Ухвала суду № 85416682, 04.11.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/29431/19

Провадження №1-кс/127/16336/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді Чернюка І.В.,

при секретарі Панчук І.О.,

за участю:

особи, яка подала клопотання ОСОБА_1 ,

слідчого Рябцева І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання директора ТОВ «Одемо» ОСОБА_1 про скасування арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2019 року директор ТОВ «Одемо» ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту на майно, яке мотивоване тим, що у провадженні Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції перебуває кримінальне провадження № 12017021320000169 від 07.08.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Вказане кримінальне провадження зареєстроване за зверненням директора ТОВ «Маянівське» щодо самовільного захоплення ТОВ «Одемо» земельної ділянки поля № 12 в межах с. Маянів Тиврівського району. Підставою для реєстрації провадження стало те, що між ТОВ «Одемо» та власниками земельних ділянок укладено договори оренди паїв, на яких в подальшому здійснено посів озимих культур. Однак, за позовом ГСПД «Маянівське» постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2017 (справа №802/903/17-а) скасовано реєстрацію права оренди земельних ділянок за ТОВ «Одемо» щодо осіб зазначених в клопотанні директора ТОВ «Одемо» ОСОБА_1

Особа, яка подала клопотання звертає увагу на те, що реєстрацію права оренди за ТОВ «Одемо» скасовано у зв`язку із тим, що її проведено державним реєстратором до закінчення дії договорів оренди з ГДСП «Маянівське». Але ж власники земельних ділянок самостійно вирішили передати свою землю в оренду і ТОВ «Одемо».

В ході досудового розслідування ухвалою Тиврівського районного суду від 23.03.2018 у справі № 145/420/18 за клопотанням заступника начальника СВ Гніванського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області накладено арешт па земельні ділянки, які розташовані на полі № 8 і № 12 та із забороною ТОВ «Одемо» код ЄДРПОУ 37261790 розпоряджатися, користуватися зазначеними земельними ділянками на територію Ворошилівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області шляхом використання чи обробітку (оранки, культивації, сівби, підживлення, збирання врожаю), до моменту закінчення проведення необхідних слідчих чи процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12017021320000169.

В липні 2018 року здійснення досудового розслідування вказаного кримінальне провадження доручено слідчому Вінницького відділу поліції, яким 18 липня 2018 зазначене провадження закрито.

Однак, всупереч вимогам ч. 3 ст. 174 КПК України прокурором не скасовано арешт одночасно із винесенням постанови про закриття кримінального провадження. 20 липня 2018 року постанову про закриття провадження скасовано ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду за скаргою директора ГДСП «Маянівське».

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні не проводиться, хоча провадження не закрито, а строки притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину невеликої тяжкості закінчились.

Строк дії договорів оренди вказаних земельних ділянок, укладених із ГДСП «Маянівське», закінчився. Більшість власників ділянок уклали нові договори оренди з ТОВ «Одемо». Зареєструвати договори оренди у державного реєстратора ТОВ «Одемо» не має можливості, оскільки в межах іншого кримінального провадження - № 42016020000000356 від 18.11.2017 за ч. 1 ст. 358 КК України, яке перебуває у провадженні у Вінницькому відділу поліції, накладено арешт на проведення реєстраційних дій за вказаними земельними ділянками.

Директор ТОВ «Одемо» ОСОБА_1 також звертає увагу на те, що обробляти землю він не має можливості через заборону, однак вимушений плати власникам за оренду землі. У зв`язку з вищевикладеними обставинами просить скасувати арешт накладений ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 23.03.2018.

В судовому засіданні директор ТОВ «Одемо» ОСОБА_1 клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

В судовому засіданні слідчий Рябцев І.В. просив відмовити в задоволенні клопотання директора ТОВ «Одемо» ОСОБА_1 ..

Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що вона є власником одного із паїв. Приблизно в 2000 році вона уклала договір із ГДСП «Маянівське», строк дії якого закінчився 2015 році. Через деякий час, а саме 2017 році уклала договір з ТОВ «Одемо». Крім того, остання повідомила, що кошти за оренду земельного паю отримувала від ГДСП «Маянівське». В судовому засіданні просила скасувати накладений арешт.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що вона є власником одного із паїв та нею було укладено договір із ГДСП «Маянівське» та ТОВ «Одемо». Даних договорів остання не має, однак кошти за оренду паю отримувала від ГДСП «Маянівське». В судовому засіданні просила скасувати накладений арешт.

Відповідно до ст. 107 ч. 4 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи те, що учасники процесуальної дії не з`явились в судове засідання, слідчий суддя вважає за можливим розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.

Слідчий суддя, дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали та ознайомившись із матеріали кримінального провадження №12017021320000169, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області знаходиться кримінальне провадження № 12017021320000169, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування 07.08.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч. 1 КК України.

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені з приводу того, що ТОВ "Одема" самовільно без будь якого права на власність зайняло земельну ділянку поля, що розміщене в межах с. Маянів Тиврівського району, Вінницької області, на якому здійснило посів зернової культури.

23.03.2018 року ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області на земельні ділянки, які розташовані на полі № 8 загальною площею 42,5875 га та № 12 загальною площею 57,6473 га із забороною ТОВ «Одемо» код ЄДРПОУ 37261790 розпоряджатися, користуватися зазначеними земельними ділянками на території Ворошилівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області шляхом використання та обробітку (оранки, культивації, сівби, підживлення, збирання врожаю), до моменту закінчення проведення необхідних слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12017021320000169.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017021320000169 вбачається, що правова кваліфікація даного кримінального провадження визначена за ст. 197-1 ч. 1 КК України.

Відповідальність за ст. 197-1 ч. 1 КК України настає за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, що карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Предметом злочину є земельна ділянка як об`єкт права власності.

Наведене свідчить про те, що земельні ділянки, які розташовані на полі № 8 загальною площею 42,5875 га та № 12 загальною площею 57,6473 га є предметом кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно ст. 170 ч. 2 п. 1 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 170 ч. 3 КПК України у випадку, передбаченою ст. 170 ч. 2 п. 1 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Наведене свідчить про те, що вищевказані земельні ділянки, відповідно до ст. 98 КПК України мають значення речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки вони є предметом кримінального правопорушення, а тому дане майно підлягає накладенню арешту.

Як було з`ясовано в судовому засіданні на даний час органами досудового розслідування проводяться слідчі дії на встановлення власників пайових земельних ділянок поля № 8 та № 12, що знаходяться в межах с. Маянів Тиврівського району Вінницької області та їх допиту у якості свідків. Крім того, з`ясовуються правові підстави користування вказаними земельними ділянками ТОВ «Одемо». Наведене свідчить про те, що станом на даний час досудове розслідування триває, проводяться слідчі дії по розкриттю злочину та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, матеріали кримінального провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не в праві оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України кримінальний процес являється змагальним і диспозитивним, що полягає у вільному подані учасниками процесу до суду доказів на підтвердження своєї позиції та захисту своїх інтересів.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про скасування арешту слід відмовити, оскільки заявник не довів суду, що арешт накладено необґрунтовано, та відповідно не довів що у застосуванні даного заходу забезпечення у кримінальному провадженні відпала потреба, оскільки відповідне майно є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч. 1 КК України та у даному кримінальному провадженні не проведенні усі необхідні слідчі дії.

Враховуючи вище викладенні обставини, суд дійшов до висновку, що в задоволенні клопотання директора ТОВ «Одемо» ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 107, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання директора ТОВ «Одемо» ОСОБА_1 про скасування арешту накладеного ухвалою Тиврівського районого суду Вінницької області від 23.03.2018 у справі № 145/420/18 на земельні ділянки – відмовити.

Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя