Рішення № 85415100, 04.11.2019, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-о/742/170/19

Єдиний унікальний № 742/3623/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлов В.Г.,

при секретарі Тищенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Прилуки цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: територіальна громада в особі Заїздської сільської ради Прилуцького району, Прилуцький міськрайонний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про встановлення факту смерті -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер на непідконтрольній органам влади України території в м. Ялта АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно для отримання свідоцтва про смерть, яке буде визнаватися державою Україна, оскільки після смерті дядька залишилось майно, яке він бажає успадкувати за заповітом.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту ст.4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорювальних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Приписами ст.317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до вимог п.п.1,2 ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтями 2,4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій. На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

За положеннями ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно заповіту, посвідченого 01.12.2016 року секретарем виконкому Заїздської сільської ради Прилуцького району за реєстровим № 18, спадкодавець ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті, заповів належну йому земельну ділянку площею 3,41 га на території Заїздської сільської ради заявнику ОСОБА_1 .

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.05.2018 року Алуштинським місцевим відділом РАЦСу Міністерства Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до інформаційного листа приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Сидоренко Л.О. від 21.06.2019 року №598/02-31, заявнику відмовлено в оформлені спадщини за заповітом мотивуючи, зокрема, і неможливістю прийняття вище вказаного свідоцтва про смерть /а.с.8/.

Тобто, встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для заявника юридичне значення, оскільки надає йому право для проведення державної реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами, і отримання свідоцтва про смерть встановленого зразку, для пред`явлення нотаріусу з метою прийняття спадщини.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документам, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини 2 статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст.ст.3,8,9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, а тому приходить до висновку, що факт смерті ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер на непідконтрольній органам влади України території в м. Ялта АР Крим, є доведеним та підлягає встановленню.

Водночас слід наголосити, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 і належна реєстрація цього факту, автоматично не породжує право заявника на спадщину, а є лише підставою (одним із необхідних документів) для звернення з заявою до нотаріуса.

За правилом ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

У відповідності до положень ст.18 ЦПК України судові рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

Керуючись ст.ст.76-79,293,294,315,317,319 ЦПК України, п.п.1,2 ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: територіальна громада в особі Заїздської сільської ради Прилуцького району, Прилуцький міськрайонний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 /місце народження - с. Заїзд, Прилуцького р-ну, Чернігівської області/, місце смерті - м. Ялта АР Крим, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допустити негайне виконання рішення суду у порядку частини 4 статті 317 та пункту 8 частини 1 статті 430 ЦПК України в частині встановлення факту смерті.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Прилуцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заявник:

ОСОБА_1 , РНОКПП № НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Заінтересовані особи:

-територіальна громада в особі Заїздської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, вул. Михайлівська 40, с. Заїзд Прилуцького району, 17543, ЄДРПОУ - 7424183101

-Прилуцький міськрайонний відділ реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Чернігівській області, місце знаходження: вул. Соборна 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500.

Суддя Прилуцького міськрайонного суду

Чернігівської області В.Г.Павлов