Рішення № 85421081, 16.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року Справа № 160/5429/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Ткач Л.А.

за участю:

представника позивача Полях С.В.

представника відповідача Коваленка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Дочірнього підприємства “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 22.04.2019 року № 48350/10/04-36-51-60.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 22.04.2019 року № 48350/10/04-36-51-60, яким відповідно до п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу платника податків шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках Дочірнього підприємства “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, є протиправним, оскільки не містить розміру податкового боргу платника податків, що підлягає стягненню та періоду та підстави його виникнення, що свідчить про необгрунтоварість прийнятого рішення. Також позивач вважає, що спірним рішенням контролюючим органом в безспірному порядку стягується податковий борг платника податку, який виник до 01.01.2017 року (введення в дію положення п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України, яким надано право приймати такі рішення), що є протиправним та суперечить ст.58 Конституції України, отже спірне стягнення заборгованості можливе лише в судовому порядку. Отже, спірне рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованим, прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірності та є підставою для скасування.

Ухвалою суду від 17.07.2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження за правилами загального позовного провадження, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Відповідачем 30.09.2019 року надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України винесено рішення від 22.04.2019 року № 48350/10/04-36-51-60 щодо погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та інших фінансових установах. Податковий борг на момент винесення рішення виник в результаті несплати грошового зобов`язання, визначеного підприємством самостійно у податкових деклараціях, що подані до Шевченківського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області по податку на додану вартість, і перевищують 5 мільйонів гривень та не сплачені протягом 90 календарних днів, а саме: №9175813557 від 20.08.2018 року - 1274901,00 грн.; №9202636064 від 20.09.2018 року - 2307169,00 грн.; №9229352798 від 01.08.2018 року - 163342,00 грн.; №9229997877 від 01.08.2018 року - 163342,00 грн.; №9307159075 від 17.01.2019 року - 1750058,00 грн. За даними інформаційної системи «Податковий блок», податковий борг у Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги» залишається не погашеним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, наведені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Дочірнє підприємство “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (код ЄДРПОУ 31950828) зареєстровано 14.05.2002 року у встановленому законом порядку, станом на час виникнення спірних правовідносин перебувало на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (Соборне управління), в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 22.04.2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, прийнято рішення № 48350/10/04-36-51-60 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

На підставі рішення № 48350/10/04-36-51-60 від 22.04.2019 року виставлено інкасове доручення (розпорядження) № 7039 від 23.04.2019 року на суму 5658813,00 грн. з призначенням платежу «140;31950828; податок на додану вартість; сплата суми коштів за податковим боргом по податку на додану вартість згідно до п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України, рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 22.04.2019 № 48350/10/04-36-51-60».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п.14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

За поясненням відповідача, податковий борг Дочірнього підприємства “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” по податку на додану вартість, який не сплачено протягом 90 календарних днів та перевищує 5 мільйонів гривень, утворився внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов`язань по податку на додану вартість згідно податкових декларацій: №9175813557 від 20.08.2018 року на суму 1274901,00 грн.; №9202636064 від 20.09.2018 року на суму 2307169,00 грн.; №9229352798 від 01.08.2018 року на суму 163342,00 грн.; №9229997877 від 01.08.2018 року на суму 163342,00 грн.; №9307159075 від 17.01.2019 року на суму 1750058,00 грн.

Спростувань факту несплати узгоджених сум грошового зобов`язання по податку на додану вартість згідно податкових декларацій: №9175813557 від 20.08.2018 року на суму 1274901,00 грн.; №9202636064 від 20.09.2018 року на суму 2307169,00 грн.; №9229352798 від 01.08.2018 року на суму 163342,00 грн.; №9229997877 від 01.08.2018 року на суму 163342,00 грн.; №9307159075 від 17.01.2019 року на суму 1750058,00 грн. позивачем в ході судового розгляду не надано.

Вказані пояснення підтверджено даними зворотнього боку інтегрованої картки платника по ПДВ, згідно якої заборгованість позивача по податку на додану вартість станом на 31.12.2018 року складала 4895563,98 грн., станом на 31.08.2019 року - 17743393,06 грн.

Судом встановлено, що на запит Дочірнього підприємства “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” від 27.05.2019 р. № 01-14/408-1 про інформацію щодо стану розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість, листом «Про надання інформації» від 03.06.2019 р. № 64985/10/04-36-51-10-34 повідомлено про наявність недоїмки у розмірі 17143997,49 грн.

Лист від 03.06.2019 р. № 64985/10/04-36-51-10-34 отриманий позивачем 20.06.2019 р., що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також з матеріалів справи вбачається, що на запит Дочірнього підприємства “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” від 27.05.2019 р. № 01-14/407-1 листом від 25.06.2019 р. № 73808/10/04-36-51-60 повідомлено про наявність боргу в сумі 17795288,36 грн., в тому числі по податку на додану вартість 17345281,62 грн. та податок на прибуток – 450006,74 грн. Із вказаним листом також направлено на адресу позивача рішення № 48350/10/04-36-51-60 від 22.04.2019 р.

Аналізуючи вище вказане, суд дійшов висновку про те, що податковий борг позивача виник у зв`язку із несплатою самостійно визначеного платником податку грошового зобов`язання по податку на додану вартість, сума боргу є узгодженою.

Отже, судом встановлено, що підставою для прийняття спірного рішення стала наявність податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 5658813,00 грн.

Як вбачається із інтегрованої картки платника податку по платі за користування надрами для видобування природного газу, такий борг виник на підставі самостійно задекларованих сум коштів, перевищує 5 мільйонів гривень, не сплачений протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII від 21.12.2016 року, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 95.5 статті 95 Податкового кодексу України доповнено абзац другий, третій та четвертий такого змісту, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відтак, починаючи з 01.01.2017 року контролюючі органи отримали можливість стягувати податковий борг без необхідності отримання рішення суду, а лише на підставі рішення керівника відповідного податкового органу.

Суд зазначає, що згідно даних облікової картки у позивача на момент винесення спірного рішення наявний податковий борг в розмірі, більшому ніж 5 мільйонів гривень, який не сплачений протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати. Дані обставини позивачем під час розгляду справи не спростовані.

Аналогічної правової позиції дотримується Третій апеляційний адміністративний суд у постановах від 30.07.2019 року у справі № 160/123/19, від 05.08.2019 року у справі № 160/5429/19.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, зазначено, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у підтвердження викладеного у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях викладено підтвердження обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень і долученими доказами спростовує викладене у позовній заяві.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову Дочірнього підприємства “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з тим, ухвалою суду від 17.07.2019 року відстрочено позивачу доплату судового збору у розмірі 17289,00 грн. за подання до адміністративного суду позову майнового характеру до ухвалення судового рішення в адміністративній справі № 160/5429/19.

З огляду на відмову у задоволенні позову Дочірнього підприємства “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Дочірнього підприємства “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на користь державного бюджету судовий збір майнового характеру в сумі 17289,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позової заяви Дочірнього підприємства “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Дніпропетровський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенька, 24, код ЄДРПОУ 31950828) на користь державного бюджету судовий збір майнового характеру в сумі 17 289,00 грн., (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят девять гривень 00 копiйок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 28 жовтня 2019 року.

Суддя І.О. Лозицька