Рішення № 85421037, 05.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року Справа № 160/9053/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

17.09.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2258/275/АВ/ТД-ФС/871 від 26 грудня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими особами.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем належним чином не доведено та не обґрунтовано порушення трудового законодавства з боку позивача. Стверджує, що посадові особи Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області порушили процедуру проведення перевірки та дійшли помилкових висновків щодо фактичного допуску до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору. Крім того, справу про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 розглянуто без належного повідомлення останнього про розгляд справи та забезпечення його права на участь у розгляді справи, тобто з порушенням прав позивача та вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року відкрито провадження у справі № 160/9053/19 та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

09.10.2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки під час проведення інспекційного відвідування 06.12.2018 року було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має 1 працівника ( ОСОБА_2 ), яка була допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийнятті працівника на роботу, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Крім того, відповідачем зазначено, що на виконання вимог Порядку № 509 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області направлено на адресу позивача рішення про розгляд справи про накладення штрафу № ДН2258/275/АВ/ТД від 17.12.2018 року.

25.10.2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Проти подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просила відмовити. Вирішення питання щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження залишила на розсуд суду.

29.10.2019 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до наказу № 1103-І від 04.12.2018 року та на підставі направлення на інспекційне відвідування № 153-4.4-5 від 04.12.2018 року, з 06.12.2018 року по 07.12.2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпродзержинському регіоні Управління з питань праці Управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Лапенко О.О. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1».

07.12.2018 року інспекторами праці складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ДН2258/275/АВ, яким, зокрема, встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: 06.12.2018 року встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має 1 працівника ( ОСОБА_2 ), яка була допущена до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

11.12.2018 року позивачем подані письмові заперечення до Акту інспекційного відвідування, в яких зазначено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, яка також здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 за договором оренди нежитлового приміщення № 15/09. Також зазначено, що між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про спільну діяльність від 01.10.2018 року, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 безоплатно надає ФОП ОСОБА_1 право розміщувати у магазині належний йому товар, а ФОП ОСОБА_1 надає дозвіл ФОП ОСОБА_2 на здійснення реалізації його товару.

13.12.2018 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області надано відповідь на зауваження № 160/4.4-5, в якій зазначено, що висновки викладені в Акті інспекційного відвідування є правильними та відповідають чинному законодавству.

14.12.2018 року відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень № ДН2258/275/АВ/П ФОП ОСОБА_1 у строк до 22.12.2018 року.

Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області рішенням від 17.12.2018 року № ДН2258/275/АВ/ТД призначено розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю на 09:00 26.12.2018 року в приміщенні відповідача за адресою: м. Дніпро, вул. Казакова, буд . 3, каб. 412 .

За результатами розгляду справи про накладення штрафу 26.12.2018 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області І. Осадчий прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2258/275/АВ/ТД-ФС/871 у розмірі 111690,00 грн.

Позивач, не погодившись з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.12.2018 року № ДН2258/275/АВ/ТД-ФС/871, оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 20.09.2007 року № 877-V заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з ч.1 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

16.05.2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Порядок № 295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів тощо.

Підпунктом 1 п. 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, в тому числі, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Згідно з п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 10 Порядку № 295 визначено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва- двох робочих днів.

Відповідно до п. 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Відповідно до п. п. 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Згідно з п. п. 23, 24 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Пунктом 27 Порядку № 295 встановлено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що інспекційне відвідування відносно ФОП ОСОБА_1 призначене наказом відповідача № 1103-І від 04.12.2018 у зв`язку з надходженням до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області заяви колишнього працівника ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , в якій останній просив притягнути вказаних осіб до відповідальності, з підстав неоформлення відносно нього протягом трьох років трудового договору, що призвело до втрати страхового стажу.

У цьому контексті суд зауважує, що за змістом підпункту 1 пункту 5 Порядку № 295 інспекційне відвідування проводяться з метою перевірки можливих фактів порушення роботодавцем законодавства про працю стосовно конкретного працівника, який звернувся до органів Держпраці з відповідним зверненням.

Незважаючи на це, інспектором праці Лапенко О.О. проведено інспекційне відвідування відносно іншого працівника, а саме - ОСОБА_2 .

На думку суду, така поведінка відповідача не узгоджується з визначеними у ст. 2 КАС України критеріями добросовісності та безсторонності, адже метою проведення інспекційного відвідування згідно з пп. 1 п. 5 Порядку № 295 є захист прав та законних інтересів працівника, а не пошук можливих порушень законодавства про працю, допущених роботодавцем.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 із наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 509).

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що він визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП та частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Згідно із пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку № 509).

Пунктом 6 Порядку № 509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до приписів пункту 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Пунктом 6 Порядку № 509 передбачено п`ять способів письмового повідомлення про розгляд справи суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду:

1) рекомендованим листом;

2) телеграмою;

3) телефаксом;

4) телефонограмою;

5) шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у пункті 6 Порядку № 509 зазначено саме про повідомлення уповноваженими посадовими особами, а не про надіслання повідомлення суб`єктам господарювання та роботодавцям не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду їх справи.

Суд зазначає, що всі зазначені способи повідомлення про розгляд справи суб`єктів господарювання є однаково можливими для застосування уповноваженими посадовими особами тобто рівнозначними, відтак, їх використання повинно тягнути за собою однакові наслідки для адресатів.

Таким чином, суд робить висновок про те, що використання будь-якого із зазначених способів повинно мати наслідком доведення до відома/сповіщення суб`єктів господарювання та роботодавців про те, що розгляд їх справи буде здійснюватися не раніше п`яти днів від дня отримання такої інформації. Передбачення у Порядку № 509 вказаного строку, на переконання суду, обумовлено необхідністю надання суб`єктам господарювання та роботодавцям можливості належним чином підготуватися до захисту своїх прав та у разі необхідності скористатися правом на отримання професійної правничої допомоги.

Окрім того, виходячи із приписів пункту 7 Порядку № 509, за загальним правилом справа повинна розглядатися за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509. Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до пункту 6 Порядку № 509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак, як видно з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, у повноважної особи відповідача станом на час прийняття оскаржуваної постанови були відсутні відомості про належне повідомлення позивача у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509, оскільки саме лише скерування відповідного листа не може свідчити про доведення до відома позивача про розгляд його справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду.

Той факт, що фактичне одержання надісланого відповідачем повідомлення про розгляд справи не залежить від ГУ Держпраці та знаходиться поза межами його компетенції не звільняє його від виконання обов`язку повідомити суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509. При цьому, суд наголошує на тому, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості паралельного використання будь-якого іншого із передбачених пунктом 6 Порядку № 509 з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи.

Отже, ключовим правовим питанням у справі є застосування п. 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 111690,00 грн., що застосовано до позивача, є суттєвим.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Відтак, таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, відповідач не довів факту того, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був інформований належним чином. За таких обставин, суд робить висновок про те, що постанова про накладення штрафу є протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 року за № 813/3415/18.

У силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 28 від 23.05.2019 року, отже, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2258/275/АВ/ТД-ФС/871 від 26 грудня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими особами.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. відповідно до квитанції № 28 від 23.05.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський