справи надано заяву, в якій він позовні вимоги підтримує в повному обсязі,п росить позов задовольнити та розглядати справу за його відсутністю.

З боку відповідача ОСОБА_2 до судового засідання надано відзив на позов, в якому вона позовні вимоги визнала частково, не заперечує щодо розірвання шлюбу, в цій частині росить позов задовольнити, а частині позовних вимог щодо розподілу майна, позовні вимоги визнає частково, а саме просить визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки у спільному майні , а саме квартири , загальною площею 48,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частики у спільному майні, а саме саме квартири , загальною площею 48,4 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 259 ЦПК України якщо в одному провадженні об`єднані кілька взаємопов`язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог.

Враховуючи, що дії відповідача щодо часткового визнання позову не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне прийняти часткове визнання позову відповідачем та ухвалити часткове рішення про задоволення позову в частині вимог про розірвання шлюбу, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов в частині розірвання шлюбу таким, що підлягає задоволенню, тому що родина фактично розпалася і її відновлення неможливо, при обставинах, зазначених позивачем, у позивача відсутні які-небудь почуття до відповідача, їх шлюбний союз розпався, на примирення позивач не згоден, оскільки сторін по справі нічого не об`єднує, а також беручи до уваги той факт, що один з подружжя або обоє мають право звернутися із заявою в суд про розірвання шлюбу й це право підлягає судовому захисту.

У судовому засіданні встановлено, що сім`я між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпалася остаточно, з боку сторін клопотань щодо надання строку на примирення не надходило, шлюб носить формальний характер.

Тому суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.

Відповідно до ст.56 ч.3 Сімейного Кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Стаття 105 ч.3 Сімейного Кодексу України наголошує нате, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог ст.114 ч.2 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Позов про розірвання шлюбу, відповідно до вимог ч.1 ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Як наголошує положення ст. 24 ч.1 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається .

За обставин, суд дійшов висновку, що подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз сім`ю шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.

У ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу, суд переконався у дійсному волевиявленні сторін по справі.

Керуючись ч.ч. 2, 3, 4 ст. 200, ст.ст. 206, ч. 3 ст. 259, 263-265, 268ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) зареєстрований 24 вересня 2013 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис про шлюб №755.

Продовжити розгляд справи в частині вимог ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 ) про поділ майна подружжя.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Луняченко В. О.