Ухвала суду № 85421084, 05.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

05 листопада 2019 р.Справа №160/10870/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог

ВСТАНОВИВ:

04.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Дніпропетровській області від 04.02.2019 року №Ф-9126-53/12У стосовно ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 щодо сплати єдиного внеску в сумі 18276,72 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Дніпропетровській області від 11.05.219 року № Ф-9126-53/12 стосовно ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 щодо сплати єдиного внеску в сумі 21030,90 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інформаційної системи органу доходів і зборів недостовірні дані, що ОСОБА_1 являється особою, яка здійнснює приватну нотаріальну діяльність.

Одночасно із вищезазначеним позовом до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову з посиланням на п.5 ч.1 ст. 151 КАС України шляхом:

- зупинення стягнення на підставі вимоги №Ф-9126-53/12У від 04.02.2019 року та №Ф-9126-53/12 від 11.05.2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та постанови державного виконавця Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 04.11.2019 року до винесення рішення по справі.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що подання адміністративного позову не зупиняє дію оскаржуваних вимог, а також, що зазначені вимоги є виконавчими документами, отже, наявною є очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки після подання відповідачем вимоги до Державної виконавчої служби для примусового виконання, на позивача може бути накладено ряд обмежень, при тому, що вказані вимоги винесені явно помилково.

За положеннями ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 вказаної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.5 ч. 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Поряд із цим, суд зазначає, що згідно з п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

З наданих до матеріалів заяви доказів вбачається, що 04.11.2019 року державним виконавцем Синельниківського міськрайонного ВДСВ м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийнято постанову про відкриття провадження №60375391, на підставі оскаржуваної вимоги, винесеної Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, від 04.02.2019 року №Ф-9126-53/12У на суму 18276,72 грн.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI; тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями абзацу 4 статті 24 Закону №2464-VI вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Частиною 5 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Отже, вимоги органів Державної фіскальної служби про сплату боргу (недоїмки) є самостійними виконавчими документами і можуть бути пред`явлені до виконання до органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підставі зупинення виконавчих дій, пунктом 2 якої передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно з положеннями частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Однією з позовних вимог є саме правомірність прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головним управлінням ДФС в Дніпропетровській області №Ф-9126-53/12У від 04.02.2019, якою встановлено суму заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн.

Матеріалами заяви підтверджується наявність відкритого виконавчого провадження на підставі оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що на даний час існує реальна можливість здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання вимоги №Ф-9126-53/12У від 04.02.2019.

Оскільки, правомірність оскаржуваного вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підлягає дослідженню лише під час судового розгляду адміністративної справи, суд вважає, що частково заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Таким чином, у разі визнання протиправною оскаржуваної вимоги і задоволення позовних вимог, позивачу доведеться докласти зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на які може бути звернуто стягнення. Отже, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, таким чином суд вважає достатнім для відвернення негативних наслідків для позивача застосування заходу забезпечення позову, який передбачений пунктом 5 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.

При цьому, суд звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги не скасовує її чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених нею заходів до вирішення спору в даній справі.

Додатково, суд зазначає, що зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги, не призведе до негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам, що відповідає вимогам частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову, захистить майнові права позивача до прийняття судом рішення по суті заявлених вимог.

Щодо забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі вимоги №Ф-9126-53/12 від 11.05.2019 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Заявником до суду не надано жодних доказів на підтвердження звернення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявою до органів виконавчої служби щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваної вимоги про сплату боргу(недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-9126-53/12, а також відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження органом виконавчої служби щодо примусового виконання вищезазначеної вимоги тощо.

Таким чином, станом на день звернення заявника до суду та день розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні докази відкриття виконавчого провадження з примусового оскаржуваної вимоги про сплату боргу(недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-9126-53/12.

Отже, суд вважає, що наведені в заяві про забезпечення доводи заявника про можливість виконання оскаржуваної вимоги від 11.05.2019 року №Ф-9126-53/12 в примусовому порядку до прийняття судом рішення по суті спору, в результаті чого позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути майно, на яке може бути звернено стягнення, оскільки у матеріалах позовної заяви відсутні докази існування виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваної від 11.05.2019 року №Ф-9126-53/12 не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.02.2019 року №Ф-9126-53/12У у виконавчому провадженні №60375391 до набрання законної сили рішенням по суті у справі №160/10870/19

В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Стягувач: ОСОБА_1 ; реєстраційний номр облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Боржник: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43145015; адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська 17-а..

Строк пред`явлення до виконання: до 06 листопада 2022 року.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно