Рішення № 85428039, 28.10.2019, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2226/19

2/154/747/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року. м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

при секретарі Корніюк Т.О.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

її представника - адвоката Сацюк І.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

її представника - адвоката Савюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Володимир-Волинська міська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до своєї сусідки ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов`язання її вчинити дії.

Позов обґрунтувала тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником квартири № 4 у цьому ж будинку.

Земельна ділянка, на якій знаходиться їх будинок перебуває у комунальній власності, а відтак передана у спільне користування власникам квартир.

Раніше заїзд до будинку був огороджений дерев`яним парканом, який за старістю втратив своє цільове призначення, а відтак був демонтований. Між сусідами було досягнуто усної домовленості про те, що за спільні кошти на місці старого паркану буде встановлений новий із металевої сітки. Для цього позивач передала відповідачу попередньо узгоджену суму коштів у розмірі 250 гривень. Однак замість паркану із металевої сітки відповідач самовільно встановила дорожчу огорожу у виді металевих воріт із хвірткою.

Перших три роки позивач безперешкодно користувалась спільним входом та заїздом до свого домоволодіння. Однак, починаючи з серпня 2018 року відповідач замкнула на ключ ворота та хвіртку, не даючи можливості позивачу користуватись ними, вимагає доплатити їй 1250 гривень за їх встановлення. Цим самим створює перешкоди позивачу у доступі та заїзді до своєї квартири, оскільки цей вхід (заїзд) на подвір`я є єдиним.

Зважаючи на такі обставини позивач вимушена заходити на спільне подвір`я та виходити на вулицю через суміжну земельну ділянку, яка належить власнику сусіднього будинку АДРЕСА_4 на цій же вулиці .

Оскільки в позасудовому порядку вказаний спір вирішити не змогла, просила суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоду у користуванні земельною ділянкою загального користування, яка знаходиться у комунальній власності Володимир-Волинської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання ОСОБА_1 ключів від воріт та хвіртки, що служить єдиним ходом та проїздом до належної їй квартири №2 даного будинковолодіння.

Ухвалою суду від 26 липня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено його проводити за правилами загального позовного провадження.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у ньому, просили його задовольнити. Вказали, що саме відповідач, а не хто інший із сусідів, створює їй перешкоди у проході на земельну ділянку спільного користування. Власник квартири № 1 користується окремим входом до своєї квартири з іншої сторони будинку, а власник квартири № 3 не чинить позивачу жодних перешкод, має свої ключі та користується воротами самостійно, однак займає нейтральну позицію та у спір між сторонами не втручається. У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогами саме до ОСОБА_2

Відповідач позов заперечила. Зазначила, що фактично за власні кошти встановила ворота та хвіртку, а відтак не погоджується надати відповідачу ключі від них, оскільки остання не відшкодувала їй 1250 гривень.

Представник відповідача вказала, що фактичним власником квартири відповідача є її чоловік ОСОБА_3 , а тому вважає, що позивач невірно обрала відповідача у справі. З аналогічними вимогами могла звернутись і до інших власників квартир у будинку.

Представник третьої особи Володимир-Волинської міської ради до суду не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, пояснення свідків, дослідивши і оцінивши всі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до поданих позивачем копій реєстраційного посвідчення від 28 липня 1998 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказана обставина також підтверджена копіями технічного паспорта даної квартири.

Позивач в судовому засіданні подала дві фотокартки на одній зображено встановлені ворота та хвіртку, спосіб користування якими оспорюються сторонами, а на іншій прохід на суміжній земельній ділянці поруч із воротами, який позивач використовує для входу до будинку.

Аналіз вказаних фотокарток в сукупності із планом-експлікацією земельної ділянки дає можливість зробити висновок, що вказані ворота та хвіртка є єдиним входом на подвір`я.

Вказана обставина також не заперечувалась сторонами.

Разом з тим позивач долучила до справи ряд своїх звернень та скарг за 2018-2019 роки до Володимир-Волинської міської ради, із змісту яких вбачається, що відповідач не надає їй можливості вільно користуватися вказаними воротами.

За результатом розгляду звернень позивача виконавчим комітетом Володимир-Волинської міської ради з`ясовано, що паркан встановлений за спільної згоди усіх мешканців будинку на умовах рівної частини співфінансування власників кожної квартири. Паркан знаходиться на території загального користування. Будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним. Право на землю під багатоквартирним будинком закріплено ст.42 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої, порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються співвласниками. Для вирішення спору рекомендовано звернутись до суду.

