Рішення № 85420716, 04.11.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. Справа № 922/2869/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів, Київська обл. до 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", с. Гришівка, Сахновщинський р.-н, Харківська обл. , 2) ОСОБА_1 , с. Гришівка, Сахновщинський р.-н, Харківська обл. про стягнення 893755,98 грн. за участю представників сторін:

позивача - Бохан С. О. (договір про надання правової (правничої) допомоги № 6 від 21.01.2019);

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів, Київська обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд солідарно стягнути з 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", с. Гришівка, Сахновщинський р.-н, Харківська обл. (далі за текстом - 1-й відповідач) та 2) ОСОБА_1 (далі за текстом - 2-й відповідач) 893755,98 грн., з яких:

403096,62 грн. пені;

414787,58 грн. 36% річних;

75871,78 грн. індексу інфляції.

Позов обґрунтовано з посиланням на прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо своєчасного погашення боргу за договором поставки № 142/17-ЛЗ від 18.10.2017.

Ухвалою господарського суду Харківської від 05.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 07.10.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської від 13.09.2019 вирішено судові засідання у даній справі проводити в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою від 07.10.2019 розгляд справи відкладено на 21.10.2019.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого засідання 2-й відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 22891 від 24.09.2019), в якому просить суд у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" про стягнення в солідарному порядку з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" та ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 113644,89 грн. відмовити. Свої вимоги 2-й відповідач обґрунтовує з посиланням на те, що позивачем не надано суду платіжних документів про фактичну оплату послуг адвоката в сумі 113644,89 грн.; що строк оплати зазначених витрат станом на момент розгляду даної справи ще не настав.

1-й відповідач не скористався правом щодо подачі відзиву на позовну заяву у порядок та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 05.09.2019.

Позивач також не скористався своїм правом щодо подачі відповіді на відзив 2-го відповідача у порядок та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 05.09.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2019.

Позивач надіслав на адресу суду заяву (вх. № 26320 від 01.11.2019), в якій просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи:

- дану заяву про надання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, які позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- докази, що підтверджують розмір судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

Крім того, у даній заяві позивач зазначає про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ним будуть надані суду заява про ухвалення додаткового рішення та додаткові докази, що підтверджують розмір судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

На судове засідання 04.11.2019 прибув представник позивача, який підтримує вимоги, викладені у позовні заяві, та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачі на судове засідання 04.11.2019 своїх уповноважених представників не направили, при причини неприбуття суд не повідомили, хоча судом вжито всіх передбачених законом для повідомлення останніх про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адресу їх державної реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, копії ухвал від 05.09.2019, від 07.10.2019 та від 21.10.2019, копії ухвали від 05.09.2019 відповідачі отримали, про що свідчать долучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення (а. с. 66-67).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 та затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка у судове засідання представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 18.10.2017 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 142/17-ЛЗ (далі за текстом - договір; а. с. 16-18), за умовами якого в строки, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору та у видаткових накладних, які є невід`ємною його частиною (п. п. 1.1-1.2. договору).

26.12.2018 між сторонами укладено додаткову угоду до договору (а. с. 37), в якій сторони внесли зміни до п. 2.4. договору поставки вказавши, що відповідач-1 зобов`язувався здійснити оплату за поставлений товар в сумі 3411942,54 грн. до 31.01.2019.

Пунктом 2.10. Договору поставки передбачено, що у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов`язань по цьому Договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку:

1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.6 Договору;

2) в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2 (В) Договору;

3) в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п. 7.2 (А) Договору;

4) в рахунок сплати штрафу, передбаченого п. 7.2 (Б) Договору;

5) в рахунок оплати вартості (ціни) товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого Товару;

6) в рахунок оплати різниці ціни Товару, передбаченої п. 2.2.3 Договору.

Відповідно до п. п. 7.2.а,в договору у випадку порушення його умов, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець:

а) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання;

в) сплачує на корить постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За умовами п. 7.3 договору керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та належним чином, здійснивши поставки відповідачу товару на загальну суму 3597804,26 грн.

28.09.2018 року 1-м відповідачем часткового сплачено борг в сумі 185861,72 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки між сторонами укладено договір поруки № П/142/17-ЛЗ від 18.10.2017 (надалі - договір поруки), за яким гр. ОСОБА_1 (2-й відповідач) виступив поручителем за виконання всіх грошових зобов`язань за договором поставки.

Пунктом 1.2. договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником (відповідачем-1) зобов`язання, забезпеченого порукою, поручитель (відповідач-2) та боржник (відповідач-1) відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор (позивач) може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя окремо, чи до обох одночасно.

Відповідно до п. 3.3 договору поруки поручитель несе відповідальність за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені). Отже, на поручителя поширюється також обов`язок сплачувати нараховані за договором поставки відсотки за користування товарним кредитом, пеню, 36 % річних, інфляційні нарахування та штраф.

Пунктом 4.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 3-х банківських днів, шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора, вказаний в даному договорі.

В зв`язку з несплатою 1-м відповідачем вартості отриманого товару за договором поставки № 142/17-ЛЗ від 18.10.2017, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення боргу та санкцій до 1-го відповідача, як покупця за договором, та до 2-го відповідача, як поручителя згідно з умовами договору поруки № П/142/17-ЛЗ від 18.10.2017, в межах справи № 922/902/19.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2019 у справі № 922/902/19 позов задоволено повністю, та стягнуто солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" 2918145,54 грн. основного боргу, пені в сумі 161177,57 грн., штрафу в сумі 583629,11 грн., процентів за користування товарним кредитом в сумі 12438,05 грн., 36% річних в сумі 161177,57 грн., індексу інфляції в сумі 14590,73 грн. та 57767,38 грн. судового збору.

Як зазначає позивач, та не спростовується відповідачами, інфляційні, пеню та річні на суму основного боргу позивачем при поданні вказаного позову нараховано по 27.03.2019

Зазначене рішення в передбаченому законом порядку набрало законної сили.

Свідчать матеріали справи, зазначене рішення 1-м відповідачем повністю виконано, та грошові кошти сплачено наступним чином:

- 11.07.2019 р. сплачено суму в розмірі 100 000,00 грн.;

- 16.08.2019 р. сплачено суму в розмірі 108 925,95 грн.;

- 16.08.2019 р. сплачено суму в розмірі 2 300 000,00 грн.;

- 21.08.2019 р. сплачено суму в розмірі 780 000,00 грн.;

- 23.08.2019 р. сплачено суму в розмірі 450 000,00 грн.;

- 28.08.2019 р. сплачено суму в розмірі 170 000,00 грн.,

Вказане підтверджується наданими позивачем роздруківками платіжних доручень з програми «Клієнт-банк».

Отримані грошові кошти позивачем були розподілені в порядку, визначеному ст. 534 ЦК України та п. 2.10 договору поставки.

Таким чином, станом на дату подання даної позовної заяви заборгованість 1-го відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором поставки відсутня.

Однак, в зв`язку з простроченням 1-м відповідачем виконання зобов`язань за договором щодо сплати боргу за договором, позивачем додатково нараховано останньому 403096,62 грн. пені, 414787,58 грн. 36% річних та 75871,78 грн. індексу інфляції за період прострочення з 28.03.2019 по 28.08.2019, які не ввійшли до розрахунку при поданні позову по справі № 922/909/19

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу 2-го відповідача вимогу про сплату боргу за договором поруки № 3008/36 від 30.08.2019 (а. с. 49-51), однак, зазначена вимога залишена 2-им відповідачем без відповіді та задоволення.

Обставини щодо стягнення в судовому порядку зазначених нарахувань солідарно з 1-го відповідача, як покупця за договором поставки № 142/17-ЛЗ від 18.10.2017, та з 2-го відповідача, як поручителя згідно з умовами договору поруки № П/142/17-ЛЗ від 18.10.2017 стали підставами для звернення позивача до суду з позовною заявою в межах даної справи.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факти, встановлені рішенням господарського суду Харківської області по справі № 922/909/19 щодо наявності у відповідачів боргових зобов`язань перед позивачем є преюдиційними, а тому не потребують додаткового доказування при розгляді судом даного спору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення вчасно не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум, а також передбачених умовами договору штрафних санкцій. Отже кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, процентів річних та штрафних санкцій аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд констатує, що 1-й відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань за договором поставки № 142/17-ЛЗ від 18.10.2017, оскільки в передбачений договором строк не сплатив вартість отриманого від позивача товару.

Суд також враховує право позивача на зарахування грошових коштів, отриманих від 1-го відповідача на виконання рішення господарського суду в порядку, визначеному п. 2.10 договору, оскільки зазначене відповідає вимогам ст. 534 ЦК України.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось, п. 7.2.а договору встановлено, що у випадку порушення його умов, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець:

а) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки 1-й відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати отриманого товару, що, в тому числі, підтверджується висновками, викладеними у судовому рішенні від 23.05.2019, прийнятого в межах справи № 922/902/19, суд визнає дії позивача щодо нарахування відповідачу пені за період прострочення з 28.03.2019 по 27.08.2019 (з урахуванням оплат основного боргу здійснених 1-м відповідачем з 16.08.2019) правомірними.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені, суд констатує його арифметичну вірність та відповідність положенням Закону та укладеному між сторонами договору поставки, у зв`язку з чим приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 403096,62 грн. пені.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування інфляційних та 36% річних, оскільки такий розмір річних встановлений п. 7.2.в договору, що не суперечить зазначеним положенням Закону.

Як свідчать матеріали справи, з посиланням на зазначені умови договору та положення Закону, позивач нарахував 1-му відповідачу інфляційні за період прострочення березень-травень 2019 та 36% річних.

Перевіривши відповідний розрахунок, суд зазначає про його часткову арифметичну невірність.

Оскільки формування позовних вимог є диспозитивним правом сторони, суд зазначає, що в межах даного судового рішення підлягають стягненню інфляційні в сумі 75871,78 грн., як про це просить позивач в заявленому позові, та 414787,58 грн. та 36% річних.

Щодо позовних вимог до 2-го відповідача суд зазначає наступне.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Кодексу, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 1.2. Договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником (1-м відповідачем) зобов`язання, забезпеченого порукою, поручитель (відповідач-2) та боржник (відповідач-1) відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор (позивач) може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя окремо, чи до обох одночасно.

Відповідно до п. 3.3 Договору поруки поручитель несе відповідальність за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені). Отже, на поручителя поширюється також обов`язок сплачувати нараховані за Договором поставки відсотки за користування товарним кредитом, пеню, 36 % річних, інфляційні нарахування та штраф.

Таким чином, зважаючи на порушення 1-м відповідачем зобов`язань, забезпечених порукою, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 403096,62 грн. пені, 414787,58 грн. 36% річних та 75871,78 грн. індексу інфляції.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідачів на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у сумі 13406,34 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (адреса: 64522, Харківська обл., Сахновщинський р.-н, с. Гришівка, код ЄДРПОУ 30772576) та ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (адреса: 08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 20; код ЄДРПОУ: 36348550):

403096,62 грн. пені;

414787,58 грн. 36% річних;

75871,78 грн. індексу інфляції.

13406,34 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повне рішення складено "06" листопада 2019 р.

Суддя О.І. Байбак