Вирок № 85416616, 30.09.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/5923/17

Провадження № 1-кп/490/174/2018

У Х В А Л А

17 вересня 2019 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі: головуючого судді - Алєйнікова В.О.,

суддів - Медюка С.О.

- Скрипченко С.М.

при секретарі - Сасік Я.С.

за участі прокурора - Стоянова Д.П.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Курносенка Д.О.

потерпілого - ОСОБА_2

представників потерпілого - Скотнікова О.М.

Тимохіна О . І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12016150020003967 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачений частиною 1 статті 122, частиною 2 статті 15 - частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 122, частиною 2 статті 15 - частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України.

В судовому засіданні прокурором подано клопотання від 12.09.2019 року про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під домашнім арештом. В обґрунтування поданого клопотання прокурором зазначено, що 31.05.2019 року запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою судом було змінено на тримання під домашнім арештом з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, натомість дана ухвала суду дату закінчення її дії не містить. 24.07.2019 року, до спливу двохмісячного строку тримання під домашнім арештом ОСОБА_1 , прокурором було подано клопотання про продовження строку тримання останнього під домашнім арештом яке не було розглянуто судом в межах цього строку та до теперішнього часу. За таких обставин, строк тримання під домашнім арештом сплив 31.05.2019 року, оскільки не був продовжений судом. Разом з тим, ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на момент обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не зменшилися, а обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого щодо виконання ним своїх процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні та не дасть можливості запобігти цим ризикам. Зокрема, запобігання спробам з боку обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Потерпілий залишив вирішення даного клопотання прокурора на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Курносенко Д.О. проти задоволення клопотання прокурора заперечували, посилаючись на відсутність підстав для його задоволення. Вважали можливим змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на особисте зобов`язання.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, колегія суддів приходить до наступного.

Під час проведення досудового розслідування ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 27.03.2017 року відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 31.05.2019 року змінено на цілодобовий домашній арешт, із покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених п.п.2, 4, 9 ч.5 ст.194 КПК України.

Згідно з вимогами ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Відповідно до ч.6 цієї ж статті строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.05.2019 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_1 під час проведення досудового розслідування, було змінено на цілодобовий домашній арешт, оскільки раніше встановлені ризики зменшились, а належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути повною мірою забезпеченою шляхом застосування відносно нього даного запобіжного заходу. Метою застосування запобіжного заходу було забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховування від суду.

Так, в своєму клопотанні прокурор вказує на ризик того, що обвинувачений буде незаконно впливати на свідків та потерпілого. Наразі у справі допитаний потерпілий та усі свідки обвинувачення, що робить спроби тиску на них безпредметними.

За такого, суд вважає, що підстави вважати, що ризик, який аналізується, наразі не зменшився, а відсутній.

Стосовно ризику вчинення іншого кримінального правопорушення суд відзначає, що відповідно до висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, він обвинувачується у вчиненні злочину на ґрунті особистих неприязних відносин, що ґрунтувались на тому, що обвинувачений працював у фірмі, яка була конкурентом фірми, яку очолював потерпілий.

З приводу такого, суд відзначає, що наразі ОСОБА_1 на фірмі, що конкурує з фірмою, володільцем якої є потерпілий, не працює. Таке позбавляє обвинуваченого спонукального мотиву до неприязні до потерпілого, а за такого - мотиву для вчинення відносно нього інших злочинів.

Суть підозри ж у вчиненні злочину лише на ґрунті особистих мотивів позбавляє розумних підстав підозру у тому, що ОСОБА_1 може вчинити злочин відносно інших осіб.

За такого, суд вважає, що підстави вважати, що ризик, який аналізується, наразі не зменшився, а є відсутнім.

Що ж стосується ризику ухилення від суду, то його наявність ґрунтувалась головним чином на тяжкості висунутого ОСОБА_1 обвинувачення.

Проте, наразі ОСОБА_1 вживає процесуальних заходів для свого захисту, які в непоодиноких випадках є ефективними. З огляду на таке, він має підстави завбачати, що його захист процесуальними засобами виявиться ефективним, а строк покарання, що може бути йому призначеним, є домірним строку попереднього ув`язнення.

Суд також враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності застосування такого запобіжного заходу, як домашній арешт.

За такого, суд вважає, що наразі ризик того, що обвинувачений ухилятиметься від суду, також істотно зменшився.

Наведені обставини у їх сукупності доводять, що наразі раніше встановлені ризики зменшились такою мірою, що це дає суду підстави для обрання відносно ОСОБА_1 менш суворого запобіжного заходу.

При цьому, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 не порушував умови перебування під цілодобовим домашнім арештом, має постійне місце проживання, колегія суддів вважає, що відносно останнього можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із визначенням певного періоду часу, а саме з 21:00 год. до 07:00 год. та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.2, 4 ч.5 ст.194 КПК України.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати 60 діб.

Доводи захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для обрання такого запобіжного заходу, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 181, 194, 369-371, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. У судовому засіданні оголосити перерву до "11" листопада 2019 року до 15-00 години.

2. Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Обрати відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів, запобіжний захід у вигляді домашнього арешт у квартирі АДРЕСА_1 із забороною залишати вказане житло протягом періоду часу з 21:00 години до 07:00 години наступного дня.

Покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- не залишати квартиру АДРЕСА_1 протягом періоду з 21:00 години до 07:00 години наступного дня;

- утримуватися від спілкування у бідь-який спосіб /особисто, через знайомих, за допомогою засобів зв`язку або соціальних мереж/ з потерпілим та свідками, зазначеними в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя =Алєйніков В.О.=

Судді =Медюк С.О.=

=Скрипченко С.М.=