Рішення № 85429615, 31.10.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/1388/19

Провадження №2/0203/782/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-представниці позивачки ОСОБА_1 ;

-відповідачки ОСОБА_2 ;

-представників відповідачки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

-представниці відповідача ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_6 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Васильєва Ярослава Олександрівна, про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення, скасування записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу,

у с т а н о в и в:

1. 11 квітня 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_6 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Васильєва Я.О., про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення, скасування записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.12.2017 Дніпровською міською радою було ухвалене рішення про передачу ОСОБА_6 земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку. Згодом було затверджено проєкт землеустрою та зареєстровано право власності останньої на надану ділянку. 08.01.2019 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за яким остання придбала вказану земельну ділянку. Позивачка вважає незаконними рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 і укладений після нього договір купівлі-продажу, оскільки цю ділянку вона придбала 10.12.1998 у ОСОБА_7 шляхом укладення «домашньої угоди». 21.01.1999 рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради вказану земельну ділянку було передано саме позивачці. У подальшому вона набула право власності на землю, отримавши відповідний державний акт, який був втрачений. Викладені обставини стали причиною звернення позивачки до суду з позовом про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення від 06.12.2017, скасування записів про право власності на спірну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 087.01.2019 (а.с.а.с. 2 - 9).

2. 16 травня 2019 року суд за заявою позивачки вжив заходів із забезпечення позову, заборонивши ОСОБА_2 , будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці, що розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 1210100000:06:069:0012), а також наклавши арешт та заборонивши відчуження у будь-який спосіб земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 1210100000:06:069:0012), яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.01.2019, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Васильєвою Я.О. (реєстровий номер - 16) (а.с. 44).

3. 31 травня 2019 року Дніпровська міська рада подала до суду відзив на позов, у якому заперечувала проти позову, зазначивши, що позивач не довів, що його право було порушено, отже звернення до суду є передчасним (а.с.а.с. 51 - 53).

4. 26 червня 2019 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на позов, у якому також заперечувала проти позову, зазначивши, що домашня угода, за якою позивачка нібито набула право власності на будинок, за законом є нікчемною. Крім того, позивачка не довела жодним чином, що набула право власності на земельну ділянку, оскільки не надала відповідний правоустановчий документ. Рішення Дніпропетровської міської ради, на яке послалася позивачка у позові, таким документом не є (а.с.а.с. 74 - 80).

5. 27 червня 2019 року суд за заявою ОСОБА_2 забезпечив у справі докази, зобов`язавши архівне управління Дніпровської міської ради надати суду оригінали проєктної документації із землеустрою, складеної на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.01.1999 №117 (оригінал рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.01.1999 №117 «Про передачу у приватну власність та надання у користування земельних ділянок громадянам у Кіровському районі м. Дніпропетровська» з додатком до нього «Список громадян, яким видаються у приватну власність та надаються у користування земельні ділянки у Кіровському районі м. Дніпропетровська »; оригінал заяви позивачки про передачу їй у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; оригінал технічного завдання на розробку технічної документації за складання державного акту; кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем; інші документи, що містяться у землевпорядній документації) (а.с. 101).

6. 06 серпня 2019 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с. 113).

7. У судовому засіданні представниця позивачки підтримала заявлений позов, пояснивши, що 06.12.2017 Дніпровською міською радою було ухвалене рішення про передачу ОСОБА_6 земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку. Згодом було затверджено проєкт землеустрою та зареєстровано право власності останньої на надану ділянку. 08.01.2019 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за яким остання придбала вказану земельну ділянку. Позивачка вважає незаконними рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 і укладений після нього договір купівлі-продажу, оскільки цю ділянку вона придбала 10.12.1998 у ОСОБА_7 шляхом укладення «домашньої угоди». 21.01.1999 рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради вказану земельну ділянку було передано саме позивачці. У подальшому вона набула право власності на землю, отримавши відповідний державний акт, який був втрачений.

8. Представниця Дніпровської міської ради у суді не заперечувала проти задоволення заявленого позову, пояснивши, що покладається у справі на оцінку наданих доказів судом.

9. ОСОБА_2 , її представники у судовому засіданні заперечували проти позову, пояснивши, що домашня угода, за якою позивачка нібито набула право власності на будинок, господарські будівлі та земельну ділянку, за законом є нікчемною, оскільки не було посвідчена нотаріально, як і не була зареєстрована у встановленому порядку. Крім того, позивачка не довела жодним чином, що набула право власності на земельну ділянку, оскільки не надала відповідний правоустановчий документ - державний акт про право власності на землю. Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, на яке послалася позивачка у позові, таким документом не є. Крім того, відповідачка звернулася до суду із заявою про постановлення у справі окремої ухвали з приводу надання позивачкою сфальшованого доказу - рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.01.1999, згідно з яким спірну земельну ділянку було виділено саме позивачці. Насправді у вказаному рішення було посилання не на позивачку, а на іншу особу - ОСОБА_8

10. ОСОБА_6 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Васильєва Я.О. до суду не з`явилися, звернувшись із заявами про розгляд справи за їх відсутності (а.с.а.с. 56, 137, 141).

11. Заслухавши пояснення представників сторін, відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з постановленням окремої ухвали з таких підстав.

12. Судом встановлено, що 16.12.2017 рішенням Дніпровської міської ради №102/27 ОСОБА_6 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарським будівель і споруд (присадибна ділянка) була передана земельна ділянка площею 0,0824 га, розташована у АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 1210100000:06:069:0012) (а.с. 21).

13. 20 грудня 2017 року право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку було зареєстроване приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Казак І.Ю. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

14. 08 січня 2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким остання придбала спірну земельну ділянку. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Васильєвою Я.О. і зареєстрований у реєстрі за №16 (а.с.а.с. 16 - 22).

15. Заявлений у справі позов ґрунтується на тому, що позивачка на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.01.1999 №117 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0824 га по АДРЕСА_1 (тепер - Дніпрі ). Право власності було зареєстроване, а позивачці - видано відповідний державний акт про право власності на землю, який вона загубила. У профільному управління відомості про видачу такого акту не збереглися, оскільки сталася пожежа.

16. Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

17. Згідно з частинами 2, 3 статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

18. У відповідності з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

19. За правилами, встановленими статтею 76 ЦПК, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

20. Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

21. За змістом частини 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

22. Аналіз доказів, наданих позивачкою, у контексті приведених вище норм, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

23. Відповідно до частини 2 статті 737 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

24. Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України у редакції, що діяла станом на 05.03.2009, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

25. 05 березня 2009 року вказана норма була трансформована, а саме: право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

26. У відповідності з пунктом 8 статті 27 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею.

27. Таким чином, у розумінні приведених норм, процесуальним завданням позивачки було доведення належними, допустимими та достовірними доказами, із суворим дотримання принципу їх достатності, факту набуття нею права власності на спірну земельну ділянку до набуття такого права ОСОБА_6 і відповідно ОСОБА_2 , тобто державної реєстрації такого права з видачею державного акта встановленого законом зразку.

28. Між тим, це завдання позивачкою виконано не було.

29. Так, стверджуючи про втрату оригінала виданого державного акту, позивачка жодним чином не підтвердила, що бодай раз звернулася до відповідного державного органу із заявами про таку втрату (викрадення), видачу їй його дубліката тощо. При цьому додана до позовної заяви копія листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 03.04.2019 №29-4-0.38-541/107-19 про неможливість видачі дубліката свідчить лише про підготовку її адвокатом Матухно І.А. звернення до суду з позовом 2019 року (а.с. 23).

30. Додані до позову копії акта №1/3389 встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 28.11.2001 та плану встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування не свідчать про факт набуття позивачкою права власності на спірну ділянку і до того ж не були підтверджені оригіналами.

31. З клопотаннями про забезпечення доказів ані позивачка, ані її представниця протягом розгляду справи до суду не зверталась.

32. За правилами, встановленими частиною 1 статті 2 ЦПК, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

33. Частиною 1 статті 13 ЦПК визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

34. Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

35. При цьому такий захист забезпечується судом винятково в разі, якщо він встановить, що права, свободи чи інтереси особи, що звернулася до суду, порушені.

36. Таким чином, зважаючи на той факт, що позивачка не надала суду жодного доказу на підтвердження факту набуття нею права власності на спірну земельну ділянку, відсутній і факт порушення її речового права, а отже й підстави для задоволення заявленого нею позову.

37. Оцінюючи доводи ОСОБА_2 щодо фальшування доказів, суд виходить з такого.

38. Так, позивачкою до позовної заяви було додано копії рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.01.1999 №117 «Про передачу у приватну власність та надання у користування земельних ділянок громадянам у Кіровському районі м. Дніпропетровська» з архівним витягом з додатку до рішення «Список громадян, яким видаються у приватну власність та надаються у користування земельні ділянки у Кіровському районі м. Дніпропетровська ». Згідно з витягом під рядком №8 значиться ОСОБА_5 , якій передається земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,0824 га (а.с.а.с. 13 - 15).

39. Заявивши про сумніви у справжності копії додатку до рішення, ОСОБА_2 через представників звернулася до суду із заявою про забезпечення доказів шляхом зобов`язання архівного управління Дніпровської міської ради надати суду для огляду оригінали проєктної документації із землеустрою, складеної на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.01.1999 №117 (у тому числі, само рішення з додатком до нього).

40. 15 серпня 2019 року на виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2019 архівним управлінням Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради було надано низку документів, а саме: засвідчену копію рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.01.1999 №117 з копією додатка до нього «Список громадян, яким видаються у приватну власність та надаються у користування земельні ділянки у Кіровському районі м. Дніпропетровська». Надання суду не запитаних оригіналів, а лише копій архівне управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради жодним чином не пояснило (а.с.а.с. 132 - 136).

41. У судовому засіданні за клопотанням представників ОСОБА_2 судом до матеріалів справи було долучено копію рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.04.1999 №764 з додатком, згідно з якими у зв`язку з уточненням площ земельних ділянок, їх юридичних адрес, прізвищ, імен та по батькові власників землі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.01.1999 №117 у частині рядка №8 додатку втратило чинність. При цьому під рядком №8 додатку до рішення від 21.01.1999 значиться інша особа - ОСОБА_8 , якій передавалася земельна ділянка по АДРЕСА_3 площею 0,02627 га.

42. Викладене разом з фактом ненадання суду оригіналів рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.01.1999 №117 з додатком може свідчити про фальшування доказів у справі, що є підставою постановлення окремої ухвали.

43. За змістом частин 1, 9, 10 статті 158 ЦПК суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

44. З огляду на зміст приведеної норми суд, відмовляючи у позові, вважає за необхідне скасувати заходи його забезпечення, ужиті ухвалою від 16.05.2019.

45. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 158, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) у позові до Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код - 26510514; 49000, Україна, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75), ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; АДРЕСА_6 ), треті особи - ОСОБА_6 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Васильєва Ярослава Олександрівна, про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення, скасування записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову ОСОБА_5 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_6 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Васильєва Ярослава Олександрівна, про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення, скасування записів про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, вжиті ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 травня 2019 року, знявши заборону ОСОБА_2 , будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці, що розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 1210100000:06:069:0012), а також скасувавши арешт та заборону відчуження у будь-який спосіб земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 1210100000:06:069:0012), яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 січня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Васильєвою Ярославою Олександрівною (реєстровий номер - 16).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 04 листопада 2019 року.

Суддя М.О. Католікян