Рішення № 85422135, 05.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004319

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

представника позивача - Брегей І.С.

представник відповідача - Васильчук І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в митному оформленні товарів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Тернопільської митниці ДФС, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA403000/2019/000820/2 від 31.05.2019;

визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів № UA403030/2019/00545 від 03.06.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами розгляду електронної митної декларації позивача та доданих документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403000/2019/000820/2 від 31.05.2019, відповідно до якого митну вартість товару було визначено у сумі 54 139,68 польських злотих та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA403030/2019/00545 від 03.06.2019. Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів і видача картки відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та безпідставними, а прийняте рішення і видану картку такими, що підлягають скасуванню. Обставинами для оформлення Рішення про коригування та Картки відмови представником митного органу було зазначено, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, зокрема в рахунку - фактурі зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах передоплати до 08.05.2019, однак до митного оформлення подано платіжний документ, у якому зазначено дату оплати 10.05.2019, що не відповідає умовам рахунку-фактурі, копія митної декларації країни відправлення датована 09.05.2019, що свідчить про те, що оплата здійснена після покупки товару, наданий лист від продавця датований 09.05.2019 про факт зарахування коштів від покупця, однак оплата здійснена 10.05.2019 і тому відповідач вважає, що станом на 09.05.2019 факт отримання коштів продавцем є неможливим. При цьому митним органом під час винесення Рішення про коригування відповідно до положень п. 2 «ґ» ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України було застосовано резервний метод визначення митної вартості та для визначення митної вартості Автомобіля було взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2,106-2 «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта -EUR, вартість 12 600,00, що на момент подання митної декларації становить 54 139,6781 польських злотих. Позивач вважає, що в Рішенні про коригування невірно зазначено, що оплата згідно рахунку фактури за товар здійснюється на умовах передоплати. Декларантом було надано переклад даного рахунку - фактури на українську мову, з якого вбачається, що сторони обрали спосіб розрахунку «переказ», а не передоплата. Щодо наявних розбіжностей у датах фактичної оплати та датою зазначеною у рахунку фактурі, позивач зазначає, що між ним і продавцем Автомобіля була попередня усна домовленість щодо проведення оплати 10.05.2019, що підтверджується листом від Продавця, який додатково наданий Відповідачу разом із заявою в порядку ст. 55 МК України. Також керуючись правом згідно ч. 8 ст. 55 МК України Позивачем додатково було надано Відповідачу платіжне доручення від 10.05.2019, як доказ внесення через касу банку Millennium на рахунок продавця коштів у розмірі 9 800,00 євро за придбання транспортного засобу, що декларується. Вартість транспортного засобу зазначена у рахунку-фактурі (інвойс) 194/2019 від 08.05.2019 співпадає зі сумою сплаченою позивачем через касу банку на рахунок Продавця. Вважає що Відповідач необґрунтовано прийняв рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару. На переконання позивача, відповідач зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Проте у рішенні відповідача про коригування митної вартості відсутні будь-які відомості про те, який саме товар було використано у якості джерела інформації та які числові значення митної вартості товару; відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару; відсутнє її коригування; не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, методи визначення митної вартості тощо. Вважає, що Позивачем надані усі документи для підтвердження митної вартості товару, які містять необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, при цьому такі документи не містять розбіжностей. Вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час вивчення наданих до митного оформлення документів позивачем не було надано документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару чи інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення ним оплати за вказаний транспортний засіб. Зазначає, що у поданих позивачем до митного оформлення документах були розбіжності, та документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість, до митного оформлення не подано належних документів, визначених ч. 2 ст. 53МК України. Зокрема зазначив, що у рахунку - фактурі зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах передоплати до 08.05.2019, однак до митного оформлення подано платіжний документ, у якому зазначено дату оплати 10.05.2019, що не відповідає умовам рахунку-фактурі, а також копія митної декларації країни відправлення датована 09.05.2019, що свідчить про те, що оплата здійснена після покупки товару, що також не відповідає умовам рахунку-фактури. Також отриманий лист від продавця від 09.05.2019 про факт зарахування коштів від покупця однак оплата здійснена 10.05.2019 і тому станом на 09.05.2019 факт отримання коштів продавцем є неможливим. На вимогу митного органу декларантом не було подано додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості даного товару згідно ст.64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2 «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта -EUR, вартість - 12600,00, що на момент подання митної декларації становить 54 139,6781 польських злотих». З огляду на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA403000/2019/000820/2 від 31.05.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403030/2019/00545від 03.06.2019 прийняті (винесені) у відповідності до вимог чинного митного законодавства України, є законними та обґрунтованими, а тому, на думку митниці, правових підстав для визнання їх протиправними та скасування немає. Просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, вказаних у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

16 вересня 2019 року ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 та від 22.10.2019 у задоволенні заяв представника Тернопільської митниці ДФС про розгляд справи №1.380.2019.004319 в режимі відеоконференції - відмовлено.

Протокольною ухвалою від 22.10.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Заслухавши доводи представника позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі правовідносини.

Суд встановив, що позивачем на митну територію України було ввезено транспортний засіб - легковий автомобіль, марки Renault, модель: Kadjаr, бувший у використанні, тип двигуна: дизельний, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1461 см3, потужністю 81 кВт, к-сть місць -5, колісна формула -2x4, рік виробництва - 2016, модельний рік -2016.

Позивач придбав даний транспортний засіб 10.05.2019 в Польщі у нерезидента ОСОБА_2 АДРЕСА_2) за ціною 42200,00 польських злотих.

З метою митного оформлення 21 травня 2019 року та підтвердження його митної вартості, визначеної за першим методом позивачем було до Львівської митниці подано МД UA403030.2019.009522, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту - 287 377,74 грн. (42200,00 польських злотих). Разом із митною декларацією позивачем до митного оформлення подано наступні документи:

- Рахунок-фактура (інвойс) 194/2019 від 08.05.2019;

- Декларація про походження товару (Declarationoforigin) 2016DB06040 від 30.06.2016;

- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.I (MovementcertificateEUR.I) PL/MF/AN0041670 від 09.05.2019;

- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2019/32113 12.05.2019;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 30.06.2016;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару 08 1160 2202 0000 002 2098 10 від 10.05.2019;

- Договір про надання послуг митного брокера б/н від 08.05.2019;

- Паспорт громадянина України (позивача) з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні КЛ 016650 від 21.05.2014;

- Фінансова гарантія у вигляді грошової застави 0.01346576704.1 від 08.05.2019;

- Копія митної декларації країни відправлення 19PL301010Е0387790 від 09.05.2019;

- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.003.04679-19 від 14.05.2019;

- Паспортний документ позивача, що дає право на перетин державного кордону України FN718679 від 07.05.2018;

Однак, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 21.05.2019 №UA403030.2019.009522, відповідач дійшов висновку, що документи, надані до митного оформлення товару містять розбіжності, позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість, до митного оформлення не подано належних документів, визначених ч.2 ст. 53 МК України.

У зв`язку з чим відповідачем 21.05.2019 було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі позивача направлено електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме позивачу було запропоновано надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вищезазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МК України запропоновано надати (за наявності) копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На вимогу митного органу уповноваженою особою позивача додатково надіслано лист продавця від 09.05.2019, фактуру-інвойс від 11.04.2019 та переклад поданих до митного оформлення документів. Інших документів на вимогу митного органу уповноваженою особою позивача надано не було.

За результатом розгляду поданих документів 31.05.2019 Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості № UA403000/2019/000820/2 та на його підставі видано картку відмови у митному оформленні товарів № UA403030/2019/00545 від 03.06.2019.

Як слідує із змісту зазначеного рішення митну вартість товару було визначено у сумі 54 139,6781 польських злотих.

03.06.2019 Тернопільською митницею ДФС було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2019/00545.

Обставинами для оформлення Рішення про коригування та Картки відмови представником митного органу було зазначено, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, зокрема в рахунку-фактурі зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах передоплати до 08.05.2019.

Відповідач вважає, що до митного оформлення подано платіжний документ у якому зазначено дату оплати 10.05.2019, що не відповідає умовам рахунку-фактурі; копія митної декларації країни відправлення датована 09.05.2019, що свідчить що оплата здійснена після покупки товару; лист від продавця від 09.05.2019 про факт зарахування коштів від покупця, однак оплата здійснена 10.05.2019 і тому станом на 09.05.2019 факт отримання коштів продавцем є неможливим.

Таким чином відповідач вважає, що в митниці були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявлення декларантом митної вартості.

На підставі вказаного рішення позивач - 03.06.2019 надав фінансові гарантії відповідно до розділу Х МК України, сплативши різницю в митних платежах на рахунок Тернопільської митниці ДФС та подав нову митну декларацію МД-2 №UA403030/2019/010318 від 03.06.2019.

18.06.2019 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про подання додаткових документів в порядку ст. 55 МК України, якою просив за результатами розгляду доданих документів скасувати рішення про коригування митної вартості від 31.05.2019, повернути Декларанту сплачену фінансову гарантію.

В додатках до даної заяви позивачем було надано платіжне доручення від 10.05.2019 для підтвердження факту повної оплати вартості за автомобіль, лист від продавця від 09.05.2019 про домовленість сторін щодо проведення оплати 10.05.2019 року, автобусний квиток від 09.05.2019 за маршрутом Івано-Франківськ-Лодзь, квиток від 09.05.2019 за маршрутом Lublin-BialaPodlaska та чек від 10.05.2019 на підтвердження витрат на пальне на підтвердження того, що Позивачем самостійно здійснювалось ввезення автомобіля на територію України, страховий поліс серії НОМЕР_3 від 09.05.2019, як доказ страхування цивільної відповідальності.

Листом від 02.07.2019 №2534/К/19-70-19-29 Відповідач повідомив, що відсутні підстави для скасування Рішення про коригування митної вартості від 31.05.2019 та повернення грошової застави, оскільки додатково наданий страховий поліс KM-F 476504 від 09.05.2019, автобусний квиток від 09.05.2019 за маршрутом Івано-Франківськ-Лодзь, квиток від 09.05.2019 за маршрутом Lublin-BialaPodlaska та чек від 10.05.2019 на підтвердження витрат на пальне не містять відомостей щодо вартості транспортного засобу, а відповідно не підтверджує заявлену митну вартість товару.

