Рішення № 85421741, 04.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року Справа № 280/4491/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.06.2019 №0078314907/827 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Ухвалою суду від 18.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено без виклику сторін.

В обґрунтування позовних посилається на необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем граничних строків сплати грошового зобов`язання з єдиного внеску, оскільки єдиний внесок позивачем сплачено у визначені чинним законодавством строки. Зазначає, що при здійсненні перерахування коштів в рахунок сплати єдиного внеску позивачем було помилково зазначено невірний номер рахунку. В подальшому у зв`язку з виявленням помилки позивач звернулась до контролюючого органу з заявою про перерахування помилково сплачених коштів на правильний рахунок. Оскільки всі кошти зі сплати єдиного внеску зараховуються на єдиний рахунок, вважає, що жодних негативних наслідків не настало, у зв`язку з чим підстави для застосування штрафних санкцій та пені відсутні. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що на підставі п.10, п.11 ст.25 Закону №2464, ФОП ОСОБА_1 винесено та вручено Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0078314907/827 від 20.06.2019 за період з 20.10.2016 до 28.12.2018, який визначено ч.13 ст.25 Закону №2464, а саме: нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу до дня його фактичної сплати (перерахування) включно, на загальну суму 7633,65 грн. (штрафна санкція - 3553,32 грн. і пеня 4080,33 грн. Зазначає, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст.9 Закону №2464, а саме єдиний внесок за період І-ІV квартали 2015 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 20 червня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області, на підставі ч.10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, прийнято рішення №0078314907/827, яким позивача зобов`язано сплатити штраф в розмірі 3553,32 грн. та пеню в розмірі 4080,33 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення став висновок контролюючого органу про несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску, що зумовило прийняття оскаржуваного рішення.

Позивач в свою чергу вказував на те, що нею єдиний внесок сплачувався своєчасно та у повному обсязі, проте позивачем було помилково зазначено розрахунковий рахунок ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя замість ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя, у зв`язку з чим вважає, що відсутні підстави для застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Суд не може погодитись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно ч.1 ст.9 Закону №2464 єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Частиною 7 статті 9 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

Крім того, частиною 8 статті 9 Закону №2464 (з 01.01.2017) визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

В редакції частини 8 статті 9 Закону №2464 до 01.01.2017 було передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивачем єдиний внесок сплачувався у строки встановлені ч.8 ст.9 Закону №2464, проте під час сплати коштів позивачем зазначався рахунок 37197204020828, замість правильного НОМЕР_1 , а відповідно кошти зараховувались не за місцем реєстрації ФОП, а на реквізити Дніпровського району м.Запоріжжя.

Відповідно до ч.3 ст.25 Закону №2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч.10 ст.25 Закону №2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464 визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем грошове зобов`язання зі сплати єдиного внеску за 2016-2018 роки сплачено у строк визначений частиною 8 статті 9 Закону №2464, разом з тим, у зв`язку з помилкою у зазначенні в платіжному дорученні розрахункового рахунку, грошові кошти були помилкового зараховані на інший рахунок.

При цьому суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування суми зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений частиною 8 статті 9 Закону №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті єдиного соціального внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та пені, передбачених статтею 25 Закону №2464.

Крім того, на переконання суду, для підтвердження факту несплати єдиного соціального внеску необхідно встановити, що у строк, передбачений частиною 8 статті 9 Закону №2464, платник не вчиняв дії, спрямовані на перерахування ЄСВ до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату/несвоєчасну сплату ЄСВ у визначений Законом №2464 строк, а відтак і для застосування на його підставі штрафних (фінансових) санкцій та пені.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16.06.2015 по справі №21-377а15, Верховного Суду - від 25.03.2019 у справі №823/567/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, отже наявні підстави для задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.06.2019 №0078314907/827.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова