Постанова № 85416944, 04.11.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/2820/15-к

Провадження №1-кс/487/8614/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2019 року м.Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Боброва І.В., за участю секретаря судового засідання Мазницької Н.Ю., за участю прокурора відділу прокуратури Миколаївської області Петренко А.О., в присутності захисника - адвоката Зінченко Ю.В., підозрюваного - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївської області Ніколюк Ю.Є. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015150050000009 від 30.03.2015 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, українця, громадянина України, офіційно не одруженого, на утриманні має малолітню дитину, що має вищу освіту, адвоката, раніше не судимого, притягується до кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

31.10.2019 року старший слідчий СУ ГУНП в Миколаївській області капітан поліції Ніколюк Ю.Є., за погодженням з прокурором відділу прокуратури Миколаївської області Петренком А.О. звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В клопотанні слідчий зазначає, що СУ ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015150050000009 від 30.03.2015, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

29.10.2019 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив про його задоволення.

Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри, недоведеність зазначених прокурором ризиків. Просила обрати її підзахисному більш м`який запобіжний захід – особисте зобов`язання, з урахуванням виконання покладених на ОСОБА_1 ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 17.04.2015 р. обов`язків.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, підтримав думку захисника. Зазначив, що має сталі соціальні зв`язки, на утриманні має дитину, з`являється до суду, не дивлячись на погане самопочуття. Зауважив, що прокурором не доведено причини неможливості обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки учасників процесу, слідчий суддя вважає, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів клопотання вбачається, що СУ ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015150050000009 від 30.03.2015, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку 2014 року у ОСОБА_1 , який є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 815 від 14.08.2012, виданого на підставі рішення Миколаївської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 21 від 14.08.2012, виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння шляхом обману чужим майном з подальшим привласненням його на свою користь для особистого незаконного збагачення.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_1 , переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, залучив до своєї незаконної діяльності інших осіб, за допомогою яких втілив у дію план, направлений на незаконне заволодіння шляхом обману чужим майном, при цьому розподіливши між ними відповідні ролі, суть яких зводилась до створення умов для заволодіння чужим майно, при цьому не привертаючи зайвої уваги.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, створивши при цьому вигідні для себе умови, вирішив заволодіти квартирою АДРЕСА_2 , право власності на яку за законом після смерті власника – ОСОБА_2 , належало її спадкоємцеві (онуку) ОСОБА_3 , при цьому достовірно знаючи, що власник даної квартири в силу своєї необізнаності не може приймати самостійні та рішучі рішення.

Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 , з проханням підшукати особу, на яку можливо перереєструвати нерухоме майно, за що пообіцяв останньому грошову винагороду в сумі 300 доларів США. При цьому ОСОБА_1 не повідомляв ОСОБА_4 , яку саме нерухомість необхідно реєструвати та на яких підставах.

На виконання вказаного прохання ОСОБА_4 наприкінці осені 2014 року (більш точної дати та часу встановити під час досудового розслідування не вдалося можливим), познайомив ОСОБА_1 із ОСОБА_5 , якому ОСОБА_1 за перереєстрацію на нього нерухомого майна запропонував грошову винагороду в розмірі 2000 грн. Виходячи з помилкової впевненості, правильності та добросовісності дій ОСОБА_1 , з урахуванням того, що останній своєю поведінкою викликав довіру, ОСОБА_5 надав свою згоду на здійснення даного правочину.

В подальшому ОСОБА_1 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, у невстановлений час та місці у невстановлених осіб придбав завідомо для нього підроблений договір №1/35 купівлі-продажу від 01.02.2002, за умов якого ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману чужим майном ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих спонукань, 28.11.2014 у невстановлений час, але не пізніше 15 год. 51 хв., перебуваючи в приміщенні реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 17/4, діючи в інтересах ОСОБА_5 , однак без його відома, створивши для інших учасників хибне уявлення про законність набуття права власності на нерухоме майно, надав державному реєстратору ОСОБА_6 підроблений договір № 1/35 купівлі-продажу від 01.02.2002, за умов якого ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 , при цьому достовірно знаючи про те, що зазначений документ є підробленим та не відповідає дійсності.

Виходячи з помилкової впевненості, правильності та добросовісності дій ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , з урахуванням того, що останній своєю поведінкою викликав довіру, в цей же день о 15 год. 51 хв. на підставі наданого останнім підробленого документу, за ОСОБА_5 зареєструвала право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 .

