Рішення № 85429164, 06.11.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5332/19

Провадження № 2/211/2088/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 листопада 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживача,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача КПТМ «Криворіжтепломережа» та просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок за послугу з централізованого опалення по квартирі АДРЕСА_1 , зобов`язавши припинити незаконний збір, використання, зберігання та обробку її персональних даних до отримання письмової згоди. В обґрунтування позову зазначила, що між нею та КПТМ «Криворіжтепломережа» не виникало договірних відносин. Ніби-то фактичне постачання теплової енергії до її оселі без укладення договору не може вважатися отриманням споживачем послуг з опалення. Наслідком відсутності договірних правовідносин між нею, як споживачем житлово-комунальних послуг та КПТМ «Криворіжтепломережа», як надавачем послуг з централізованого опалення є необґрунтоване використання, збір та зберігання персональних даних, згоду на обробку яких нею не надано. Крім того, відсутність договору на надання ЖК послуг між сторонами спору призводить до порушення прав споживача та істотного дисбалансу у відносинах між надавачем послуг та їх споживачем. Договором між споживачем та надавачем житлово-комунальних послуг, в тому числі й централізованого опалення повинно бути встановлено умови та механізми захисту прав споживача та проведення перевірки якості наданих послуг. Також договором встановлюються умови оплати фактично спожитих послуг, розрахунку вартості та відповідальність сторін за порушення умов договору. За відсутності підписаного сторонами договору нарахування плати за надані житлово-комунальні послуги за умов фактичного позбавлення споживача захисту своїх законних прав та інтересів є неприпустимим та суперечить нормам діючого законодавства. Вважає, що на сьогоднішній день обґрунтованими, з точки зору інституту позовної давності, є нарахування за опалювальний сезон 2016-2017 р.р., 2017-2018 р.р. та 2018-2019 р.р. На опалювальний сезон 2018-2019 р.р. на будинок було встановлено прилад обліку теплової енергії, але не надано споживачам інформації щодо обсягів нарахування та розрахунку. Постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 р. було затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальнодоступних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. 27.04.2016 р. прийнято постанову № 315, якою було внесено суттєві та чисельні зміни до Положення, що також передбачали з 01 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. включно дію граничної роздрібної ціни на природний газ для побутових споживачів у розмірі 6,879 гривні за 1 куб. метр. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 р. постанова КМУ № 315 від 27.04.2016 р. була визнана протиправною та не чинною з моменту її прийняття, тобто з 27.04.2016 р. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 р. вказане рішення залишено без змін. Тому оскільки складовою частиною при формуванні тарифу на теплову енергію є використання природного газу, то і на правовідносини між надавачем та споживачем теплової енергії також розповсюджується обов`язок виконання рішення суду, а саме здійснення перерахунку вартості послуги з централізованого опалення за 2016-2017 та 2018-2019 опалювальні сезони. Окрім вищезазначеного слід наголосити щодо неврахування при розрахунку вартості послуг з централізованого опалення структури опалювальної системи будинку. Так, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 енергія надходить з інших квартир, тобто відсутнє пряме постачання, а отже є втрата теплоносія, що також має впливати на вартісні показники. Тому посилаючись також на положення Закону України «Про захист персональних даних», просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 02 вересня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів.

В судове засідання сторони не з`явилися, представник відповідача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позову просить відмовити з підстав. викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву зазначено, що на думку позивача, постанова КМУ № 315 від 27.04.2016 р. регулює роздрібну ціну на природний газ для побутових споживачів, проте КПТМ «Криворіжтепломережа» є юридичною особою, господарська діяльність якої полягає у виробництві, транспортуванні, постачанні та реалізації теплової енергії споживачам м. Кривого Рогу для потреби опалення та гарячого водопостачання. Таким чином, відносини, що регулювались вищезазначеною постановою не мають відношення до господарської діяльності відповідача, так як підприємство не є побутовим споживачем та не реалізує природний газ побутовим споживачам. Посилання позивача на постанову КМУ від 16 березня 2017 р. № 156 та визначення нею, що абоненти без приладів обліку теплової енергії мають право розрахунку вартості фактично спожитого тепла з урахуванням показників будинків, які оснащені приладами обліку теплової енергії. Проте в даній постанові відсутня така норма права, тому вимога позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок не підлягає задоволенню. Щодо відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачем, то ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків - договори та інші правочини, та, у випадках встановлених актами цивільного законодавства, настання або ненастання певної події. КПТМ «Криворіжтепломережа» постачало теплову енергію до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Так як даний будинок є багатоповерховим, опалення до вказаної квартири здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, це свідчить про те, що позивач отримує теплову енергію. Доказами подачі теплової енергії є акти про подачу теплоносія та про його відключення. Вказане свідчить про наявність правовідносин, які регулюються чинним законодавством у сфері житлово-комунальних послуг. Більш того, пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов`язок саме споживача щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, проте позивачем не надано жодного доказу щодо звернення до КПТМ «Криворіжтепломережа» щодо укладення такого договору. Стосовно претензії позивача про незаконне використання персональних даних, то вказана вимога не відноситься до суті справи та не відповідає дійсності. КПТМ «Криворіжтепломережа» не порушувало права позивача та не втручалось у її особисте життя. Нарахування заборгованості за централізоване опалення приміщення та звернення до суду з метою стягнення заборгованості не є порушенням прав позивача, а відноситься до внутрішньогосподарської діяльності підприємства, що регулюється в тому числі й Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Конституцією України, ЦК України, тощо. Будь-яких вимог щодо знищення або зміни персональних даних позивачем до відповідача не надавалось. Тому просить в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що відповідно до статті 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», вартість природного газу прямо пропорційно впливає на вартість послуги з опалення. Щодо відсутності у постанові КМУ № 156 від 27.03.2017 р. прямої норми права по нарахуванню вартості послуг для багатоквартирних будинків, не враховано, що дана постанова змінює порядок вирахування фактичної вартості спожитого тепла з урахуванням коливань температури повітря та кількості днів опалювального періоду, але у відзиві на позов не надано обґрунтувань нарахованої вартості послуги з опалення з врахуванням фактичної температури повітря. Між позивачем та відповідачем не укладено жодних угод, а обов`язок укладання договорів на отримання житлово-комунальних послуг є двостороннім, адже постачальник має підготувати договір на надання послуги з опалення відповідно до умов типового договору, а споживач має його підписати, проте відповідачем не надано доказів направлення позивачу відповідного договору для можливості ознайомлення з його умовами та прийняття рішення щодо доцільності отримання послуги з централізованого опалення. Натомість не підписання договору порушує права споживача та обмежує реалізацію прав, адже споживачу не відомі умови надання послуг, тарифікація, тощо. Відповідачем дійсно використовується інформація щодо споживача, яка є конфіденційною та не може бути розголошена, передання третім особам без згоди споживача житлово-комунальних послуг, а отже порушується фундаментальне право на особисту недоторканість.

Враховуючи викладене, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, про дату слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, про причини неявки та їх поважність суд не повідомили, суд, відповідно до положень частини першої статті 223 ЦПК України, вважає, що їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору та з метою дотримання розумних та допустимих строків розгляду справи, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в справі доказів за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

За правилами частиною першою статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою та належну якість продукції та обслуговування.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надаються КПТМ «Криворіжтепломережа».

Між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII, індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

При цьому, згідно частини четвертої статті 13 Закону № 2189-VIII, з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

В зв`язку з ініціативою позивача щодо необхідності укладення такого договору, вона відповідно до вищезазначеного, може звернутися до відповідача, як виконавця комунальної послуги, з проектом відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.

Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти б, 7, 8 частини першої статті 31).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Посилання позивача на відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг з центрального опалення є необґрунтованими, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 1715/22813/12

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок за послугу з централізованого опалення по її квартирі на підставі рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 р. щодо визнання постанови КМУ №315 від 27 квітня 2016 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року №758» з моменту її прийняття (яка втратила чинність на підставі постанови КМ № 867 від 19.10.2018 р.), суд погоджується з доводами відповідача в частині того, що зазначена постанова регулювала роздрібну ціну на природний газ для побутових споживачів, проте КПТМ «Криворіжтепломережа» є юридичною особою, господарська діяльність якої полягає у виробництві, транспортуванні, постачанні та реалізації теплової енергії споживачам м. Кривого Рогу для потреби опалення та гарячого водопостачання. Відносини, що регулювались вищезазначеною постановою не мають відношення до господарської діяльності відповідача, так як підприємство не є побутовим споживачем та не реалізує природний газ побутовим споживачам.

Згідно статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI, первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім`я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У подальшому обробка персональних даних здійснюється протягом усього життя людини будь-якими підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування або фізичними особами - підприємцями, які можуть здійснювати ці дії відповідно до законодавства і які нерозривно пов`язані з обробкою відомостей про таку особу.

Варто наголосити на тому, що персональні дані з`являються у кожної людини вже з моменту народження фізичної особи, зокрема такі як ім`я, прізвище та по-батькові, біометричні дані, належність до певної статі, дата народження тощо. Практично в цей же час розпочинається процес обробки цих персональних даних конкретної фізичної особи, у тому числі і в базах персональних даних.

Статтею 2 Закону № 2297-VI, обробка персональних даних визначається як будь-яка дія або сукупність дій, здійснених повністю або частково в інформаційній (автоматизованій) системі та/або в картотеках персональних даних, які пов`язані зі збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про фізичну особу.

Процес обробки персональних даних будь-якої людини нерозривно пов`язаний з настанням тих чи інших фактів та обставин в результаті її життєдіяльності. Як вже було зазначено, цей процес розпочинається до моменту народження та не припиняється протягом всього життя фізичної особи, як повноцінного члена сучасного суспільства.

При цьому варто зауважити, що у багатьох випадках обробка персональних даних відбувається (відбувалася або буде відбуватися) без необхідності отримання згоди суб`єкта на обробку його персональних даних, як виключне право, а у багатьох випадках - як виключний обов`язок держави.

Отже, повне припинення обробки персональних даних будь-якої особи в межах держави фактично є неможливим, оскільки не відповідає нормам, встановленим законодавством України.

Безумовно статтею 8 Закону № 2297-VI кожній особі надано право пред`являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних органами державної влади, місцевого самоврядування при здійсненні їхніх повноважень, передбачених законами.

Але суд підкреслює те, що необхідною умовою для того, щоб скористатися цим правом, громадянин повинен пред`явити саме вмотивовану вимогу.

Також кожному громадянину надається право вимагати зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем або розпорядником бази персональних даних - але винятково у разі, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Такої вмотивованої вимоги позивачем не зазначено, як і вказівки щодо того, в чому саме полягає незаконність чи недостовірність оброблення її персональних даних - прізвища, імені та по-батькові та дати народження.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач положеннями статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору, в задоволенні позову їй відмовлено, він компенсується за рахунок держави в порядку, передбаченому положеннями статті 141 ЦПК України.

На підстави викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 629, 651, 849 ЦК України, ст.ст. 10, 12,13, 81, 141, 263, 265 ЦПК ЦПК України,суд ,-

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 листопада 2019 року

Суддя Д.М.Ніколенко