Ухвала суду № 85422454, 06.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5707/19

У Х В А Л А

06 листопада 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позову без розгляду,-

ВСТАНОВИВ:

30.09.2019р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразились у прийнятті рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з моменту її призначення 1 серпня 2017 року по 31 грудня 2017 року, включно, з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату ОСОБА_1 донарахованих сум пенсії після її перерахунку, починаючи з моменту її призначення 1 серпня 2017 року по 31 грудня 2017 року, включно, з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди.

16.10.2019р. до суду надійшло клопотання позивача про залишення адміністративного позову без розгляду.

Клопотання мотивовано тим, що відповідно до вимог ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, про складові грошового забезпечення, з яких обчислено пенсію, позивач обізнаний ще з 01.08.2017 (дати призначення), а тому шестимісячний строк для звернення до суду закінчився в лютому 2018 року, однак фактичне звернення з позовом відбулося лише 27.09.2019р.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути клопотання в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про здійснення з 1 серпня 2017 року перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки в/ч А 2756 від 30.05.2018р. №1252 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Так, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.04.2019р. №604/І-11 повернуто ОСОБА_1 долучені до звернення щодо проведення перерахунку пенсії документи та повідомлено про необхідність звертатись до Одеського обласного військового комісаріату.

На думку відповідача, про складові грошового забезпечення, з яких обчислено пенсію, позивач обізнаний ще з 01.08.2017 (дати призначення), а тому шестимісячний строк для звернення до суду на думку відповідача закінчився в лютому 2018 року, однак фактичне звернення з позовом відбулося лише 27.09.2019р.

Статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому, в Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення статті 233 КЗпП України, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Таким чином, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці Конституційний Суд України не пов`язує право працівника на звернення до суду без обмеження будь-яким строком з позовом про стягнення заробітної плати, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, у тому числі сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, з фактом нарахування чи ненарахування роботодавцем спірних виплат.

Конституційний Суд України пов`язує право працівника на звернення до суду без обмеження будь-яким строком при дотриманні двох умов: 1) наявність у працівника права на виплати, які він має отримувати за трудовим договором, і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством; 2) у разі порушення законодавства про оплату праці.

У пункті 2.2. мотивувальної частини Рішення № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. З цього висновку Конституційного Суду України випливає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

Оскільки компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати, суд приходить до висновку, що компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків їх виплати є компенсаторною складовою доходу у вигляді пенсії.

Разом з тим відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення не може бути застосовуваний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною КАС України, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Отже, у разі порушення Пенсійним органом законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною 2 статті 46 Закону № 1058-IV право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Крім того, суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 24.04.2018р. по справі №646/6250/17, згідно якої, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Разом з тим, суд наголошує, що право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, основною складовою права на справедливе судочинство є право доступу до такого судочинства, в розумінні забезпечення особі можливості звернення до суду для вирішення спору.

Оцінивши в сукупності наведені норми, враховуючи специфіку даної категорії спору, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову, без розгляду.

Керуючись ст. ст.121, 122, 256, 287, 294-296 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовних вимог без розгляду,- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г.П. Самойлюк