Рішення № 85420742, 05.11.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2019 року, м. Херсон, справа № 923/100/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача-1 - Стрілківської сільської ради

позивача-2 - Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області

до фізичної особи-підприємця Німетуллаєвої Надіє

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

за участю:

секретаря судового засідання Бєлової О.С.,

представників:

прокуратури - Хамідової Е.Ф.

позивача-1 - Гулько С.О.,

позивача-2 - не з`явився,

відповідача - Величка М.М.,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Прокурора

11.02.2019 керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Стрілківської сільської ради та Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області про: 1) розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008, укладеного між Генічеською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Німетуллаєвою Надіє; 2) зобов`язання фізичної особи-підприємця Німетуллаєвої Надіє повернути Стрілківській сільській раді земельну ділянку площею 10,0 га.

За твердженнями Прокурора позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист економічних інтересів держави, якій спричинено шкоду внаслідок утримання Відповідачем земельної ділянки без її забудови протягом тривалого часу, що негативно впливає на розвиток туристичної інфраструктури, а також зазначено, що Стрілківською сільською радою та Генічеською районною державною адміністрацією не вжито належних заходів по усуненню порушень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, з урахуванням додаткових пояснень від 11.07.2019 (а.с. 149-151), які сприйняті судом як уточнення фактичних та правових підстав заявлених вимог, Прокурор вказав, що:

- 08.12.2018 між Генічеською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Німетуллаєвою Надіє укладений договір оренди землі, за умовами якого Відповідачу передана в оренду із земель запасу рекреаційного призначення земельна ділянка площею 10 га, яка розташована на території Стрілківської сільської ради,

- договір укладено на 49 років,

- земельна ділянка передана в оренду для розміщення на ній бази відпочинку,

- не дивлячись на умови договору Відповідач не отримав дозвільні документи на забудову та на час розгляду справи в суді до будівництва не приступив,

- у відповідності до положень пункту 4 частини 1 та частини 2 статті 416 Цивільного кодексу України, пункту 4 частини 6 статті 102-1 Земельного кодексу України право Відповідача щодо користування земельною ділянкою припинилося, оскільки він протягом трьох років підряд не використовує земельну ділянку для забудови,

- початок цього строку необхідно обраховувати з моменту державної реєстрації договору,

- у відповідності до статті 32 Закону України «Про оренду землі» договір можу бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 та 25 цього ж Закону, та умовами договору.

Дії та аргументи Позивачів

Під час судового розгляду справи Позивачі підтримали заявлені вимоги, зокрема Генічеською районною державною адміністрацією 14.05.2019 подане відповідне письмове пояснення, а Стрілківською сільською радою через власного представника висловлені усні пояснення щодо цього.

Дії та аргументи Відповідача

Відповідачем позовні вимоги не визнаються з підстав відсутності доказів для розірвання договору, а також прокурорського представництва.

Поряд з цим, у судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що:

- між сторонами укладений договір оренди земельної ділянки, а не договір суперфіцію, а тому положення пунктів 4 частини 1 статті 416 ЦК України та пункту 4 частини 6 статті 102-1 ЗК України щодо дострокового припинення договору не підлягають застосуванню,

- прокурором не надано доказів невикористання Відповідачем земельної ділянки,

- договором оренди не встановлені строки як початку, так і безпосереднього будівництва, у зв`язку з чим підстави для дострокового розірвання договору відсутні,

- до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Процесуальні дії та рішення суду

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.02.2019 суддею у справі визначена Сулімовська М.Б., якою ухвалою від 19.02.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального провадження. Цією ж ухвалою сторонам встановлені строки для подачі відповідних судових заяв.

Розгляд справи у складі судді Сулімовської М.Б. здійснений у період з 19.02.2019 по 25.06.2019.

25.06.2019 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. у справі проведений повторний автоматизований розподіл, за яким суддею у справі визначено Закуріна М.К.

Ухвалою суду від 01.07.2019 справа прийнята до провадження суддею Закуріним М.К. та у ній повторно призначене підготовче провадження з підстав недосягнення попереднім судом мети та завдань такого провадження.

Безпосередньо підготовче провадження проведене у підготовчому засіданні, яке відбулося 23.07.2019, 24.09.2019 та 08.10.2019, а розгляд справи по суті - 05.11.2019. Розгляд справи проведений без участі представника Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, оскільки в засідання він не прибув, хоча належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи.

Установлені судом обставини

08.12.2008 між Генічеською районною державною адміністрацією, як Орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем Німетуллаєвою Надіє, як Орендарем, укладений договір оренди землі (а.с. 21-23).

Основними умовами договору, які впливають на вирішення спору є наступні:

- «Орендодавець …надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - із земель запасу рекреаційного призначення, розташовану за межами населеного пункту села Стрілкове на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області» (пункт 1),

- «В оренду передається земельна ділянка загальною площею 10 га» (пункт 2),

- «Договір укладено на 49 років …» (пункт 8),

- «Земельна ділянка передається в оренду для розміщення бази відпочинку (мета використання)» (пункт 14),

- «Цільове призначення земельної ділянки - розміщення бази відпочинку» (пункт 15),

- «Обов`язки орендаря: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованого у встановленому законом порядку …» (пункт 30),

- «Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором …» (пункт 36),

- «Договір зареєстрований у Генічеському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 грудня 2008 року за № 4АА002179-0400872000020».

На виконання умов договору між його сторонами 09.01.2009 складений акт приймання-передачі обумовленої земельної ділянки (а.с. 29 на зв.).

У подальшому 31.12.2009 між сторонами укладена Угода про внесення змін до вказаного договору оренди землі, за умовами якої змінено розмір орендної плати, а також зазначено, що «після введення в експлуатацію об`єкта розмір орендної плати буде переглянуто».

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.12.2018 власником орендованої земельної ділянки на час розгляду справи в суді є Стрілківська сільська рада (а.с. 35-36).

Як слідує з Акту обстеження земельної ділянки від 09.07.2019 (а.с. 154-155) на момент обстеження на земельній ділянці з кадастровим номером 6522185200:11:019:0229, яка передана в оренду Відповідачу за вказаним договором оренди, будівництво не ведеться, огорожа відсутня, межі не встановлені. В Акті також зазначено, що Стрілківською сільською радою містобудівні умови та обмеження для забудови на цій земельній ділянці не видавалися.

Відповідно до листа № 1021-1.15/2331 від 05.12.2018 Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області повідомлено Прокуратуру Херсонської області про те, що протягом 2011 - 2018 років інформація відносно реєстрації Відповідачем документів дозвільного/декларативного характеру для виконання будівельних робіт на вказаній земельній ділянці відсутня (а.с.31).

Згідно з листом № 02/31-202/2055 від 27.11.2018 Генічеською районною державною адміністрацією повідомлено Прокуратуру Херсонської області про те, що за інформацією сектору містобудування та архітектури Відповідач не отримував містобудівні умови та обмеження на забудову названої земельної ділянки (а.с. 32).

Отже, вказаними доказами підтверджується факт передачі Відповідачу в оренду земельної ділянки площею 10 га під розміщення бази відпочинку, а також відсутність такого будівництва бази відпочинку станом на час розгляду справи в суді.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Щодо прокурорського представництва інтересів держави

Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» «представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом».

Відповідно до частини 3 статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 4 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно частини 4 статті 53 того ж Кодексу прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, Прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у контролі за недопущенням завдання збитків державі унаслідок утримання Відповідачем земельної ділянки без її забудови протягом тривалого часу, звернувся до суду з позовом у межах власної компетенції, що є правомірним.

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір оренди землі.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», іншими законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, окрім того договором оренди землі.

Основними положеннями Закону України «Про оренду землі», які впливають на вирішення наявного спору є наступні:

- «Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності» (стаття 1),

- «Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства» (стаття 13),

- «Орендар земельної ділянки зобов`язаний:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку,

виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів» (абзац 2 статті 25),

- «Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку» (стаття 30),

- «Договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором …» (статті 31),

- «На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України …» (стаття 32),

- «У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором …» (стаття 34).

Отже, положеннями Закону про оренду землі визначені умови дострокового розірвання договору оренди землі та наслідки такого розірвання. Зокрема, однією з підстав розірвання договору є невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 цього Закону та умов договору, а саме у випадку, коли орендар не приступив до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі.

У даному контексті суд зазначає, що слово «використання» необхідно сприймати у загальному значенні цього слова, а саме як дію, яка направлена на застосування, вжиття земельної ділянки з користю, користування нею.

Водночас у статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» надане визначення «невикористання земельної ділянки, переданої під забудову», яким є порушення особою встановлених при передачі у власність або у користування земельної ділянки граничних термінів її забудови, а також визначення «невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням», яким є невикористання земельної ділянки, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Таким чином, ключовим при вирішенні питання використання спірної земельної ділянки безпосередньо Відповідачем за умовами договору є аналіз умов пунктів 14 та 15 договору оренди від 08.12.2008, за якими земельна ділянка передана в орендну «для розміщення бази відпочинку», а її цільовим призначенням являється «розміщення бази відпочинку», а також фактичних дій Відповідача по використанню земельної ділянки з такою метою.

У даному контексті суд вказує на той факт, що умови пунктів 14 та 15 договору висловлені таким чином, що не надають можливості їх сприйняття як наявність обов`язку Відповідача на зведення об`єктів нерухомого майна, оскільки в них застосовано слово «розміщення», а не «забудова», «будівництво».

Безпосередньо слово «розміщення» («розміщати», «розміщувати», «розмістити») означає:

- розставляти, розсаджувати або розкладати кого-, що-небудь у певних місцях, у певному порядку,

- визначати послідовність у розташуванні чого-небудь, розташовувати щось у певній послідовності,

- надавати, виділяти кожному приміщення, місце для проживання, ночівлі, відпочинку і т. ін.;

- розподіляти що-небудь на певній площі, території і т. ін.;

- відводити під щось яку-небудь площу, ділянку або якесь місце.

Положеннями статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» надане визначення «розміщенню, проектуванню, будівництву, введенню в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земель», яки є добування корисних копалин, будівництво очисних споруд, меліоративних систем та інших об`єктів з порушеннями вимог земельного законодавства України, затвердженої документації із землеустрою, що призводять до ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування і забруднення земель, засмічення відходами та інших негативних процесів на тій чи іншій земельній ділянці, а також на суміжних земельних ділянках, що викликає необхідність встановлення обмежень (обтяжень) використання цих земель.

Таким чином, за законодавством терміни «розміщення» та «будівництво» вживаються окремо, а тому вони не є синонімами, що узгоджується за наведеним значенням слова «розміщення».

Проте, суд вважає, що аналіз умов всього договору, у тому числі додаткової угоди від 31.12.2009, якою обумовлювалася можливість зміни орендної плати після введення об`єкта в експлуатацію, вказує на основну мету договору це «будівництво бази відпочинку».

Отже, доводи Відповідача щодо передачі земельної ділянки в оренду для іншого її використання ніж будівництво бази відпочинку до уваги судом не приймаються.

Проте, за статтями 25 та 32 Закону про оренду землі умовою можливого дострокового розірвання договору оренди землі є випадок, коли орендар не приступив до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі.

Оцінюючи наявність у договорі «визначених строків для використання земельної ділянки», суд зазначає, що у ньому вони відсутні, тобто сторонами такі строки не визначалися, оскільки пункт 30 договору лише відтворює (повторює) вимоги Закону про оренду землі, а тому у незалежності від наявності факту невикористання Відповідачем отриманої в оренду земельної ділянки з визначеною її метою протягом 10 років, підстави для застосування положень статей 25 та 32 Закону про оренду землі відсутні.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що у даному випадку прокурором не доведено підстав для дострокового розірвання договору у відповідності до положень статей 25 та 32 Закону України «Про оренду землі».

Щодо припинення договору за наслідками відсутності забудови протягом 3 років

Довгострокове, відчужуване та успадковуване право користування земельною ділянкою, переданою відплатно чи безоплатно особі для будівництва та експлуатації на ній будівель та споруд, на які в останньої виникає право власності, за теорією цивільного та земельного права є суперфіцієм.

Головним у визначенні поняття суперфіцію є користування чужою земельною ділянкою для забудови, тобто будівництва об`єктів нерухомого майна.

Так, за змістом частини 1 статті 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

У свою чергу, статтею 413 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій); таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Отже, за суперфіцієм земельна ділянка передається виключно для її забудови, а тому на правовідносини суперфіцію не розповсюджуються правовідносини щодо інших умов оренди. Об`єктом суперфіційного права є право користування земельною ділянкою для будівництва певних видів споруд чи будівель з правом суперфіціарію набути право власності на них.

Суперфіцій є особливим видом речового права. Основною відмінністю права суперфіцію від права оренди землі є те, що землекористувач має право продати право суперфіцію іншій особі, передати його у спадщину, закласти (щоправда, таке право, за невеликим виключенням, не поширюється на земельні ділянки комунальної власності, оскільки у відповідності до частини 3 статті 102-1 ЗК України таке право не може бути відчужене відносно земельних ділянок комунальної власності).

Важливою ознакою прав на чужі речі є визначення їх переліку, оскільки вони є абсолютними, тобто встановлюють обов`язок для невизначеного кола осіб, а тому такі особи повинні бути поінформованими про зміст і види цих прав. Безпосередньо відповідні права повинні бути визначені у договорі суперфіцію.

Відповідно до статті 414 ЦК України власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею; якщо на земельній ділянці збудовані промислові об`єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача (частина 1); власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем; перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою (частина 2).

За змістом статті 415 того ж Кодексу землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором (частина 1); землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови (частина 2); особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди)(частина 3); землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом (частина 4); землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення (частина 5).

Отже, до істотних умов договору суперфіцію відносяться відомості про:

- земельну ділянку, у тому числі її цільове призначення,

- мету її надання,

- вид та обсяги будівництва, що має бути розпочато,

- умови платного користування ділянкою.

Проте, з тексту укладеного між сторонами договору оренди землі не вбачаються істотні умови, які б характеризували його як договір суперфіцію, у тому числі вид, обсяги та строки будівництва. Відсутність таких обов`язкових умов вказує на укладення між сторонами лише договору оренди земельної ділянки.

Положеннями пункту 4 частини 6 статті 102-1 ЗК України та пункту 4 частини 1 статті 416 ЦК України встановлені наслідки невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, а саме зазначено, що у такому випадку право користування земельною ділянкою для забудови припиняється.

Водночас, як вказано судом, на правовідносини сторін не розповсюджуються правові положення, якими регулюються правовідносини суперфіцію, а тому підстави для застосування пункту 4 частини 6 статті 102-1 ЗК України та пункту 4 частини 1 статті 416 ЦК України відсутні.

Висновки з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, суд вважає, що:

- Прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, звернувся до суду з позовом у межах власної компетенції, що є правомірним,

- зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань, які виникли між сторонами на його підставі, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір оренди землі,

- за статтями 25 та 32 Закону про оренду землі умовою можливого дострокового розірвання договору оренди землі є випадок, коли орендар не приступив до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі,

- у договорі відсутній строк для початку розміщення на орендованій земельній ділянці бази відпочинку, оскільки він сторонами не визначався, а тому у незалежності від наявності факту невикористання Відповідачем отриманої в оренду земельної ділянки з визначеною її метою протягом 10 років, підстави для застосування положень статей 25 та 32 Закону про оренду землі відсутні,

- умови пунктів 14 та 15 договору висловлені таким чином, що не надають можливості їх сприйняття як наявність обов`язку Відповідача на зведення об`єктів нерухомого майна, оскільки в них застосовано слово «розміщення», а не «забудова», «будівництво», але аналіз умов всього договору, у тому числі додаткової угоди від 31.12.2009, якою обумовлювалася можливість зміни орендної плати після введення об`єкта в експлуатацію, вказує на основну мету договору це «будівництво бази відпочинку»,

- за суперфіцієм земельна ділянка передається виключно для її забудови, а тому на правовідносини суперфіцію не розповсюджуються правовідносини щодо інших умов оренди, у тому числі будівництво об`єктів,

- важливою ознакою прав на чужі речі є визначення їх переліку, а тому відповідні права повинні бути визначені у договорі суперфіцію,

- з тексту укладеного між сторонами договору оренди землі не вбачаються істотні умови, які б характеризували його як договір суперфіцію, у тому числі вид, обсяги та строки будівництва,

- оскільки на правовідносини сторін не розповсюджуються правові положення, якими регулюються правовідносини суперфіцію, підстави для застосування пункту 4 частини 6 статті 102-1 ЗК України та пункту 4 частини 1 статті 416 ЦК України відсутні.

З огляду на зроблені висновки позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Прокурора, які здійснені Прокуратурою Херсонської області, на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 2093 від 22.12.2018 у сумі 3 842 грн, які у відповідності до статті 129 ГПК України відносяться на нього.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складане 06.11.2019

Суддя М.К. Закурін