Рішення № 85422706, 30.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2019 р. № 520/9314/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Борисюк Р.Р.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Зеленохатова І.Е.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 21030,90 гривень ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 винесену Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області від 14.05.2019 року за № Ф-6007-58.

Позивач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 року № Ф-6007-58 на суму 21030,90 грн. вважає протиправною, такою що не відповідає діючому законодавству України та підлягає скасуванню, оскільки нею до органу податкової служби подавалась заява про те, що підприємницьку діяльність вона не здійснює, перебуває у декретній відпустці. Позивач вважає, що не є платником єдиного соціального внеску.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, зазначила також, що підприємницької діяльності не здійснювала, прибутку не отримувала. Про проведення перевірок органів доходів і зборів з приводу правильності нарахування і сплати єдиного внеску її не повідомляли. Вважає, що оскільки відповідач у порушення ст. 59 Податкового кодексу України не направляв їй оригінал вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому не мав права направляти вимогу до виконавчої служби про примусове стягнення боргу. Зазначає, що вона припинила підприємницьку діяльність, влаштувалась на постійну роботу до ТОВ «Тубний завод», який за неї сплачує ЄСВ у встановленому порядку, а тому оскаржувана вимога про сплату податкового боргу порушує її права, ухвалена незаконно та безпідставно, а тому - підлягає скасуванню.

16 вересня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача 07.10.2019 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувана вимога є законною, обґрунтованою та нарахованою у зв`язку із наявною у позивача заборгованістю по єдиному соціальному внеску (а.с. 28-29).

Представник відповідача вказав, що позивач перебувала на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець та на дату формування оскаржуваної вимоги не було припинено її підприємницьку діяльність. У зв`язку з несплатою та наявною заборгованістю по єдиному внеску ГУ ДФС у Харківській області 14.05.2019 року № Ф-6007-58 до ФОП ОСОБА_1 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму заборгованості 21030.90 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів за 2017 - 1-й квартал 2019 року.

Позивач, не погоджуючись із позицією податкового органу, подала заперечення на відзив, в яких зазначила, що 13.06.2008 року вона особисто подавала відповідачу заяву про припинення підприємницької діяльності. Зазначає, що в порушення вимог законодавства, відповідач не направляв на її адресу оскаржувану вимогу. Про існування оскаржуваної вимоги вона дізналась лише від державного виконавця, чим, на думку позивача, були суттєво порушені її права. Вважає також, що відповідач повинен був відреагувати на подану нею заяву 13.062008 року, в якій нею повідомлялось про припинення підприємницької діяльності. За таких обставин просила позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач - ОСОБА_1 перебувала на обліку в Східному управлінні ГУ ДФС у Харківській області як фізична особа - підприємець з 17.02.2005 року. До Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу - підприємця 17.02.2005 року було внесено запис № 24800000000011315 про реєстрацію мене фізичною особою-підприємцем, код КВЕД 52.44 роздрібна торгівля побутовими товарами.

Дата припинення підприємницької діяльності - 28.08.2019 року.

За матеріалами справи встановлено, що 13.06.2008 року до Червонозаводської ДПІ м. Харкова ОСОБА_1 подала заяву про припинення підприємницької діяльності з другого кварталу 2008 року, а саме: з 01.04.2008 року, про що свідчить відповідний штамп Червонозаводської ДПІ (а.с. 10).

Судом встановлено, що станом, на 14.05.2019 року в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковувався борг (недоїмка) по ЄСВ у сумі 21030,90 грн. на підставі чого було сформовано вимогу від №Ф-6007-58 про сплату боргу (недоїмки) у вигляді єдиного соціального внеску розмірі 21030,90 грн.

Не погодившись із вимогою про сплату боргу, позивач оскаржила її у судовому порядку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) із змінами та доповненнями.

Згідно п. 2 ч. 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 2464-VІ облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон №755), регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно п. 9 розділу III Порядку формування та подання (страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у пункті 2 цього розділу, такі особи зобов`язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до положень абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VІ зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема фізичних осіб - підприємців здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Таким чином, відповідно до Закону № 2464-VІ початком нарахування єдиного внеску, для фізичних осіб-підприємців, є дата державної реєстрації фізичної особи, як підприємця; а закінчення нарахування єдиного внеску, для цієї категорії осіб, є дата внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців запису про припинення підприємницької діяльності.

Так, судом встановлено, що позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець (дата державної реєстрації 17.02.2005) та на дату формування оскаржуваної вимоги не перебувала в стані припинення підприємницької діяльності.

Згідно абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VІ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно облікових даних інформаційної системи контролюючого органу загальна сума заборгованості платника, станом на 14.05.2019 становить 21030,90 грн.

На підставі цих даних Головним управлінням ДФС у Харківській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) у вигляді єдиного соціального внеску №Ф-6007-58 від 14.05.2019 в розмірі 21030,90 грн. (а.с. 9).

Щодо визначення відповідачем суми недоїмки у розмірі 21030,90 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Враховуючи зазначене вище, підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-УІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обпали спрощену систему оподаткування.

Закон №2464 розмежовує роботодавців та фізичних осіб - підприємців як різних платників єдиного внеску, більше того, перебуваючи найманим працівником, особа не позбавлена можливості здійснювати підприємницьку діяльність.

Також, будучи найманим працівником, фізична особа - підприємець не звільняється від виконання своїх обов`язків як ФО-П, в тому числі передбачених ст. 6 Закону №2464.

Крім того, Законом № 2464 не передбачено звільнення особи від сплати за себе єдиного внеску у разі перебування у статусі Фізичної особи підприємця та одночасно перебуваючи найманим працівником.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст.9 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464, для платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Ставка єдиного внеску встановить 22 відсотки (частина п`ята ст. 8 Закону № 2464)

Таким чином, з 1 січня 2017 року у разі, якщо фізична особа - підприємець не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності зобов`язана самостійно визначити базу нарахування єдиного внеску, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Враховуючи те, що ФО-П ОСОБА_1 не було знято з обліку контролюючого органу як платника єдиного соціального внеску, тому позивачу нараховувався єдиний соціальний внесок в його мінімальних сумах.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті цього Закону, - за їхньою заявою (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону 2464).

На підставі Закону України № 2464-УІ розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 (далі - Інструкція № 449) та визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску, нарахування фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015р.№435, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.04.2015р. за №460/26905 (далі - Порядок №435).

Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції №449 єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум. Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється в натуральній формі.

Так, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3200,00 грн.

Мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців в 2017 р. становила 704,00 грн. на місяць (8448 грн. на рік), у 2018р. - 819,06 грн. на місяць (9828,72 грн. на рік), а у 2019 році - 918,06 грн. на місяць (2754,18 грн. на квартал).

Виходячи з вищевикладеного, згідно з даними ІС «Податковий блок» нараховано суму єдиного внеску ОСОБА_1 за 2017 - 1-й квартал 2019 року: 09.02.2018 р. - 8448 грн. за І- IV квартали 2017 року; 19.04.2018 р. - 2457, 18 грн. за І квартал 2018 року; 19.07.2018 р. - 2457, 18 грн. за II квартал 2018 року; 19.10.2018 р. - 2457, 18 грн. за III квартал 2018 року; 21.01.2019 р. - 2457, 18 грн. за IV квартал 2018 року; 19.04.2019 - 2754,18 грн. за І квартал 2019 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при винесенні вимоги від 14.05.2019 №Ф-6007-58 про сплату боргу (недоїмки) у вигляді єдиного соціального внеску в розмірі 21030,90 грн. податковий орган діяв відповідно до приписів чинного законодавства.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6007-58 від 14.05.2019 року є законною та обґрунтованою.

Стосовно позиції позивача, про проведення перевірок органів доходів і зборів з приводу правильності нарахування і сплати єдиного внеску їй не було повідомлено, то суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до вимог розділу VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Згідно облікових даних відповідача позивач має недоїмку із сплати єдиного внеску станом на 31.01.2019 у сумі 18276,72 грн.

Враховуючи вищевказані приписи вищевказаного Закону та Інструкції відповідачем правомірно винесено вимогу № Ф-6007-58 від 14.05.2019 року.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога прийнята з дотриманням положень встановлених ч.2 ст. 2 КАС України.

Таким чином у задоволенні позовної вимоги, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від №Ф-6007-58 від 14.05.2019 року необхідно відмовити.

Судових витрат, які підлягають стягненню на користь відповідача судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 06 листопада 2019 року.

Суддя Бідонько А.В.