Рішення № 85430128, 17.10.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2743/19

Провадження № 2-а/185/109/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Врона А.О., за участю секретаря судового засідання Чернишової К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта Мар`їнського відділення поліції Волноваського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області Коваля Василя Анатолійовича про скасування постанови про адміністративне стягнення, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого сержанта Мар`їнського відділення поліції Волноваського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області Коваля Василя Анатолійовича, в якому просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення про застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 425 грн, закрити справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, визнати дії інспектора ОСОБА_2 неправомірними, стягнути з державного казначейства України відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн, за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ним були ввімкнені денні ходові вогні при русі поза населеним пунктом, старшим сержантом невірно кваліфіковані дії позивача и помилково притягнуто його до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а не за ст.125 КУпАП, що є прямим порушенням принципу законності, встановленого ст.7 КУпАП. Моральна шкода полягає у тому, що відносно нього було необґрунтовано винесено постанову, його необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, позивач змушений був витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях, звернення до суду, участь у судових засіданнях, у позивача зірвалися життєві плану, він змушений нервуватися, уся ця ситуація є для нього стресовою.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу за місцем роботи відповідача, про причину неявки суду не повідомив, відзив на адміністративну позовну заяву не надав.

Дослідивши докази в справі, суд прийшов до наступного висновку.

В ході судового розгляду встановлено, що стосовно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ДПО18 №471653 від 23 березня 2019 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.

Згідно зазначеної постанови, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки "ВАЗ 211040" д.н. НОМЕР_1 23 березня НОМЕР_2 року о 13:05 годині на автодорозі Запоріжжя-Донецьк 198 км поза населеним пунктом не увімкнув ближнє світло фар, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.

При цьому в постанові посадовою особою не вказано, який пункт Правил дорожнього руху порушив позивач, зафіксовано лише, що ОСОБА_1 «порушив».

Пунктом 9.8 ПДР встановлено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Тобто, наведеною нормою закріплено обов`язок використання водієм денних ходових вогнів, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнього світла фар протягом певного періоду часу під час руху поза населеними пунктами.

Пунктом 19 ПДР України передбачено умови користування зовнішніми світловими приладами.

Згідно із цим пунктом у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, на всіх механічних транспортних засобах повинні бути ввімкнені - фари ближнього (дальнього) світла.

Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом, що, з огляду на положення п.9.8 ПДР, обумовлює обов`язок його використання протягом певного періоду часу під час руху поза населеними пунктами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім наданої позивачем копії постанови серії ДП018 №471653 від 23 березня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення, інших доказів, які вказували б на вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суду не надано.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та вважає, що відповідачем суду не надано достатніх доказів які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Обов`язок доказування вини водія у вчиненні правопорушення у сфері дорожнього руху покладено на посадову особу, яка винесла постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність може наставати за порушення правил користування попереджувальними сигналами, до яких відноситься ввімкнення денних ходових вогнів, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар, з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами (п.9.8 ПДР України).

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач не ввімкнув денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнього світла фар.

Згідно змісту позову, позивач вказує, що ним було ввімкнено ближнє світло фар на механічному транспортному засобі поза населеним пунктом.

Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні безперечні докази того, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, котрі б підтверджували вчинення позивачем правопорушення та правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, тому суд прийшов до висновку, що постанова є не законною і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до положень частини першої статті 1167 ЦК України, статті 1174 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадовою або службовою особою органу державної влади, відшкодовується державою.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Однак, позивач не надав достатніх доказів в обґрунтування і підтвердження розміру моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками для позивача, а тому в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 5000 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 288 КпАП України, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України суд приходить до висновку про необхідність компенсувати судові витрати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого сержанта Мар`їнського відділення поліції Волноваського відділу Головного управління Національної поліції в Донецькій області Коваля Василя Анатолійовича про скасування постанови про адміністративне стягнення, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Постанову серії ДП018 №471653 від 23 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк (286 КАС), з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 295 КАС України.

Суддя А. О. Врона