Таким чином ОСОБА_1 , на підставі підроблених документів вдався до різних способів маскування та спотворення документальних відомостей стосовно визнання права власності на вищевказане майно, чим створив всі підстави для незаконного набуття ОСОБА_5 права власності на вищевказану квартиру, який в свою чергу в силу своєї необізнаності не усвідомлював незаконний характер правочинів, які вчиняв ОСОБА_1 з метою заволодіння шляхом обману квартирою АДРЕСА_2 .

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 , заволодівши шляхом обману вищевказаною квартирою, спричинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 253 403,00 грн., що в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Крім того, наприкінці 2014 року у ОСОБА_1 , який є адвокатом, виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння шляхом обману чужим майном з подальшим привласненням його на свою користь для особистого незаконного збагачення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, створивши при цьому вигідні для себе умови, вирішив заволодіти квартирою АДРЕСА_3 , право власності на яку за законом після смерті власника – ОСОБА_7 , належало її спадкоємцям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по Ѕ спільній частці кожній, при цьому достовірно знаючи, що співвласники даного житла знаходиться в безпорадному стані, що позбавляє їх можливості приймати самостійні рішення, тобто являються особами похилого віку.

Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 , з проханням підшукати особу, на яку можливо перереєструвати нерухоме майно, за що пообіцяв останньому грошову винагороду в сумі 300 доларів США. При цьому ОСОБА_1 не повідомляв ОСОБА_4 , яку саме нерухомість необхідно реєструвати та на яких підставах.

На виконання вказаного прохання ОСОБА_4 , наприкінці осені 2014 року (більш точної дати та часу встановити під час досудового розслідування не вдалося можливим), познайомив ОСОБА_1 із ОСОБА_5 , якому ОСОБА_1 за перереєстрацію на нього нерухомого майна запропонував грошову винагороду в розмірі 2000 грн. Виходячи з помилкової впевненості, правильності та добросовісності дій ОСОБА_1 , з урахуванням того, що останній своєю поведінкою викликав довіру, ОСОБА_5 надав свою згоду на здійснення даного правочину.

В подальшому ОСОБА_1 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, у невстановлений час та місці у невстановлених осіб придбав завідомо для нього підроблену ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 08.11.2013 у справі № 2/487/1354/13 про визнання мирової угоди, за умов якої за ОСОБА_5 , в рахунок боргу в сумі 210 000 грн., визнано право власності на квартиру АДРЕСА_3 , яка раніше належала ОСОБА_7

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння шляхом обману чужим майном, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих спонукань, 11.02.2015 у невстановлений час, але не пізніше 16 год. 32 хв., перебуваючи в офісі приватного нотаріуса за адресою: АДРЕСА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , створивши при цьому для інших учасників хибне уявлення про законність набуття права власності на нерухоме майно, надав приватному нотаріусу Боненко Т.Л. підроблену ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 08.11.2013 у справі № 2/487/1354/13 про визнання мирової угоди, за умов якої за ОСОБА_5 , в рахунок боргу в сумі 210 000 грн., визнано право власності на квартиру АДРЕСА_3 , при цьому достовірно знаючи про те, що зазначений документ є підробленим та не відповідає дійсності.

Виходячи з помилкової впевненості, правильності та добросовісності дій ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , з урахуванням того, що останній своєю поведінкою викликав довіру, в цей же день о 16 год. 32 хв., на підставі наданого останнім підробленого документу за ОСОБА_5 зареєструвала право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_3 .

Таким чином, ОСОБА_1 , на підставі підроблених документів вдався до різних способів маскування та спотворення документальних відомостей стосовно визнання права власності на вищевказане майно, чим створив всі підстави для незаконного набуття ОСОБА_5 права власності на вищевказану квартиру, який в свою чергу в силу своєї необізнаності не усвідомлював незаконний характер правочинів, які вчиняв ОСОБА_1 з метою заволодіння шляхом обману квартирою АДРЕСА_3 .

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 , заволодівши шляхом обману вищевказаною квартирою, спричинив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 467 578,00 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

В результаті вищевказаних дій ОСОБА_1 підозрюється у використанні завідомо підробленого документу, заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих та особливо великих розмірах.

29.10.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушеннях підтверджується: матеріалами кримінального провадження, зокрема: заявою голови Заводського районного суду міста Миколаєва від 25.03.2015; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 17.04.2015; відповіддю Заводського районного суду міста Миколаєва від 21.04.2015; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 28.04.2015; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 16.02.2016; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 23.02.2016; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 11.02.2016; протоколами допитів у якості свідків: ОСОБА_11 від 10.06.2015, ОСОБА_9 від 22.10.2015, ОСОБА_3 від 29.04.2016, ОСОБА_12 від 29.06.2016, ОСОБА_13 від 11.07.2016, ОСОБА_5 від 12.05.2016, ОСОБА_14 від 13.06.2016, ОСОБА_15 від 06.09.2016, ОСОБА_16 від 13.09.2016, ОСОБА_17 від 14.09.2016, ОСОБА_4 від 21.09.2016, які пояснили, що ОСОБА_1 здійснював дії пов`язанні з незаконними переоформлення нерухомого майна на підконтрольних йому осіб, яке останньому не належить, після оформлення якого вчиняв дії стосовно його продажу, та після виявлення обставин незаконного заволодіння ним квартирами, які розташовані за адресами: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , вчиняв дії спрямовані на підкуп та погрози свідкам; протоколами пред`явлення особи за фотознімками, під час якого свідки: ОСОБА_11 від 22.10.2015, ОСОБА_3 від 29.04.2016, ОСОБА_5 від 02.09.2016, ОСОБА_14 від 06.09.2016, ОСОБА_15 від 06.09.2016, ОСОБА_16 від 13.09.2016, ОСОБА_17 від 14.09.2016 впізнають ОСОБА_1 , як особу яка здійснювала дії пов`язанні з незаконними переоформлення нерухомого майна, яке останньому не належить, після оформлення якого вчиняв дії стосовно його продажу, а також здійснював дії спрямовані на підкуп та погрози свідкам, після виявлення обставин незаконного заволодіння ним вищевказаними квартирами; протоколом проведення слідчого експерименту від 28.09.2016; протоколом проведення слідчого експерименту від 07.11.2016; висновком експерта № 2451 від 27.12.2016; протоколом огляду речей, предметів та документів у кримінальному провадженні від 18.10.2016 під час якого оглянуто електронні носії інформації, які були виявлені та вилучені під час обшуку домоволодіння ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Під час огляду даних носіїв виявлено що на особистих електронних носіях інформації ОСОБА_1 виявлені фото графічні та текстові файли, що стосуються продажу квартир, які розташовані за адресами: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , а також інших; матеріалами негласних слідчих розшукових дій та іншими доказами.

Слідчий суддя критично оцінює доводи захисника та підозрюваного про необґрунтованість підозри, пред`явленої йому, оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази, надані стороною обвинувачення, доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження та пояснень, наданих в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, про що свідчить наступне: ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, будучи обізнаним про міру покарання, яка йому загрожує, у разі визнання його винуватим, може переховуватися від орган досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, шляхом схилення до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схилення до відмови давати свідчення, серед яких його знайомі; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, оскільки на теперішній час не проведено всіх можливих слідчих (розшукових) дій, спрямованих на вилучення документів на підтвердження неправомірних дій підозрюваного за аналогічними фактами; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, оскільки наразі в правоохоронних органах існують аналогічні факти заволодінням чужим майном, окрім того відносно підозрюваного триває судовий розгляд обвинувального акту за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Разом з тим, посилання захисника на відсутність доказів щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів та відсутність складів даних злочинів в діях підозрюваного суд оцінює критично, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_18 офіційно не одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше несудимий.

Слідчий суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чинити вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Враховуючи викладене, строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 слід рахувати з моменту взяття під варту.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків.

Слідчий суддя не погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо можливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного лише у разі внесення застави, що дорівнює 1500000,00 грн., оскільки сама правова природа такого запобіжного заходу як застава є альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, а встановлення такого значного розміру застави носить каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, співмірність завданій кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди, вважаю за необхідне визначити заставу у розмірі 602100,00 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївської області Ніколюк Ю.Є. – задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням в Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор» до 27.12.2019 року.

Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з під варти, в розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 602 100 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Миколаївській слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_1 у разі звільнення під заставу такі зобов`язання:

- прибувати до службового кабінету №42 адміністративної будівлі СУ ГУНП в Миколаївській області до старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області Ніколюка ОСОБА_19 , з періодичністю два рази на тиждень по вівторкам та п`ятницям з 16-ї до 18-ї години;

- не відлучатися за межі міста Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками, потерпілим, експертами та іншими особами з приводу обставин кримінальних правопорушень, у вчинені яких він підозрюється, крім випадків участі у проведенні слідчих (розшукових) дій у даному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади закордонний паспорт (паспорти)/ інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити ОСОБА_1 про наслідки невиконання обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_1 діє до 27.12.2019 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Заводського

районного суду міста Миколаєва І.В.Боброва