Рішення № 85422700, 31.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 жовтня 2019 р. № 520/8067/19

Харківський окружний адміністративний суду складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача Мельник І.В.

представника відповідача Биковченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ40108599) про скасування рішення, зобов`язання вчити дії-

встановив

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управлінні Національної поліції в Харківській області №209 о/с від 17.07.2019 року в частині звільнення з Національної поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 /0003795/, слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Новобаварського відділу поліції ГУНП в Харківській області;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управлінні Національної поліції в Харківській області №611 від 19.06.2019 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області" в частині що стосується старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 /0003795/, слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Новобаварського відділу поліції ГУНП в Харківській області; поновити ОСОБА_2 в посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Новобаварського відділу поліції ГУНП в Харківській області зі спеціальним званням старшого лейтенанта поліції, без обов`язкового проходження атестації та стажування;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення з 17.07.2019 по день поновлення в посаді за час вимушеного прогулу; постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Новобаварського відділу поліції ГУНП в Харківській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2019 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків. 30.08.2019 року на виконання ухвали суду, позивачем подано квитанцію про сплату судового збору, у розмірі, визначеному діючим законодавством за розгляд вказаної категорії справ та обґрунтування розрахунку суми моральної шкоди.

Ухвалою від 03.09.2019 у справі відкрито провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що службове розслідування проведено без дотримання вимог чинного законодавства, позивачка була відсутня на місці скоєння ДТП, при проведенні службового розслідування уповноважені особи відповідача вийшли за межі наданих їм повноважень та фактично встановили наявність в діях позивачки ознаки адміністративного правопорушення, визначеного ст.ст.124,130 КУпАП.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що позивачем по справі порушено вимоги Дисциплінарного статут та вчинено діяння, які є несумісними з займаною посадою, вказані обставини доведені під час проведення службового розслідування. Оскільки вчинення позивачкою дисциплінарного проступку знайшло своє підтвердження під час проведення службового розслідування, відповідачем видано наказ № 611 від 19.03.2019 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачки, який в подальшому реалізовано шляхом видання наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області № 209о/с від 17.07.2019 щодо звільнення позивачки з поліції.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 повідомив суду, що службове розслідування проводилося у відповідності до вимог чинного законодавства, позивачка повідомлялася про проведення службового розслідування, необхідність прибути до установи та надати пояснення.

Свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що прибула на місце скоєння ДТП, дівчина, яка перебувала за кермом автомобіля «Audi A6» н.з. НОМЕР_3 назвалася ОСОБА_2 , її особа не встановлювалася, ця дівчина перебувала у шоковому стані, від неї був чутний запах алкоголю, проте сказати чи була вона у стані алкогольного сп`яніння не може; пройти медичний огляд на встановлення ознак сп`яніння їй не пропонували, до медичного закладу не супроводжували.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Наказом ГУНП в Харківській області від 17.07.2019 № 209 о/с позивачка звільнена зі служби за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію». Підставою звільнення став наказ ГУНП в Харківській області від19.06.2019 № 611«Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області».

Службове розслідування проведено за фактом вчинення ДТП за участі ст. лейтенанта поліції ОСОБА_2 , яким встановлено порушення п.8 р.І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 за № 1452/735, п.6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, ч.2 ст.18 Закону України «Про Національну Поліцію», п.13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту національної поліції України.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, п. 1, 6, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» зобов`язує поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Як передбачено п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, що затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Приписами ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Статтею 12,14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, яке проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Матеріалами справи підтверджено, що 02.05.2019 начальником ГУ НП в Харківській області видано наказ № 679 «Про призначення та проведення службового розслідування» та в подальшому з урахуванням положень ч.2 ст.16 Дисциплінарного статуту наказом від 04.06.2019 № 912 подовжено строк проведення службового розслідування.

Положеннями статей 9,11-12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право в т.ч. одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб. У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Долученими до матеріалів справи документами (лист від 23.05.2019 № 3233/119/12-2019, рапорт від 30.05.2019 (а.с.108,117)) та поясненнями інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 . встановлено, що позивачка викликалася до ГУНП в Харківській області для надання пояснень стосовно подій 29.04.2019, які стали підставою для проведення службового розслідування.

Суд зазначає, що за приписами ст.ст.13,14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів. Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі.

Відповідно до п. 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, ч.ч.5-6 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції Україникожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування. Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.

Із дослідженого в судовому засіданні аудиозапису розмови позивачки та інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 встановлено, що вона повідомила уповноважену особу відповідача, що перебуває на лікарняному, на час якого не буде надавати жодних пояснень, про що складено акт від 30.05.2019 про відмову надати пояснення (а.с.120)

Долученими до матеріалів справи листками непрацездатності та довідкою 2190 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця НП України (а.с.17-20) підтверджено факт перебування позивачки на лікарняному з 30.04.2019 о 28. 06.2019.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що дисциплінарною комісією дотримано передбачених п. 14 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України вимог щодо процедури відібрання пояснень тим самим і забезпечено гарантії прав позивачки під час службового розслідування. Той факт, що за словами позивачки вона перебувала на лікарняному та відмовилася на цей час від давання пояснень, не вказує на порушення порядку проведення службового розслідування, оскільки є її суб`єктивним ставленням до процедури надання пояснень.

Статтею 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що а результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 18.06.2019 складено висновок службового розслідування за фактом ДТП за участі поліцейських Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області, яким встановлено факт вчинення позивачкою порушень п.8 р.І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного , наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 за № 1452/735, п.6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, ч.2 ст.18 Закону України «Про Національну Поліцію», п.13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту національної поліції України.

Суд зазначає, що за результатами службового розслідування встановлено, що 29.04.2019 близько 02.30 біля буднику № 302 по пр. Гагаріна водій автомобіля «Audi A6» н.з. НОМЕР_3 , не впорався з керуванням та вчинив зіткнення з іншими транспортними засобами.

Особа, яка була за кермом автомобіля «Audi A6» н.з. НОМЕР_3 , назвалася ОСОБА_2 , що підтверджується поясненнями свідка- інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 2 УПП в Харківській області ОСОБА_11 , в подальшому доставлена до лікарні, де назвалася ОСОБА_8 .

На відеозаписі, долученому до матеріалів службового розслідування, особа, яка зовні схожа на позивачку перебуває поруч з автомобілем «Audi A6» н.з. НОМЕР_3 та заперечує факт керування транспортним засобом.

Встановлення особи водія транспортного засобу «Audi A6» н.з. НОМЕР_3 та ідентифікація її як ОСОБА_2 здійснено на підставі пояснень учасників ДТП, пояснень працівників бригади швидкої (а.с.112-114) та дослідження особової справи позивачки, яким встановлено, що анкетні дані, зазначені під час перебування у лікарні (а.с.85) збігаються з даними, відображеними в автобіографії (а.с.94).

На підставі зазначених даних відповідачем зроблено висновок про те, що транспортним засобом «Audi A6» н.з. НОМЕР_3 керувала ОСОБА_2 , доказів протилежного позивачем ані під час проведення службового розслідування, ані під час розгляду справи в суді не надано.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що відмова працівника поліції від проходження огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, підпадає під визначення дисциплінарного проступку, оскільки відмова від проходження медичного огляду для встановлення стану під час керування автомобілем за наявності ознак алкогольного сп`яніння, свідчать про відсутність у працівника високої свідомості, недотримання законодавства, порушення норм професійної та службової етики.

Матеріалами службового розслідування встановлено, що позивачка доставлена після ДТП до КНМ «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради, де відмовилася від проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Проте, із долученого до матеріалів справи листа закладу охорони здоров`я від 17.07.2019 № 01-30/1442 встановлено, що КНМ «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради не входить до переліку закладів охорони здоров`я, яким надається право на проведення оглядів водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів. (а.с.23).

Суд також зазначає, що згідно до п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов`язковим.

Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення матеріалів №1395).

Однак, у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, що виключає відмову пройти огляд на стан сп`яніння, як підстави застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Оскільки матеріалами службового розслідування підтверджено факт перебування позивачки на місці ДТП та не повідомлення про вказаний факт , суд приходить до висновку, що нею не дотримано вимог п.6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100.

Проте суд зазначає, що статтею 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено систему дисциплінарних стягнень та передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень передбачений статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, згідно якої під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 8 ст. 19). За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення (ч. 9 ст. 19).

Беручи до уваги характер вчиненого порушення, характеристику позивачки, суд приходить до висновку, про недоведеність відповідачем наявності підстав для застосування відносно позивача найсуворіший серед передбачених Дисциплінарним статутом видів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення п.6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100.

Щодо посилання позивача, на те, що протоколи про адміністративні правопорушення відносно позивачки за ст. 124 та ст.130 КУпАП складені 01.07.2019 на підставі висновку про службове розслідування, то суд зазначає, що оскаржуваними наказами позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, при цьому не з підстав вчинення адміністративного правопорушення, а через вчинення дій, які є дисциплінарним проступком та виразилися у негідній поведінці, що суперечить покладеним на поліцейського обов`язкам та суперечить змісту Присяги працівника поліції.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення позивачки з займаної посади.

Суд зазначає, що нормами Закону України "Про Національну поліцію" не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно з положеннями ст.9 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Згідно з ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення позивачки в посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Новобаварського відділу поліції ГУНП в Харківській області зі спеціальним званням старшого лейтенанта поліції

Суд також зазначає, що за приписами ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні)дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою ГУНП в Харківській області від 22.10.2019 року № 2044 середньоденна заробітна плата позивачки складає 363.06 грн.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 17.07.2019 по 31.11.2019, з урахуванням норм тривалості робочого часу на 2019 рік, становить 27230 грн. (75 дні х 363.06 грн.)

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн., то суд зазначає наступне.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії, рішення відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань. Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння їй або членам її родини душевних страждань протиправними діями, рішеннями відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес. Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.п.2-3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242-246, 295 КАС України, суд, -

вирішив

Адміністративний позов задовольнити частково

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управлінні Національної поліції в Харківській області №611 від 19.06.2019 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області" в частині що стосується старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 /0003795/, слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Новобаварського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управлінні Національної поліції в Харківській області №209 о/с від 17.07.2019 року в частині звільнення з Національної поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 /0003795/, слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Новобаварського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Поновити ОСОБА_2 посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Новобаварського відділу поліції ГУНП в Харківській області зі спеціальним званням старшого лейтенанта поліції

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення з 17.07.2019 у розмірі 27230 грн.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Новобаварського відділу поліції ГУНП в Харківській області звернути до негайного виконання.

Рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або через Харківський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 КАС України. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 05.11.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.