Рішення № 85421328, 25.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Справа № 160/9165/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації по не виконанню вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції від 25 грудня 1998 року №367-XIV щодо виплати позивачу, ОСОБА_1 , проживаючому: АДРЕСА_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області « 05» лютого 1998, ІНН № НОМЕР_2 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком за 2016-2019 p.p.;

- зобов`язати Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити позивачу, ОСОБА_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області «05» лютого 1998, ІНН № НОМЕР_2 , щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком за 2016-2019 p.p. згідно вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції від 25 грудня 1998 року № 367-XIV.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є ветераном війни - інвалідом третьої групи на підставі ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Згідно ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998 №367-ХІV позивачу повинно виплачуватись щорічно до 5 травня разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації зі зверненням про повідомлення розміру виплаченої щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2016-2019 роки та з відповіді дізнався про порушення його прав й вигляді зменшення розміру, який встановлюється не Законом, а Постановами Кабінету Міністрів України.

Позивач вважає таке зменшення виплати розміру щорічної разової грошової допомоги протиправним, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 25.09.2019 було відкрито спрощене провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

22.10.2019 до суду від представника Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В обгрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що згідно статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня особам з інвалідністю війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Визначення порядку та розмір виплат громадянам, що мають статус ветеранів війни, делеговано Кабінету Міністрів України. На виконання вищезазначеного Закону України Кабінетом Міністрів України встановлено розміри та порядок виплати у 2016, 2017, 2018 та 2019 роках щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам, у таких розмірах: 2016 рік - 920 гривень (Постанова КМУ від 2 березня 2016 року № 141) (як учаснику бойових дій); 2017 рік - 2700 гривень (Постанова КМУ від 5 квітня 2017 року № 223) (як особі з інвалідністю 3 групи); 2018 рік - 2845 гривень (Постанова КМУ від 14 березня 2018 року № 170) (як особі з інвалідністю 3 групи); 2019 рік - 2950 гривень; (Постанова КМУ від 20 березня 2019 року № 237) (як особі з інвалідністю 3 групи).

Оскільки джерелом виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня є кошти Державного бюджету України, під час їх нарахування та виплати слід керуватися виключно приписами Бюджетного кодексу України, Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік» та прийнятою на його виконання постановою Кабінету Міністрів України, а також статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Також, представником відповідача до відзиву було надано довідку КЗ «Центр здійснення соціальних виплат ДОР» від 02.09.2019, в якій зазначено, що ОСОБА_1 за квітень 2017 року було виплачено пенсію по інвалідності у розмірі 2700 грн., за квітень 2018 рік було виплачено пенсію у розмірі 2845,00 грн., за квітень 2019 року було виплачено пенсію по інвалідності у розмірі 2950,00 грн. та довідку КЗ «Центр здійснення соціальних виплат ДОР» від 02.09.2019, в якій зазначено, що за квітень 2016 року ОСОБА_1 було виплачено пенсію як ветерану війни Міністерства Оборони у розмірі 920 грн.

За таких обставин, представник відповідача вважає, що позовні вимоги до нього є недоречними та безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Управлінням соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради.

27.08.2019 позивач звернувся до Департаменту управління соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА із зверненням, в якому просив провести нарахування та виплату за 2016, 2017, 2018, 2019 роки відповідну суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25.12.1998 №367- ХІV, в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, всього на суму 26 379,00 грн., за мінусом відповідними вже виплаченими та визначеними постановами КМ України, виплатами в сумі - 10 805,00 грн. за ті ж роки, як інваліду війни 3 групи.

06.09.2019 №Ш-376 Листом «Про розгляд звернення» Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на звернення позивача від 27.08.2019 повідомив, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (зі змінами) зазначено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України (постанови від 02.03.2016 №141, від 05.04.2017 №223, від 14.03.2018 №170, від 20.03.2019 №237).

За інформацією комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради», в 2017-2019 роках позивачу була нарахована та виплачена грошова допомога, як особі з інвалідністю внаслідок війни, у 2016 - як учаснику бойових дій, у розмірах зазначених у відповідних постановах Кабінету Міністрів України в повному обсязі.

Вважаючи протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації по не виконанню вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції від 25 грудня 1998 року №367-XIV щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком за 2016-2019 p.p., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ, в редакції, яка була чинна станом на 31.12.2007) передбачалось, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2008 №107-VI (далі - Закон № 107-VI) частину п`яту статті 13 Закону №3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, пункт 20 розділу II Закону № 107-VI.

Таким чином, починаючи з 22.05.2008, відновлено дію ч. 5 ст. 13 Закону №3551-ХІІ, відповідно до якої розмір грошової допомоги інвалідам війни III групи мав становити сім мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ч. 1 ст. 17-1 Закону №3551-XII (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Частиною 4 ст. 17-1 Закону №3551-ХІІ встановлено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (далі - Закон ) від 28.12.2014 № 79-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2015, розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набранням 01.01.2015 чинності Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня особам з інвалідністю війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Визначення порядку та розмір виплат громадянам, що мають статус ветеранів війни, делеговано Кабінету Міністрів України. На виконання вищезазначеного Закону України Кабінетом Міністрів України встановлено розміри та порядок виплати у 2016, 2017, 2018 та 2019 роках щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам, у таких розмірах: 2016 рік - 920 гривень (Постанова КМУ від 2 березня 2016 року № 141) (як учаснику бойових дій); 2017 рік - 2700 гривень (Постанова КМУ від 5 квітня 2017 року № 223) (як особі з інвалідністю 3 групи); 2018 рік - 2845 гривень (Постанова КМУ від 14 березня 2018 року № 170) (як особі з інвалідністю 3 групи); 2019 рік - 2950 гривень; (Постанова КМУ від 20 березня 2019 року № 237) (як особі з інвалідністю 3 групи).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, і які по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то в даному випадку, підлягають застосуванню норми Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Така позиція узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" від 09.10.1979 констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Валентина Ніканорівна Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що нарахування інваліду війни щорічної разової допомоги до 5 травня має здійснюватись відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VIII (чинного з 1 січня 2015 року) та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №141, від 05.04.2017 №223, від 14.03.2018 №170, від 20.03.2019 №237.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.03.2018 (справа №335/7127/17(2-а/335/323/2017), від 05.06.2018 (справа №161/13021/17), від 08.05.2018 (справа №607/7918/17) та від 19.06.2018 (справа №727/10654/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що нарахування Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016-2019 p.p. є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження позиції щодо наявності в діях відповідача бездіяльності щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 як особі, яка має інвалідність третьої групи, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та обов`язку відповідача здійснити нарахування вказаної допомоги на підставі ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Враховуючи встановлені обставини, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 73, 77, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 25946540) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко