Ухвала суду № 85421077, 06.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

06 листопада 2019 р. Справа №160/10052/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши заяву Малого приватного підприємства "Ларго" про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Малого приватного підприємства "Ларго" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Ларго" звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення Малого приватного підприємства «Ларго» (код ЄДРПОУ 20193053) до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом від 23.09.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області виключити Мале приватне підприємство «Ларго» (код ЄДРПОУ 20193053) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року відкрито провадження по вказаній справі.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05.11.2019 року позивач звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленого протоколом від 23 вересня 2019 року, в частині внесення до переліку ризикових платників податків Малого приватного підприємства «Ларго» (код ЄДРПОУ 20193053), до набрання законної сили судовим рішенням.

Позивач обґрунтовує свою заяву тим, що включення платника податків до переліку ризикових платників податків тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань. Починаючи з вересня 2019 року, станом на дату звернення позивача з даною заявою до суду Головне управління ДФС у Дніпропетровській області в особі комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято 11 рішень про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування щодо податкових накладних, складених позивачем як продавцем товарів. Всі рішення про відмову прийнято саме з підстав відповідності платника критеріям ризиковості. Зважаючи на активну діяльність підприємства в сфері господарської діяльності, вбачається що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області і в подальшому буде прийнято значну кількість рішень про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, що призведе до необхідності оскарження таких рішень в судовому порядку. Внаслідок дії неправомірного та оскаржуваного рішення відповідача МПП «Ларго» несе і буде надалі нести значні фінансові збитки, втрачати партнерів і покупців, погіршувати свою ділову репутацію. Окрім того повністю блокується господарська діяльність підприємства, оскільки позивач не може реєструвати податкові накладні. В зв`язку з вищевикладеним позивач вважає, що ефективним способом захисту його порушеного права до вирішення спору по суті є вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, оскільки невжиття таких заходів призведе до збільшення кількості безпідставно зупинених податкових накладних. Зупинення дії оскаржуваного рішення забезпечить відновлення порушених прав підприємства на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, надасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізувати своє право щодо реєстрації податкових накладних та не призведе до порушення збалансованості інтересів сторін, оскільки контролюючий орган в такому випадку не буде позбавлений можливості зупиняти реєстрацію податкових накладних з інших підстав. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача до ухвалення рішення в цій справі та для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат, а забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту на час судового розгляду справи відновить право МПП «Ларго» на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, надасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізувати своє право щодо реєстрації податкових накладних.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, на підставі наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, в певний період наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

На підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності відповідних підстав, покладається саме на позивача. Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося запобігти.

Відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, заява про забезпечення позову не містить доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не наведено заявником і очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Позивачем не надані докази, які підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а саме такі, що доводять існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі “Пантелеєнко проти України” (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, а також вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Також суд зазначає, що твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах “Кресс проти Франції” (Kress v. France), “Ф.С.Б. проти Італії” (F.C.B. v. Italy), “Т. проти Італії” (Т. v. Italy) та “Кайя проти Австрії” (Kaya v. Austria).

Необхідно звернути увагу на те, що у разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності оскаржуваного рішення до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року по справі №183/5864/17-ц забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд вважає, що доводи позивача не є достатньо обґрунтованими та змістовними для задоволення вказаної заяви, крім того не підтверджені належними доказами, в зв`язку із чим у задоволенні заяви Малого приватного підприємства «Ларго» про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Малого приватного підприємства "Ларго" про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Малого приватного підприємства "Ларго" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 06 листопада 2019 року.

Суддя О.М. Неклеса