Ухвала суду № 85428520, 29.10.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 2-1696/2010

(4-с/199/47/19)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участі представника заявника ОСОБА_1 , приватного виконавця Макушева Є.П., представника стягувача ОСОБА_2 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Євгенія Петровича, заінтересована особа-стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду із скаргою на дії приватного виконавця, просила суд визнати його дії неправомірними щодо: неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та про вчиненні дії в рамках виконавчого провадження неправомірними; опису та арешту нерухомого майна, призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні неправомірними. Просить суд скасувати: постанову про відкриття виконавчого провадження №59376888 від 19.06.2019; постанову про стягнення з боржника основної винагороди №59376888 від 19.06.2019 ; постанову про опис та арешт майна боржника від 01.07.2019; постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №59376888; постанову про розшук майна боржника №59376888 від 03.07.2019.

У підтвердження вимог зазначила, що кредитний договір від 15.09.2008 скаржник укладала із Акціонерним комерційним банком «Форум». Із заявою про відкриття виконавчого провадження звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», надавши приватному виконавцю копію ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2018 про зміну стягувача.

Вищезазначеним документом ухвалено: «Змінити стягувана Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» в провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-1696/10, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення зі ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» за кредитним договором №00277/08/03-Anewv від 15.09.2008 року на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» (ЄДОПОУ 40888017).».

29.08.2019 заявнику стало відомо, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Євгенія Петровича перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1696/2010 від 28.09.2010, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованості в сумі 177 714,53 грн., а також витрат по сплат судового збору в сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляд; справи в сумі 250 грн., а всього 179 664 (сто сімдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 53 копійок.

Відповідно ухвала про зміну стягувача постановлена 09.07.2018 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська не відповідає рішенню Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2010, на підставі якого видано виконавчий лист №2-1696/2010 від 28.09.2010, а отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» не є належним стягувачем та не має повноважень на пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена приватним виконавцем 19.06.2019. проте, заявник зазначила у скарзі, що дізналася про неї 29.08.2019 після ознайомлена представника з матеріалами виконавчого провадження, таким чином виконавець належним чином не повідомив боржника про відкриття виконавчого провадження. Разом з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 17966,45 грн. 01.07.2019. Постановою про опис та арешт майна, в рамках виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом №2-1696/2010, приватним виконавцем було описано та арештовано квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Про опис майна заявнику було не відомо та особисто при описі присутня заявник не була. 03.07.2019 приватним виконавцем винесено Постанову про розшук майна боржника, а саме автомобіля марки DAIHATSU TERIOS, рік випуску - 2008, д/н НОМЕР_1 , колір червоний. Слід зазначити, що саме автомобіль виступає забезпеченням за Кредитним договором №0277/08/03-Anewn від 15.09.2008, укладеним заявником та АКБ «Форум».

22.07.2019 постановою про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні призначено ОСОБА_5 для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна з питання визначення вартості арештованого в межах виконавчого провадження майна, описаного згідно постанови про опис та арешт майна, що належить ОСОБА_3 .

Таким чином підстав для відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця не було, оскільки заяву подано неналежним стягувачем, отже постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2019 є незаконною. Крім того, порушений порядок звернення стягнення на майно.

У судовому засіданні представник заявника підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити.

Приватний виконавець у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених вимог.

Представник стягувача у судовому засіданні вважав вимоги скарги необґрунтованими.

Суд вислухав пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 року, та відповідно до ст.9КонституціїУкраїни є частиною національного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст.10 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).

Судом встановлено, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-1696/10, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» заборгованості за кредитним договором на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева».

Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законам випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законам України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

За таких умов приватні виконавці мають діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто при вчиненні виконавчих дій приватні виконавці мають діяти виключно так, як передбачено відповідним Законам. Саме тому при вчиненні виконавчих дій приватні виконавці мають керуватися вимогами Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Інструкцією з організації примусового виконання рішень та іншими законами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

18 червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» звернулось до приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П. із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просили відкрити виконавче провадження відносно ОСОБА_3 .

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Євгенія Петровича від 19.06.2019 року відкрито виконавче провадження № 59376888 за виконавчим листом, виданим Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованості в сумі 177714,53 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн., а всього 179664,53 грн. Вказаною постановою з боржника ОСОБА_3 стягнуто основну винагороду на користь приватного виконавця в сумі 17966,45 грн.

Відповідно до фіскального чеку ДД ПАТ «УКРПОШТА» 19.06.2019 року ОСОБА_3 направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2019 року рекомендованим листом., який повернувся на адресу виконавця з поміткою за закінченням терміну зберігання.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, боржник була повідомлена про початок примусового виконання рішення відповідно до вимог закону, отже доводи скарги щодо незаконності виконавчих дій приватного виконавця без встановлення факту отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження є безпідставними.

Відповідно до ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, отриманої приватним виконавцем 25.06.2019 року, боржнику на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , а також заявнику на підставі договору купівлі-продажу належить квартира АДРЕСА_4 .

Відповідно відповідей Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби, на запит виконавця від 29.05.2019 року, не відсутня щодо боржника, як про особу-боржника, який працює за трудовими та цивільно-правовими договорами та останнє місце роботи та про особу-боржника, який отримує пенсію, а також інформація стосовно боржника- фізичної особи щодо сум доходу, нарахованого податковим агентом на користь платників податку.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

01.07.2019 року в присутності матері боржника – ОСОБА_6 приватним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна, відповідно до якої накладено арешт на квартиру АДРЕСА_5 та належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 225 від 13.03.17.

Також 01.07.2019 року приватним виконавцем встановлено, що за заявником зареєстровано право власності на автомобіль DAIHATSU TERIOS, рік випуску – НОМЕР_2 , червоного кольору, номерний знак НОМЕР_3 .

03.07.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П. винесено постанову про розшук майна боржника.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Приватним виконавцем постановою від 22.07.2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_5 .

У відповідності до ст. 129 Конституції України, серед основних засад судочинства наявне обов`язковість судових рішень. Статтею 129-1 Конституції України передбачена обов`язковість виконання судового рішення. Відповідна норма існує і в Цивільному процесуальному кодексі України. Так, відповідно до ст.18 Кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно до ст. 3 цього ж Закону, примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами України у передбачених законом випадках на виконання судових рішень.

Згідно до ст.26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Слід звернути увагу на позицію, яку неодноразово зазначав Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року (№ 5-рп/2013 Справа № 1-7/2013), що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав. (свобод, законних інтересів Фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» ( Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу №1 (див. рішення у справі Войтенка, п. 53). Разом з тим, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке ухвалив суд, є невід`ємною частиною «права на суд», та ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19.03.1997 в справі «Горнсбі проти Греції»).

Виходячи зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950, права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду. Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс.

Отже, виконання судового рішення це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов`язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11.12.2008 в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначаються засади, з дотриманням яких здійснюється виконавче провадження, серед яких також є принцип диспозитивності виконавчого провадження, який покладає на учасників виконавчого провадження (в тому числі і на боржника) обов`язок розпорядження своїми правами щодо виконавчого провадження в спосіб та в межах визначених вказаним законом. Позивач не надає жодних належних доказів того, щодо не дотримання наведеного принципу диспозитивності виконавчого провадження,

Суд враховує, що стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає певні обов`язки для боржника , а саме: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Судом встановлено, що позивачу, як боржнику достеменно було відомо про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, 29.08.2019 року представник боржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, що визналось представником боржника в судовому засіданні, проте, обов`язки, передбачені законом, для своєчасного виконання рішення, боржник не виконала, декларацію про доходи та майно не надала, про наявність коштів на рахунках не повідомила, автомобіль для реалізації не надала,таким чином не сприяла виконанню судового рішення, що є її обов`язком відповідно до вимог закону.

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що зі сторони приватного виконавця відсутні порушення вимог законодавства, а тому суд дійшов висновку, що заявлені вимоги боржника задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 259,447-451 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Євгенія Петровича,заінтересована особа-стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева»,- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали апеляційної скарги.

Суддя