Рішення № 85421724, 31.10.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2019 рокум. Ужгород№ 260/483/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Дідо А.М.;

представника відповідача - Пензов С.В.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Закарпатської митниці ДФС від 13.03.2019 р. №214-о було звільнено ОСОБА_1 , державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, із займаної посади 14 березня 2019 року, відповідно пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Позивач наголошує, що вказаний наказ Закарпатської митниці ДФС від 13.03.2019 р. №214-о, є незаконним, оскільки в порушення ч.2 ст.40 КЗпП України та ч.2 ст.42 КЗпП України відповідач не вжив всіх передбачених законом заходів щодо працевлаштування позивача, позивача було звільнено при наявності можливості переведення на іншу посаду, при звільненні не було враховано право позивача на переважене залишення на роботі.

В судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову в повному обсязі з мотивів викладених у відзиві на позов, вказавши на те, що на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 р., наказом Закарпатської митниці ДФС від 12.12.2018 р. №1064-о поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС з 18.06.2015 р. Однак, на дату поновлення ОСОБА_1 відділ митного оформлення №5 був відсутній у штатному розписі митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС. Так, замість структурної одиниці відділу №5 митного поста «Лужанка» посадові особи якого здійснювали митний контроль у пунктах пропуску «Косино» та «Дзвінкове» було створено окремий митний пост «Косонь». Таким чином відбулись зміни в організації праці, а тому 22.12.2018 р., після поновлення позивача на роботі, відповідно до ст.49-2 КЗпП України, у зв`язку із зміною структури митного посту та скорочення штату митного посту позивача було попереджено про наступне можливе звільнення з посади (роботи), при цьому вакантні посаду у зв`язку із їх відсутністю не пропонувались. 11.03.2019 позивачеві було додатково запропоновано вакантну посаду в Закарпатській митниці державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника. Однак, позивач відмовився від запропонованої посади. Таким чином, 13.03.2019 р. був виданий наказ №214-о «Про звільнення ОСОБА_1 », яким позивача було звільнено із займаної посади 14 березня 2019 року у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців та відмовою продовжувати роботу на запропонованій посаді, відповідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу». З огляду на викладене, представник відповідача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 р. №807/1392/15, наказом Закарпатської митниці ДФС від 12.12.2018 р. №1064-о було поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС з 18.06.2015 р. (а.с. 31).

22.12.2018 року позивача попереджено про наступне вивільнення у зв`язку зі зміною структури митного посту та скорочення штату митного посту (а.с. 65-67).

11.03.2019 року позивачеві було запропоновано вакантну посаду в Закарпатській митниці ДФС: державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС - тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ( ОСОБА_2 ) до фактичного її виходу з відпустки (а.с. 67). Від запропонованої тимчасово вакантної посади позивач відмовився.

Згідно наказу від 13.03.2019 року №214-о позивача - державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС, було звільнено із займаної посади 14.03.2019 р. у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців та відмовою продовжувати роботу на запропонованій посаді, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" (а.с. 5).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як встановлено в ході розгляду справи по суті, на дату поновлення ОСОБА_1 на роботі, відділ митного оформлення №5 був відсутній у штатному розписі митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС. Так, замість структурної одиниці відділу №5 митного поста «Лужанка» посадові особи якого здійснювали митний контроль у пунктах пропуску «Косино» та «Дзвінкове» було створено окремий митний пост «Косонь».

Так, порівняльний аналіз штатних розписів Закарпатської митниці за 2015 рік та станом на дату звільнення позивача (а.с. 33-62), вказують що штатна чисельність відділу митного оформлення №5 митного поста «Лужанка» на дату звільнення позивача у 2015 році становила 14 посадових одиниць, в тому числі 4 посади державного інспектора. На дату звільнення позивача згідно наказу від 13.03.2019 р. №214-о штатна чисельність митного поста «Косонь» становила 15 посадових одиниць, в тому числі 5 посад державного інспектора.

Таким чином, вказані зміни у штатному розписі не є змінами в організації праці, які мають наслідком припинення трудового договору.

Отже, структурний підрозділ в якому працював позивач - відділ митного оформлення №5 митного поста «Лужанка» зазнав перетворення у митний пост «Косонь», однак при цій зміні штатна чисельність підрозділу не зменшилась, скорочення чисельності посадових осіб не відбулося, навпаки, штатна чисельність підрозділу була збільшена на 1 посадову одиницю. Відтак, чисельність посад яку обіймав позивач (державний інспектор) в результаті перетворення не тільки не була скорочена, а навпаки була збільшена - з 4-х до 5-ти посад.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

З огляду на викладене, відповідачем при звільненні позивача було порушено норми ч.4 ст.36 КЗпП України.

Окрім того, згідно ч.2 ст.43 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов`язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов`язків.

Таким чином, наведені обставини, зокрема штатні розписи, не вказують на наявність змін істотних умов праці в розумінні ст.43 Закону України "Про державну службу".

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Оскільки чисельність (та штат) державних службовців підрозділу в якому збереглося робоче місце позивача не було скорочено, відтак, відповідачем було протиправно звільнено згідно п.1.ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу".

Згідно ст.42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Так, звільнення працівника за скороченням (п.1 статті 40 КЗпП України) можливо лише у разі, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення.

Відповідно, при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний здійснити порівняльний аналіз кваліфікації і продуктивності праці у працівників, посади яких скорочуються.

Такий аналіз може бути проведений шляхом складання довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного працівника перед іншим на залишення на роботі.

Аналогічний правовий висновок зазначений Верховним судом у постанові від 07.02.2019 р. справа №817/762/16 (адміністративне провадження №К/9901/29509/18).

На необхідність дотримання норм ст.42 КЗпП України щодо проведення аналізу кваліфікації та продуктивності праці вказує і Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 справа №826/13270/16, у постанові від 25.01.2019 справа №826/6767/17.

Згідно записів трудової книжки, позивач працює в митних органах з 19.10.1993 року та за вказаний період навчався на курсах підвищення кваліфікації та неодноразово заохочувався (а.с. 6-20).

Однак, при звільненні позивача на підставі п.1.ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", відповідачем не проводився аналіз щодо наявності підстав переважного права позивача на залишенні на роботі, зокрема не надавалася оцінка кваліфікації і продуктивністю праці позивача. Доказів протилежного відповідач до суду не надав.

Згідно ч.2 ст.23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно наведених норм, відповідач міг пропонувати роботу на умовах строкового трудового договору тільки у виняткових випадках, за результатами аналізу кваліфікації та продуктивності праці працівників.

Згідно вимог ст. 87 Закону України «Про державну службу» відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у разі звільнення зі служби у зв`язку зі скороченням чисельності державних службовців, зобов`язаний був запропонувати позивачеві іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої запропонувати - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

При цьому, чинним законодавством не визначено можливість суб`єкта владних повноважень, у разі звільнення зі служби через скорочення чисельності державних службовців, обирати варіант поведінки та на свій розсуд пропонувати або не пропонувати особі іншу посаду (роботу) у цьому державному органі.

Однак, в порушення вище вказаних правових норм, відповідач запропонував позивачеві вибірково одну тимчасово вакантну посаду за наявності інших вакантних посад (а.с. 63-64). Доказів неможливості перевести позивача на інші посади з урахуванням спеціальності, кваліфікації, досвіду трудової діяльності - відповідачем до суду не було надано.

Як підтверджується матеріалами справи, у період між попередженням позивача про наступне вивільнення та фактичним винесенням оскаржуваного наказу про звільнення у відповідача були наявні посади, аналогічні тій, яку займав позивач, а саме: державного інспектора митного посту "Хуст" Закарпатської митниці ДФС (а.с. 121), державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту "Ужгород" Закарпатської митниці ДФС (а.с. 128), державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС (а.с. 128). Натомість, вказані вакантні посади відповідачем не пропонувалися позивачеві.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

За змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав зазначений обов`язок, якщо працівнику було запропоновано всі наявні вакантні посади.

Таким чином, не дотримання відповідачем, вимог законодавства України при звільненні позивача призвело до порушення його трудових прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття ним наказу від 13.03.2019 року №214-о про звільнення позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати представником відповідача було надано до суду Довідку про середню заробітну плату позивача від 19.04.2019 року № 07-70-05/39-986 (а.с. 131) Довідку-розрахунок від 24.10.2019 року №07-70-05/39-1069, згідно якої середньогодинна заробітна плата позивача складала 39,47 грн., а середньомісячна заробітна плата позивача становить - 6473,08 грн.

Позивача звільнено з роботи згідно наказу від 13.03.2019 року, а поновлено на роботі рішенням суду від 31.10.2019 року.

Отже, сума грошового забезпечення, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за час вимушеного прогулу становить 49732,20 грн.

При цьому, відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС з 15.03.2019 року та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 6473,08 грн. підлягає негайному виконанню.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці ДФС (вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39515893) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 13.03.2019 року №214-о "Про звільнення ОСОБА_1 "

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС з 15.03.2019 року.

4. Стягнути з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 15.03.2019 року по 31.10.2019 року в сумі 49732,20 (сорок дев`ять тисяч сімсот тридцять дві гривні двадцять копійок) грн. з відрахуванням податків та зборів.

5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста "Лужанка" Закарпатської митниці ДФС з 15.03.2019 року та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 6473,08 (шість тисяч чотириста сімдесят три гривні вісім копійок) грн. підлягає до негайного виконання.

6. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 05.11.2019 року.