Ухвала суду № 85418002, 29.10.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/17855/19

Провадження № 2-з/521/344/19

У Х В А Л А

29 жовтня 2019 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Мирончук Н.В.

при секретарі – Юраш К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АМБЕР», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА» про визнання договору відступлення прав за договором іпотеки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшла заява позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АМБЕР», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА» про визнання договору відступлення прав за договором іпотеки недійсним.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник вказує, що 01 жовтня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_2 , було укладено договір кредиту № ОД 14/10/2008/840-К/186.

У забезпечення виконання боргових зобов`язань за Договором було укладено іпотечний договір, від 01.10.2008 р., відповідно до якого, Позичальник передала Банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності, на підставі купівлі-продажу нерухомого майна від 01.10.2008 р.

Заявник зазначила, що 07.10.2019 між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» було укладено договір, про відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаровою О.П.

Відповідно до п.1.1. Договору відступлення прав в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Амбер» прийняло належні Банку права за Договором іпотеки.

ОСОБА_3 вказує, що зазначений договір оскаржується нею з підстав його недійсності.

Як вказує заявник, за умовами договору іпотеки, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки,Ж шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, в рахунок виконання забезпечених зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

На думку заявниці, невжиття заходів із забезпечення позову у спосіб заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо реєстрації права власності за відповідачем на зазначене нерухоме майно може призвести у майбутньому до неможливості виконання рішення суду, оскільки відбудеться реалізація заставного майна по недійсному зобов`язанні.

У зв`язку із зазначеним, позивач просить суд заборонити ТОВ «ФК «АМБЕР», в особі будь - яких його органів, посадових осіб, працівників та представників вчиняти будь - які дії, спрямовані на задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі іпотечного договору, від 01.10.2008 р., укладеного між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В.; заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь - які реєстраційні дії по відчуженню та реєстрації прав на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 01.10.2008 р., укладеним між ВАТ « КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., а саме: квартиру, загальною площею 60,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; накласти арешт на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, від 01.10.2008 р., укладеним між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., а саме: квартиру, загальною площею 60,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд, розглянувши надану заяву про забезпечення позову, дослідивши надані матеріали справи в обґрунтування зазначеної заяви, приходить до висновку про таке.

Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України, заходів забезпечення позову.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 5 ст. 151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

До розгляду заяви, заявником сплачено судовий збір за заяву про забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Тобто, для обґрунтування забезпечення позову повинна бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Проте, доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження квартири, позивачем до суду не надано.

Між тим, суд зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що позивач звернулася до суду з приводу визнання договору відступлення прав за договором іпотеки, недійсним.

Разом з тим, наявність самого по собі позову не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно.

Крім того, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та без надання доказів на підтвердження зазначених обставин, також не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові, від 17 жовтня 2018 року, по справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

З урахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Таким чином, оскільки, позивач належним чином не обґрунтував доцільність забезпечення позову визначеними у заяві способами, а тому, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 151-153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача про: заборону ТОВ «ФК «АМБЕР» в особі будь - яких його органів, посадових осіб, працівників та представників вчиняти будь - які дії, спрямовані на задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі іпотечного договору, від 01.10.2008 р.; заборону органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь - які реєстраційні дії по відчуженню та реєстрації прав на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 01.10.2008 р., укладеним між ВАТ « КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., а саме: квартиру загальною площею 60,0 кв.м. яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 01.10.2008 р. за адресою: АДРЕСА_1 , по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АМБЕР», ПАТ «Комерційний банк «НАДРА», про визнання договору відступлення прав за договором іпотеки недійсним, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 353-354 ЦПК України.

Суддя: Н.В. Мирончук

29.10.19