Долученим актом обстеження земельної ділянки від 18 квітня 2019 року встановлено, що вхід (заїзд) на територію житлового будинку можливий лише за згодою ОСОБА_2 , якої вона не дає ОСОБА_1 по причинах неповернення боргу за встановлення огорожі. Оскільки дана ситуація (отримання в борг грошових коштів або зобов`язання повернути суму позики не перебуває в компетенції органу місцевого самоврядування, а земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, тобто є комунальною власністю, а проїзд-прохід земельною ділянкою є спільного користування, то у випадках створення перешкод ОСОБА_2 в проході(проїзді) до власної квартири ОСОБА_1 має право звернутись до суду для встановлення права користування земельною ділянкою.

Опитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 вказала, що є дочкою позивача та проживає разом із нею. Підтвердила, що ворота і хвіртка є єдиним входом (в`їздом) на подвір`я спільного користування. Зазначила про домовленість сусідів щодо встановлення паркану із металевої сітки за спільні кошти для чого її мати надала відповідачу 250 гривень. Остання встановила дорожчі ворота, а тепер вимагає від матері 1250 гривень доплати за них. У зв`язку з відмовою позивача доплачувати, ОСОБА_2 закрила хвіртку та ворота на ключ, заявивши, що вони є її приватною власністю.

Обставини створення відповідачем перешкод позивачу у проході та проїзді на подвір`я спільного користування в судовому засіданні також підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, визначаються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон).

Частиною 1 статті 1 Закону визначаються основні терміни, зокрема:

- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

- прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно до ч.2 ст.4 Закону, власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

У відповідності ч.1-2 ст.5 Закону визначається, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.6 Закону, співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Аналогічна норма закріплена у ч. 2 ст. 382 ЦК України, відповідно якої усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У відповідності до вказаних норм ворота, хвіртка та паркан, якими огороджено прибудинкову територію багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є спільним майном вказаного багатоквартирного будинку, а відтак його співвласники вправі вільно користуватися ними.

Будь-яких обмежень у праві користування позивачем вказаним проходом (проїздом) до свого житла законом не передбачено, а будь-яке рішення про обмеження співвласника у праві користуватись спільним майном, доступі до земельної ділянки спільного користування та до свого житла суперечить вимогам Закону.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відтак суд прийшов до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим їх слід задовольнити.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про боргові зобов`язання позивача, оскільки вони не підтверджені жодним доказом у справі. Разом з тим наявність будь-яких боргових зобов`язань не може бути підставою для обмеження співвласника багатоквартирного будинку у праві користування спільним майном.

В той же час суд не погоджується із доводами про неналежність відповідача у справі, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_2 вказувала те, що квартира АДРЕСА_2 , титульним власником якої є її чоловік ОСОБА_3 , є їх спільним сумісним майном подружжя придбаним у шлюбі.

Крім того, характер спірних правовідносин вказує на наявність спору виключно між сторонами, а його розв`язання не впливає жодним чином на права, інтереси та обов`язки інших співвласників вказаного багатоквартирного будинку.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 382 ЦК України, ст.ст. 96, 103, 152ЦК України, ст.ст.1-6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», керуючись ст.ст.12, 13, 81, 258, 259, 263, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Володимир-Волинська міська рада Волинської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоду у користуванні земельною ділянкою загального користування, яка знаходиться у комунальній власності Володимир-Волинської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання ОСОБА_1 ключів від воріт та хвіртки, що служить єдиним ходом та проїздом до належної ОСОБА_1 квартири № 2 даного будинковолодіння.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 768 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Володимир-Волинський міський суд Волинської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Реквізити сторін:

1.позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

1.1представник позивача: адвокат Сацюк Ірина Василівна (підстава: доручення Володимир-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 19 квітня 2019 року № 2019-0365681).

2.відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

2.1 представник відповідача: адвокат Савюк Кристина Олександрівна, адреса: АДРЕСА_3, (підстава: ордер серії ВЛ № 000008265 від 05 вересня 2019 року).

3.третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Володимир-Волинська міська рада, ЄДРПОУ 04051282, юридична адреса: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Данила Галицького, 5.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2019 року.

Головуючий (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р.Вітер