Рішення № 8542131, 05.11.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" листопада 2009 р. Справа № 5/161-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон», м. Київ

до Комунального підприємства «Бориспільська центральна аптека № 24», м. Бориспіль

про стягнення 55057,87 грн.

за участю представників:

позивача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»(далі –Позивач) до Комунального підприємства «Бориспільська центральна аптека № 24»(далі –Відповідач) про стягнення 55057,87 грн., з яких 45423,88 грн. основний борг, 1491,89 грн. пені, 4542,38 грн. штрафу, 186,49 грн. 3% річних, 1317,29 інфляційних втрат, 745,94 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1350 грн. витрат понесених позивачем у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України під час розгляду справи неодноразово зменшував розмір позовних вимог, згідно останнього клопотання від 28.09.2009р. № 2183 позивач просить суд стягнути з відповідача 1700,91 грн. пені, 4542,38 грн. штрафу, 212,53 грн. 3% річних, 949,91 грн. інфляційних втрат, 850,42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1350 грн. збитків у вигляді понесених витрат на юридичну допомогу.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1700,91 грн. пені, 4542,38 грн. штрафу, 212,53 грн. 3% річних, 949,91 грн. інфляційних втрат, 850,42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1350 грн. збитків у вигляді понесених витрат на юридичну допомогу.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки товару від 01.09.2007р. № 0139/05 (далі –договір), відповідно до умов якого постачальник - позивач зобов’язався поставити та передати у власність покупця - відповідача лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі-товар), а відповідач зобов’язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна на товар, який поставляється відповідачу, вказується у видаткових накладних на кожну поставку, які є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 3.1 договору, відповідач оплачує кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Оплата за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, згідно способу оплати вказаного у п. 3.1 договору не пізніше строку визначеному в накладних (п. 3.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і в будь –якому випадку діє до виконання сторонами взаємних зобов’язань і проведення взаємних розрахунків (п. 5.1 договору).

На виконання умов договору позивач в період січень –лютий 2009р. поставив відповідачу лікарські засоби та вироби медичного призначення на загальну суму 54759,33 грн., що підтверджується видатковими накладними які підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач розрахувався за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, копі яких залучені до матеріалів справи. Однак, на протязі строку дії договору відповідачем було порушено строки виконання зобов’язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений йому товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 949,91 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 212,53 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, в зв’язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню .

Крім того, позивач посилаючись на п. 7.3 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, яка за його розрахунком складає 1700,91 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченого в строк товару.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За розрахунком позивача штраф складає 4542,38 грн. Розрахунок штрафу відповідає вимогам законодавства та обставинам справи. За таких обставин вимоги в цій частині позовних вимог є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами в сумі 850,42, розмір яких позивач визначив на рівні облікової ставки НБУ, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд зазначає, що договором поставки товару від 01.09.2007р. № 0139/05, укладеним між сторонами у справі розмір процентів за користування чужими коштами не встановлений. Актом цивільного законодавства також не встановлений розмір процентів за користування чужими коштами за договором поставки.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для здійсненого позивачем нарахування заявленої до стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами нарахованих на суму заборгованості за договором поставки і в свою чергу для стягнення з відповідача заявленої суми процентів за користування чужими грошовими за договором поставки.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є недоведеними та безпідставними, в зв’язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Що стосується вимоги в частині стягнення збитків в розмірі 1350 грн., які полягають в витратах понесених позивачем у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права, то такі витрати не є збитками. Так, віднесення до збитків витрат товариства на правове обслуговування суперечить приписам статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з оспорюванню шкодою (збитками).

З огляду на викладене, та враховуючи вказані приписи законодавства, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків в заявленій сумі, в зв’язку з чим відмовляє в їх задоволенні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Бориспільська центральна аптека № 24»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 01977748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»(02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, код ЄДРПОУ 30263519) 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 91 коп. пені, 4542 (чотири тисячі п’ятсот сорок дві) грн. 38 коп. штрафу, 212 (двісті дванадцять) грн. 53 коп. 3% річних, 949 (дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 78 (сімдесят вісім) грн. 63 коп. витрат по сплаті державного мита та 240 (двісті сорок) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя