Рішення № 85420998, 04.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 листопада 2019 р. Справа № 120/1951/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука Віктора Володимировича

представника позивача: Семка Юрія Анатолійовича

представника позивача: Гончар Наталії Борисівни

представника відповідача: Сивого Михайла Віталійовича

представника відповідача: Бедзіра Івна Антоновича

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХМІЛЬНИЦЬКЕ» (вул. Заводська, б. 2, с. Війтівці, Хмільницький р-н., Вінницька обл., 22050)

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ХМІЛЬНИЦЬКЕ» (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005511306 від 25.02.2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем проведено перевірку, за результатами якої складено відповідний акт від 28.01.2019 року. В акті перевірки відповідач зазначив, що позивачем порушено пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.1, «е» ст 176 п. 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - несвоєчасне перерахування податковим агентом податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу; а також п. 52.4 ст. 54, пп. 168.1 ст. 168, п. 176.1 пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України - неперерахування податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів. На підставі акту перевірки, відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб та застосовані штрафні санкції на загальну суму 9 697 445 грн. 06 коп., з яких 3 724 519 грн. 10 коп. за податковим зобов`язанням та 5 972 925 грн. 96 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач скористався своїм правом на позасудове врегулювання та подав до ДФС України скаргу, але у її задоволенні було відмовлено. Оспорюване податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, оскільки нарахований податок на доходи фізичних осіб сплачено в повному обсязі та своєчасно. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 21.06.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.07.2019 року.

09.07.2019 року за вх. № 35383 позивачем на виконання ухвали від 21.06.2019 року через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію скарги до ДФС України від 14.03.2019 року за вих. № 14/03/2018-1, рішення про результати розгляду скарги від 26.04.2019 року за вих. № 20198/6/99-99-11-04-01-25.

09.07.2019 року за вх. № 235545 відповідачем надано до суду відзив, в якому він проти задоволення позову заперечує, з огляду на наступне. Так, позивач є сільськогосподарським товаровиробником, здійснює вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, що перебувають у нього в оренді на підставі відповідних договорів оренди. Орендодавцями земельних ділянок, які обробляються позивачем, є фізичні особи. Таким чином, позивач під час виплати орендної плати орендодавцям за договорами оренди землі є податковим агентом. Тому він у відповідності до положень ПК України зобов`язаний перераховувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки встановлені ПК України для місячного податкового періоду. Перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено несвоєчасне перерахування ПДФО податковим агентом, при виплаті (нарахуванні) орендної плати. За таких обставин, відповідач оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

18.07.2019 року за вх. № 37034 позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що нарахування та сплата податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) за наведені в акті перевірки періоди здійснені позивачем у повному обсязі згідно вимог законодавства. Доводи відповідача щодо порушення строків сплати спростовуються первинними документами - платіжними дорученнями. Відповідачем не доведено існування станом на 30.09.2018 року заборгованість з ПДФО. Сам акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок. Він не містить чіткого, об`єктивного викладення виявлених порушень з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку. Крім цього, позивач зазначає, що сплата ПДФО має відбуватись за місцем знаходження земельної ділянки. Суми ПДФО були зараховані на єдиний казначейський рахунок вчасно і в повному розмірі та перераховані до бюджету за місцем знаходження землі. Тому до нього не можуть бути застосовані наслідки, які б мали місце при несплаті нарахованих сум ПДФО. Крім цього, наголошує на правомірності рішень платника податків згідно п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України, а також на п. 56.21. ст. 56 ПК України. До відповіді на відзив позивач надав копії платіжних доручень.

Цього ж дня за вх. № 37049 позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені довідки про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У підготовчому засіданні 18.07.2019 року до матеріалів справи були долучені надані представником відповідача додаткові докази. Підготовче засідання відкладено на 08.08.2019 року.

08.08.2019 року за № 40946 позивачем через канцелярію суду надано додаткові пояснення по справі, в яких останній зазначив, що перерахування ПДФО відбувалось на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, що є належним виконанням позивачем своїх зобов`язань як податкового агента при виплаті доходів фізичним особам та не може розцінюватися як не сплата податковим агентом такого податку в порядку, визначеному ПК України. За таких обставин, враховуючи, що позивач провів своєчасно та в повному обсязі нарахування, утримання та перерахування ПДФО, відсутні і правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України та нарахування пені відповідно до ст. 129 ПК України.

Підготовче засідання 08.08.2019 року відкладено на 03.09.2019 року у зв`язку з необхідністю додаткового часу для позивача для підготовки відповідного клопотання про призначення експертизи.

29.08.2019 року за вх. № 44142 позивачем через канцелярію суду надано до суду клопотання про призначення експертизи.

03.09.2019 року за вх. № 44502 представником Головного управління ДПС у Вінницькій області через канцелярію суду подано клопотання про заміну відповідача правонаступником - на Головне управління ДПС у Вінницькій області.

У підготовчому засіданні 03.09.2019 року представник Головного управління ДПС у Вінницькій області вказане вище клопотання підтримала та просила задовольнити. Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання не заперечував. Ухвалою від 03.09.2019 року клопотання про заміну відповідача правонаступником - на Головне управління ДПС у Вінницькій області задоволено. Замінено відповідача у даній справі на Головне управління ДПС у Вінницькій області. Підготовче засідання відкладено на 12.09.2019 року.

У підготовчому засіданні 12.09.2019 року представник позивача клопотання про призначення експертизи підтримав та просив задовольнити. Представник відповідача заперечувала щодо задоволення вказаного клопотання. Ухвалою від 12.09.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про проведення судово-економічної експертизи у даній справі. Підготовче засідання відкладено на 23.09.2019 року.

У підготовчому засіданні 23.09.2019 року сторони справи не заперечували проти закриття підготовчого провадження та розгляду справи по суті. Ухвалою від 23.09.2019 року підготовче провадження у даній справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 16.10.2019 року.

У судовому засіданні 16.10.2019 року сторони надали пояснення по суті спірних правовідносин. Судове засідання відкладено на 30.10.2019 року.

30.10.2019 року відповідачем через канцелярію суду долучені картки особових рахунків.

У судовому засіданні 30.10.2019 року суд здійснював дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи в обсязі 15 томів, судове засідання відкладено на 04.11.2019 року.

У судовому засіданні 04.11.2019 року було продовжено дослідження судом доказів, що містяться у 16 томі справи, за вх. № 51843 позивача надано до суду уточнений акт перевірки, сторони виступили у судових дебатах.

Дослідивши усі обставини справи, заслухавши пояснення сторін по справі та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, зареєстрований 01.03.2000 року, код ЄДРПОУ 00692245, місце знаходження - Вінницька область, с. Війтівці. Позивач має у своїй структурі сім відокремлених підрозділів у Хмельницькій та Житомирській областях. Позивач є сільськогосподарським виробником, свою сільськогосподарську діяльність здійснює на земельних ділянках, які отримав в оренду на підставі договорів оренди, укладених із фізичними особами.

У період з 29.11.2018 року по 14.01.2019 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку щодо дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2016 року по 30.09.2018 року. За результатами проведеної перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки позивача податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи № 172/1401/00692245 від 28.01.2019 року. Згідно висновків вказаного акту перевірки виявлено порушення позивачем положень чинного ПК України, зокрема п.п. 168.1.5. п.168.1. статті 168 п.п. 176.1 «е» ст.176,п. 176.2. «а» ст. 176 ПК України - несвоєчасне перерахування податковим агентом ПДФО при виплаті доходу за період з 01.05.2016 роки по 30.09.2018 роки у загальній сумі 8 008 416.86грн., у т.ч. травень 2016р. в сумі 121 610.82грн., червень 2016р. в сумі 97 406.63грн., липень 2016р. в сумі 147 631.49грн., серпень 2016р. в сумі 117 028.73грн., вересень 2016р. в сумі 117 028.73грн., жовтень 2016р. в сумі 84 950.99грн., листопад 2016р. в сумі 43 574.39грн., грудень 2016р. в сумі 182 361,97грн., січень 2017р. в сумі 32 032.06грн., лютий 2017р. в сумі 139 221.25грн., березень 2017р. в сумі 524 885.82грн., квітень 2017р. в сумі 500 756.99 грн., травень 2017р. в сумі 423 653.33грн., червень 2017р. в сумі 91 622.66грн., липень 2017р. в сумі 264 124.67грн., серпень 2017р. в сумі 127786.00грн., вересень 2017р. в сумі 77 586.06грн., жовтень 2017р. в сумі 109 538.02грн., листопад 2017р. в сумі 163750.17грн., грудень 2017р. в сумі 180 563.77грн., січень 2018р. в сумі 386 984.10грн., лютий 2018 року в сумі 596 945.47грн., березень 2018р. в сумі 932 448.85грн., квітень 2018р. в сумі 536 046.65грн., травень 2018р. в сумі 406 449.96грн., червень 2018р. в сумі 798 286.62грн., липень 2018р. в сумі 798 286.62грн., серпень 2018р. в сумі 714 106.99грн., а також п.52.4 ст.54 п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст.168 п. 176.1 пп. «а» п. 176.2 ст.176 ПК України - неперерахування податковим агентом до бюджету ПДФО при виплаті доходів в сумі 3 724 519.1грн., в т.ч. серпень 2018р. в сумі 1 472 480.97грн., вересень 2018р. в сумі 2 252 038.13грн.

Позивачем на вказаний акт перевірки були надані відповідні заперечення від 08.02.2019 року. За результатом розгляду вказаних заперечень, відповідач листом від 22.02.2019 року за вих. 2342/10/02-32-14-01 уточнив акт перевірки та зазначив про порушення позивачем вимог пп. 168.4.1, 168.4.4 п. 168.4, пп. 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст.168, п.176.1 «е» ст.17( п.176.2 «а» ст.176 ПК України - несвоєчасне перерахування податковим агентом ПДФО при виплаті доходу за період з 01.05.2016р. по 30.09.2018р. у загальній сумі 8008416,86 грн., у т.ч травень 2016 року в сумі 121610,82 грн., червень 2016 року в сумі 97406,63 грн., липень 2016 рок в сумі 147631,49 грн., серпень 2016 року в сумі 117028,73 грн., вересень 2016 року в сумі 117028,7 грн., жовтень 2016 року в сумі 84950,99 грн., листопад 2016 року в сумі 43574,39 грн., грудень 201 року в сумі 182361,97 грн., січень 2017 року в сумі 32032,06 грн., лютий 2017 року в сумі 139221,2 грн., березень 2017 року в сумі 524885,82 грн., квітень 2017 року в сумі 500756,99 грн., травень 2017 року в сумі 423653,33 грн., червень 2017 року в сумі 91622,66 грн., липень 2017 року в сумі 264124,67 грн., серпень 2017 року в сумі 127786,00 грн., вересень 2017 року в сумі 77586,06 грн жовтень 2017 року в сумі 109538,02 грн., листопад 2017 року в сумі 163750,17 грн., грудень 201 року в сумі 180563,77 грн., січень 2018 року в сумі 386984,10 грн., лютий 2018 року в суд 596945,47 грн., березень 2018 року в сумі 932448,85 грн., квітень 2018 року в сумі 536046,65 грн травень 2018 року в сумі 406449,96 грн., червень 2018 року в сумі 798286,62 грн., липень 2018 рок в сумі 798286,62 грн., серпень 2018 року в сумі 714106,99 грн.; а також п. 54.2 ст.54, пп. 168.4.1 п. 168.4, пп. 168.1.4 пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168п.176.1 пп. «а» п.176. ст.176 ПК України - неперерахування податковим агентом до бюджету ПДФО при виплаті доходів в сумі 3 724 519,10 грн., в т.ч. червень 2018 року в сумі 1472480,97 грн., липень 2018 року сумі 2252038,13 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005511306 від 25.02.2019 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДФО на загальну суму 9 697 445 грн. 06 коп., з яких 3 724 519 грн. 10 коп. за податковим зобов`язанням та 5 972 925 грн. 96 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Спірне рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, ним подано скаргу до ДФС України від 14.03.2019 року, яка рішенням про результати розгляду скарги від 26.04.2019 року залишена без задоволення, а спірне рішення без змін.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України (далі - БК України) та Податковим кодексом України, у редакціях на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно- правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст.18 ПК податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно п. 54.2. ст. 54 ПК України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Пп. 168.1.4. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

У відповідності до пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового-періоду.

П. 168.4. ст. 168 ПК України визначений порядок сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно п. 168.4.1. - 168.4.3. п. 168.4. ст. 168 ПК України податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України;

такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку.

суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов`язки податкового агента виконує юридична особа.

Пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України передбачено, що юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів.

Згідно п. 170.1.1 ст.170 ПК України податковим агентом платника податку- орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Ч. 2 ст. 64 БК України визначено, що податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується), зокрема, податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Суд також зазначає, що згідно вимог п.п. 168.4.4. п. 168.4. ст. 168 ПК України, у редакції, яка діє у період спірних правовідносин з 15.08.2018 року, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

Системний аналіз наведених норм доводить, що податковим агентом платника податку- орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення є орендар. ПДФО зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України, а сплачується (перераховується) відповідно до ПК України. ПДФО, нарахований відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок, за такий відокремлений підрозділ, усі обов`язки податкового агента виконує юридична особа. Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) ПДФО на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у передбачених випадках, за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

З матеріалів справи вбачається, що позивач орендує земельні ділянки у фізичних осіб, відповідно є податковим агентом щодо сплати ПДФО. Має у своїй структурі сім відокремлених підрозділів не уповноважених сплачувати податок. Таким чином, позивач зобов`язаний перераховувати ПДФО за свої відокремлені підрозділи.

У даній справі визначальним є з`ясування правового питання щодо правомірності визначення позивачем місцевого бюджету, до якого ним, як податковим агентом, перераховувався ПДФО.

Під час розгляду справи між сторонами відсутні суперечності щодо факту перерахування позивачем коштів у повному обсязі до бюджету, оскільки це питання не є спірним.

Суд зазначає, що позивачем був перерахований ПДФО своєчасно та у повному обсязі у місцеві бюджети Вінницької, Хмільницької та Житомирської областей за місцезнаходженням своїх відокремлених підрозділів. Під час проведення перевірки відповідачем до сплати ПДФО лише були враховані суми податку, які були перераховані до місцевого бюджету Вінницької області, тобто за місцезнаходженням позивача, як юридичної особи. Таким чином, перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування позивачем ПДФО, а також взагалі неперерахування ним податку у період серпень, вересень 2018 року.

При цьому, суд примітно зауважує, що у судовому засіданні було з`ясовано та підтверджено сторонами по справі, що місцезнаходження відокремлених підрозділів позивача та орендованих земельних ділянок збігається. Тобто за таких обставин, грошові кошти надійдуть до одного місцевого бюджету.

У цьому контексті суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що в наданих платіжних дорученням платником ПДФО зазначено саме позивача, а не його відокремлені підрозділи, з огляду на наступне. Відокремлений підрозділ - це підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. При цьому, відокремлений підрозділ не є юридичною особою, не має власної печатки та банківських рахунків. Всю діяльність відокремлений підрозділ здійснює від імені та на виконання юридичної особи. Тож зазначення в платіжних дорученням платником відокремленого підрозділу позивача не є можливим.

Як вже зазначалось, перерахування ПДФО здійснюється за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, земельних ділянок, що й було зроблено позивачем у спірний період у відповідності до вимог положень діючого ПК України.

За таких обставин, суд зазначає про відсутність факту порушення позивачем вимог податкового законодавства у період з 01.05.2016 року по 30.09.2018 року.

Більш того, суд акцентує увагу, що такими діями позивача не була завдана шкода бюджету і останнім не були недоотримані кошти, адже всі платежі не залежно від місця їхньої сплати зараховуються до єдиного казначейського рахунку та згодом органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними БК України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів.

У цьому контексті суд вказує, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені (місцевого чи державного), в будь-якому випадку, зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів, тому сплата позивачем податку за місцезнаходженням територіальної одиниці, не вплинула на обставини зарахування такого податку та виконання податкового обов`язку щодо сплати податку своєчасно та у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 року.

Разом з тим, у рішенні від 03.04.2008 року по справі «Корецький та інші проти України» Європейський Суд з прав людини визначив, що закон має бути сформульований з достатньою чіткістю. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права особи. Закон має достатньо чітко визначати межі дискреції суб`єкта влади та порядок її реалізації.

Суд також звертає увагу на те, що у відповідності до вимог п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За таких обставин, висновки відповідача щодо несвоєчасної сплати та неперерахування позивачем ПДФО є необгрунтованими, не підтверджуються матеріалам справи та суперечать вимогам податкового законодавства.

Щодо правомірності застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно спірного податкового повідомлення - рішення вказані санкції застосовані у відповідності до вимог п. 127.1. ст. 127 ПК України.

У відповідності до вимог вказаної норми ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З наведеного вбачається, що нарахування штрафних санкцій у відповідному розмірі відбувається за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків.

Згідно наданого розрахунку штрафних санкцій, нарахування санкцій відбулось з травня 2016 року.

Як вже зазначалось, відповідачем було встановлено несвоєчасне перерахування позивачем податку за період з 01.05.2016 року по 30.09.2018 року, а не факт неперерахування ПДФО (ненарахування, неутримання), відповідно за вказане порушення штрафні санкції, визначені п. 127.1. ст. 127 ПК України не застосовуються.

Крім цього, відповідачем встановлено неперерахування позивачем ПДФО за серпень, вересень 2018 року, за таке порушення застосовуються вказані штрафні санкції.

При цьому, суд наголошує, що з урахуванням встановлення судом відсутності факту податкового правопорушення позивачем, вказані штрафні санкції не підлягають застосуванню.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем спірне рішення прийнято не на підставі законів України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, відповідно про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.02.2019 року № 0005511306 на суму 9 697 445 грн. 06 коп. у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2019 року № 0005511306 на суму 9 697 445 грн. 06 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.

З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 25.02.2019 року № 0005511306 на суму 9 697 445 грн. 06 коп. задовольнив, відповідно позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2019 року № 0005511306 на суму 9 697 445 грн. 06 коп. також підлягає задоволенню, як похідна.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 19 210 грн. 00 коп..

Керуючись Податковим кодексом України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» та ст. 2, 73 - 77, 90, 139, 241, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМІЛЬНИЦЬКЕ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2019 року № 0005511306 на загальну суму 9 697 445 грн. 06 коп..

Стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХМІЛЬНИЦЬКЕ" (вул. Заводська, б. 2, с. Війтівці, Хмільницький р-н., Вінницька обл., 22050) судовий збір у сумі 19 210 грн. 00 коп..

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ХМІЛЬНИЦЬКЕ» (вул. Заводська, б. 2, с. Війтівці, Хмільницький р-н., Вінницька обл., 22050)

Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 06.11.2019 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна