Рішення № 85422695, 06.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 листопада 2019 р. Справа № 520/10588/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Шляхової О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, буд. 21/8,м. Київ,01008) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить суд визнати дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо розгляду його звернень від 01.07.2019, 04.07.2019, 19.09.2019 неправомірними та зобов`язати відповідача поновити його права шляхом розгляду його заяви від 19.09.2019 року по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 01.07.2019 року та 04.07.2019 року він звертався до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргами стосовно завідувача сектору прийому громадян ОСОБА_2 В поданих скаргах він просив здійснити проведення його скарг колегіально з його участю згідно ст.ст.18, 19 Закону України «Про звернення громадян. 26.07.2019 року заступником керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Самара С.Г. надано відповідь на його скарги, в якій повідомлялось про розгляд його скарг стосовно ОСОБА_2 та про його звільнення. У відповіді відсутня будь-яка інформація з приводу колегіальної перевірки скарг з його участю, а також не повідомлено про порядок оскарження відповіді у разі його незгоди. Крім того, 19.09.2019 року він звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, та просив письмово повідомити час реєстрації його заяв та скарг, які він подав 01.07.2019 року ОСОБА_2 25.09.2019 року йому було надано відповідь, в якій повідомили, про те, що ані Закон України «Про звернення громадян», ані Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, в засобах масової інформації не передбачають надання організацією автору звернення інформації про час реєстрації його звернень. Крім цього, у відповіді зазначено, що оскільки запитувана інформація стосується його особи, вона повинна надаватись з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних» та що його заява не відповідає вимогам Закону України «Про захист персональних даних», а саме не містить реквізитів документа, що посвідчує особу. Також у цій відповіді не повідомлено про порядок її оскарження у разі незгоди. У зв`язку з чим позивач, вважаючи дії відповідача неправомірними, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі, а також звільнено позивача від сплати судового збору за подання даного позову.

Відповідач у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки у скаргах позивача від 01.07.2019 та 04.07.2019 відсутні дії, які можуть бути оскаржені згідно зі ст.4 Закону України «Про звернення громадян», а правові підстави для проведення колегіального розгляду скарг позивача відсутні, оскільки Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює свою діяльність одноособово, а не колегіально. Стосовно розгляду звернення позивача від 19.09.2019 про надання інформації щодо часу його звернень у Секретаріаті, звернення не відповідало вимогам, встановленим ч.6 ст.16 Закону України «Про захист персональних даних», а саме не містило реквізитів документа, що посвідчує фізичну особу. Відповідач у відзиві зазначив, що скарги ОСОБА_1 від 01.07.2019 року та від 04.07.2019 року, а також звернення від 19.09.2019 року було розглянуто відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Дослідивши доводи заяв по суті справи, докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 01.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із скаргою, в якій зазначив про тривалу реєстрацію 31.05.2019 року його звернень завідувачем сектору прийому громадян ОСОБА_2 та просив встановити час реєстрації його звернень в базі даних, витребувати відеозапис з камер відеоспостереження. Також, позивач у скарзі від 01.07.2019 року просив перевірку скарги здійснити колегіально з його участю та притягнути ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Згідно реєстраційно-контрольної картки за зверненням громадян, доданої відповідачем до відзиву на позов, вищевказана скарга позивача зареєстрована 01.07.2019 року, накладено резолюцію: Самара С.Г. , ОСОБА_4 - до розгляду. Термін виконання - 01.08.2019 року.

04.07.2019 року позивачем до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини засобами поштового зв`язку надіслано скаргу від 04.07.2019, в якій позивач оскаржував дії завідувача сектору прийому громадян ОСОБА_2 щодо тривалої реєстрації його звернень, поданих 01.07.2019. Також, позивач у скарзі від 04.07.2019 року просив встановити час реєстрації його звернень від 01.07.2019 року в базі даних; перевірку скарги здійснити колегіально з його участю та притягнути ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Згідно реєстраційно-контрольної картки за зверненням громадян, доданої відповідачем до відзиву на позов, вищевказана скарга позивача зареєстрована 09.07.2019 року, накладено резолюцію: Самара С.Г. , ОСОБА_4 - до розгляду. Термін виконання - 09.08.2019 року.

Судом встановлено, що позивачу листом від 26.07.2019 №16049.4/Н-9516.3/19/29.3 заступником Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Самарою С.Г. надано відповідь ОСОБА_1 на його дві скарги від 01.07.2019 та від 09.07.2019, в якій заявнику було повідомлено час реєстрації його п`яти звернень від 31.05.2019 року, а саме: о 10:06, 10:30, 10:36, 10:41, 10:52 год.

Також у вказаній відповіді зазначено, що підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача сектору прийому громадян за неналежне виконання посадових обов`язків відсутні. Додатково повідомлено про те, що наказом від 12.07.2019 року №535/к ОСОБА_2 звільнено відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу», ст.83 КЗпП України.

Однак, судом встановлено, що у відповіді Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 26.07.2019 №16049.4/Н-9516.3/19/29.3 дано відповідь щодо часу реєстрації звернень позивача лише від 31.05.2019 року. Про час реєстрації звернень ОСОБА_1 від 01.07.2019 року, про встановлення якого він просив у скарзі від 04.07.2019 року, у відповіді на скарги не зазначено.

Крім того, у відповіді на скарги не зазначено щодо прохання заявника про розгляд скарг за його участю та про порядок оскарження прийнятого за ними рішення.

19.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою, в якій просив повідомити про час реєстрації його заяв та скарг від 01.07.2019 року ОСОБА_2 - в.о. завідувача сектору прийому громадян Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 25.09.2019 року листом №20823.4/Н-13441.3/19/29.3 надано відповідь на заяву позивача від 19.09.2019 року, в якій зазначено, що Уповноважений приймає та розглядає звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Ані Закон України «Про звернення громадян», ані Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, в засобах масової інформації не передбачають надання організацією автору звернення інформації про час реєстрації його звернень. Також зазначено, що оскільки запитувана інформація в заяві від 19.09.2019 року стосується його особи, вона повинна надаватись з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних» та що його заява не відповідає вимогам Закону України «Про захист персональних даних», а саме не містить реквізитів документа, що посвідчує особу.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно ст. 4 Закону України "Про звернення громадян" до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян).

Статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Стаття 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Також суд зазначає, що Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23.12.1997 № 776/97-ВР, метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, Законами України та міжнародними договорами України, та запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню.

Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до закону України "Про звернення громадян".

Разом з цим, положеннями ст. 4 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", що Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим та іншими законами України. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб.

Статтею 16 цього визначено, що Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує, зокрема, за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників.

Згідно з приписами статті 17 вказаного Закону Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

При розгляді звернення Уповноважений:

1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

4) відмовляє в розгляді звернення.

Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 цього Закону для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, скарги позивача від 01 липня 2019 року та від 04 липня 2019 року було розглянуто по суті та Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом від 26.07.2019 №16049.4/Н-9516.3/19/29.3 повідомлено ОСОБА_1 , що підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача сектору прийому громадян за неналежне виконання посадових обов`язків відсутні. Також позивачу повідомлено про час реєстрації його звернень від 31.05.2019 року.

Але, як було встановлено судом, у зазначеній відповіді Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 26.07.2019 №16049.4/Н-9516.3/19/29.3 дано відповідь щодо часу реєстрації звернень позивача лише від 31.05.2019 року. Про час реєстрації звернень ОСОБА_1 від 01.07.2019 року, про встановлення якого він просив у скарзі від 04.07.2019 року (яка надійшла до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 09.07.2019), у відповіді на скарги не зазначено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем дано неповну відповідь на скаргу позивача від 04.07.2019 року.

Крім того, у відповіді на скарги не зазначено щодо прохання заявника про розгляд скарг за його участю та про порядок оскарження прийнятого за ними рішення.

Як зазначено вище, Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України у відповідності до Закону України "Про звернення громадян".

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» чітко передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Скарги позивача від 01.07.2019 року та від 04.07.2019 року розглянути відповідачем по суті, в ході розгляду яких було встановлено, що підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача сектору прийому громадян за неналежне виконання посадових обов`язків відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не було дотримано вимог ст.ст.18, 19 Закону України «Про звернення громадян», зокрема, не виконано обов`язку щодо запрошення позивача, на його вимогу, бути присутнім при розгляді його заяви та не роз`яснено порядок оскарження, а також надано неповну відповідь на його скаргу від 04.07.2019 року.

При цьому, суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача на те, що оскільки Уповноважений Верховної Ради України прав людини не є колегіальним органом, тому його звернення підлягають одноособовому розглядові.

Так, суд вказує, що чинним законодавством України, зокрема, статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" не передбачено обов`язковості розгляду заяв або скарг громадянина на засіданні лише в разі розгляду звернення колегіальним органом. Будь-яким іншим нормативно-правовим документом такого виключення також не встановлено.

При цьому, положеннями статей 18 та 19 Закону України "Про звернення громадян" чітко визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, а органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Отже, з наведеного слідує, що відповідач зобов`язаний був запросити позивача для розгляду його скарг.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про визнання дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо розгляду його звернень від 01.07.2019, 04.07.2019 неправомірними, обгрунтовані та підлягають задоволеню.

Що стосується розгляду звернення позивача до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 19.09.2019 року, в якому ОСОБА_1 просив письмово повідомити час реєстрації його заяв та скарг, які він подав 01.07.2019 року ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 25.09.2019 року листом №20823.4/Н-13441.3/19/29.3 надано відповідь на заяву позивача від 19.09.2019 року, в якій зазначено, що Уповноважений приймає та розглядає звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Ані Закон України «Про звернення громадян», ані Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, в засобах масової інформації не передбачають надання організацією автору звернення інформації про час реєстрації його звернень. Також зазначено, що оскільки запитувана інформація в заяві від 19.09.2019 року стосується його особи, вона повинна надаватись з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних» та що його заява не відповідає вимогам Закону України «Про захист персональних даних», а саме не містить реквізитів документа, що посвідчує особу.

Суд зазначає, що статтею 32 Конституції України проголошено право людини на невтручання в її особисте життя. Крім того, не допускається збирання, зберігання, використання поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З метою конкретизації права людини, гарантованого статтею 32 Конституції України, та визначення механізмів його реалізації 1 червня 2010 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про захист персональних даних». Предметом правового регулювання Закону є правовідносини, пов`язані із захистом персональних даних під час їх обробки.

Визначення поняття «персональні дані» наводиться в абзаці восьмому статті 2 вказаного Закону, відповідно до якого персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Хоча законодавством України не встановлено чіткого переліку відомостей про фізичну особу, які є персональними даними, задля можливості застосування положень Закону до різноманітних ситуацій, в тому числі при обробці персональних даних в інформаційних (автоматизованих) базах та картотеках персональних даних, суд вважає, що запитувана позивачем інформація в заяві від 19.09.2019 року про час реєстрації його заяв та скарг, які він подав 01.07.2019 року, не є персональними даними в розумінні Закону України «Про захист персональних даних».

Таким чином, відповідач неправомірно відмовив позивачу в наданні запитуваної інформації. При цьому суд враховує той факт, що Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом від 26.07.2019 №16049.4/Н-9516.3/19/29.3 надано відповідь ОСОБА_1 на аналогічну запитувану інформацію, а саме: заявнику було повідомлено про час реєстрації його п`яти звернень від 31.05.2019 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що листом 25.09.2019 року №20823.4/Н-13441.3/19/29.3 не надано відповідь на заяву позивача від 19.09.2019 року, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині зобов`язання Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України по правам людини відновити порушені права ОСОБА_1 та розглянути його заяву від 19.09.2019 року, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що позивачем у справі доведено порушення його прав, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Оскільки позивач ухвалою суду був звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється, а доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-11, 14, 139, 243-246, 255, 257-263, 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, буд. 21/8,м. Київ,01008, код ЄДРПОУ 21661556) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України по правам людини неправомірними щодо розгляду звернень ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 01.07.2019, 04.07.2019, 19.09.2019 неправомірними.

Зобов`язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, буд. 21/8,м. Київ,01008, код ЄДРПОУ 21661556) розглянути по суті заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 19.09.2019 року.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 06 листопада 2019 року.

Суддя Шляхова О.М.