Крім цього підтверджено, що платіжне доручення від 10.05.2019 для підтвердження факту повної оплати вартості за автомобіль та лист від продавця від 09.05.2019 про домовленість сторін щодо проведення оплати 10.05.2019 уже були подані до митного оформлення при ЕМД від 21.05.2019 №UA403030/2019/009522.

Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, тому звернувся з вказаним позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Тимчасовим порядком виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року №1077 та Генеральною угодою про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до п.20 ст.4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Статтею 264 МК України визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях.

Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості.

Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації.

На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Відтак, митним органом зазначено, що заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та визначено митну вартість в розмірі 12 600,00 польських злотих.

Джерелом інформації для визначення митної вартості митним органом використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції, визначеної за результатами спрацювання АСАУР.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч.1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.ч. 1,2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

На момент здійснення митного оформлення діяв Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затверджений постановою КМУ від 12.12.2018 року №1077 відповідно до пункту 6 якого для митного оформлення транспортного засобу разом з електронною митною декларацією органу доходів і зборів подаються:

рахунок або інший документ, що підтверджує вартість транспортного засобу, реєстраційний документ на транспортний засіб, виданий реєстраційним органом країни реєстрації, та

документ, що підтверджує право власності на транспортний засіб або право розпоряджатися та декларувати такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України.

Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 Митного кодексу України, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ч.1, ч.2 та ч.3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, п.1 ч. 4 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію відповідача, при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Відповідно до норм ст. 53 Митного кодексу України право органу доходів та зборів на витребування додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення відповідно до ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Згідно з частиною першою та другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п`ятої вказаної статті Митного кодексу України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 у справі № 21-591а15 (814/283/14), Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 №815/6827/17, в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, Суд зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відтак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

По друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

По третє, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.

Як свідчать переконання відповідача, під час митного оформлення імпортованого автомобіля декларантом не були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (основним методом). Зокрема, не були представлені розрахункові документи, що свідчать про оплату вартості автомобіля. Надаючи оцінку вказаним обставинам суд зазначає.

Рахунок-фактура (інвойс) 194/2019 від 08.05.2019 долучений до справи, мовою оригіналу, та в перекладі на українську мову містить наступний текст: "PREZELEW", що в перекладі вищевказаного тексту означає: "Переказ".

Відтак, системний аналіз змісту текстів рахунку-фактури мовою оригіналу та їх перекладу свідчить, що позивач 08.05.2019 при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля обумовили спосіб оплати переказ та визначили його вартість в сумі 42 200,00 польських злотих.

Суд зазначає, що у процедурі контролю за митною вартістю товару, предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, при цьому умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Отже, за умови подання позивачем при декларуванні автомобіля вище вказаних документів, за змістом яких позивач сплатив його вартість в сумі 42 200,00 польських злотих, а продавець дані кошти отримав, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були у наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості автомобіля суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Застосувавши у спірних правовідносинах резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МКУ), відповідач в обов`язковому порядку мав використати інформацію з ПІК ЄАІС, оскільки це прямо передбачено Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Мінфіну України від 24.05.2012р. №598 (надалі - Правила №598). Зокрема, підрозділ Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" розділу ІІ. Опис граф Рішення, Правил №598 визначає, що у цій графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Однак такої інформації рішення відповідача не містить.

Відповідач, здійснюючи коригування митної вартості товару, застосував метод визначений ст. 64 розділу 3 МК України.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера.

Водночас, підставою для коригування відповідачем показника митної вартості товару, зазначеного в митній декларації поданій позивачем, стала цінова інформація щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2 «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта -EUR, вартість 12 600,00, що на момент подання митної декларації становить 54 139,6781 польських злотих".

Суд критично ставиться до такої інформації, оскільки інформація з даного ресурсу, з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації про середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.

Однак, відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний, інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядним методом, адже, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому, безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому, такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Окрім того, орган доходів і зборів мав реальну можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки рахунок-фактура (інвойс) від 08.05.2019 містить відомості про продавця, його адресу та номер телефону, однак відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару не вживались.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Слід вказати і про те, що органом доходів і зборів не наведено підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів у їх послідовності.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення ст. 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Відповідно до положень ст. 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Аналогічна вимога до змісту картки відмови міститься в п.7.1. та п.7.2. "Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі - Порядок №631), картка відмови складається для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Суд зазначає, що спірна картка відмови не є вмотивованою, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме, відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості по товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними, не містить роз`яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону.

Наведені вище порушення в сукупності вказують на не обґрунтоване та формальне прийняття відповідачем відмови в митному оформленні та рішення про коригування митної вартості товарів, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 403000/2019/000820/2 від 31.05.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні товарів Тернопільської митниці ДФС № UA403030/2019/00545 від 03.06.2019.

Стягнути з Тернопільської митниці ДФС (вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46020, код ЄДРПОУ 39420537) за рахунок її бюджетних асигнувань 1581 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят одна) грн 48 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2019.

Суддя Р.М. Брильовський