Ухвала суду № 85413387, 01.11.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 6/760/796/19

В справі № 760/16478/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

державного виконавця - Дубровіна С.І.

представника стягувача - Титаренка Т.А.

боржника - ОСОБА_2

представника боржника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойки Л.Р. про визначення частки майна боржника, суд

В С Т А Н О В И В :

Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві звернувся до суду з поданням і просить:

-визначити частку боржника ОСОБА_2 у спільній власності з ОСОБА_4 в земельній ділянці, кадастровий номер 3221085500:05:001:0096, площею 18.0001 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_2 , в розмірі Ѕ частки;

-визначити частку боржника ОСОБА_2 у спільній власності з ОСОБА_4 , а саме: Ѕ будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі ј частки.

Посилається на те, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 54086798 з виконання виконавчого листа № 760/16478/16, виданого 07 лютого 2017 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 3 490 009, 00 гр. боргу, 1 078 412, 78 гр. пені, 88 636, 66 гр. річних, 219 800, 76 гр. інфляційних витрат та 6 890, 00 гр. судового збору.

07 червня 2017 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

В цей же день постановою державного виконавця був накладений арешт на майно ОСОБА_2 .

На час звернення до суду у боржника відсутнє будь-яке майно, на яке можна звернути стягнення.

Зазначає, що 12 січня 1986 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, про що Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві був зроблений відповідний актовий запис № 157.

Відповідно до інформаційної довідки, виданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» боржник ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності володіють Ѕ частиною житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою виникнення права власності став Договір купівлі-продажу, зареєстрований на товарній біржі «Українська біржа «Десятина» від 14 квітня 1998 року, № 2927-1061, про що внесений відповідний запис Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 05 травня 1998 року за реєстровим № 2776.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна боржник ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності володіють земельною ділянкою загальною площею 18.0001 га за адресою: Київська область, Бородянський район, сільська рада Микулицька (кадастровий номер 3221085500:05:001:0096).

Виходячи з цього та враховуючи обізнаність боржника про відкриття виконавчого провадження, невиконання ним рішення суду, просить задовольнити подання.

Державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в судовому засіданні подання підтримав.

Представник стягувача в судовому засіданні подання також підтримав.

Боржник та його представник в судовому засіданні проти задоволення подання заперечували.

Посилаються на те, що державним виконавцем при зверненні з поданням до суду не надано жодних доказів недостатності або відсутності майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року змінено спосіб та порядок виконання рішення суду від 07 лютого 2017 року та постановлено ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу передати транспортний засіб марки PORSCE модель CARRERA S тип: легковий купе, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер шасі/кузова, рами / НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві 14.03.2009 року; транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель CL 65AMG, тип легковий купе-В, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску, номер шасі /кузова, рами / НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_6 , виданого ВРЕВ-6 УДАІ м. Києва 27.05.2010 року у власність ОСОБА_6 .

Таким чином, діюче законодавство не передбачає можливості звернення державного виконавця з відповідним поданням про визначення частки боржника у спільному майні якщо відповідно до виконавчого документа зазначено, яка саме дія має бути вчинена та яке майно передано на виконання рішення суду.

Оскільки вказаною ухвалою змінено спосіб та порядок виконання рішення шляхом передачі транспортного засобу марки PORSCE модель CARRERA S, а також транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель CL 65 AMG у власність ОСОБА_6 в рахунок погашення боргу, тому в силу вимог ст. 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» вона виключає можливість звернення стягнення на інше майно.

Вважає, що подання є передчасним та таким, що порушує його права, оскільки подано за наявності іншого майна , а також прав ОСОБА_4 , як безпосереднього власника спірного майна.

17 жовтня 2019 року на адресу суду надійшли заперечення зацікавленої особи ОСОБА_4 , в яких вона просила в задоволенні подання відмовити.

Зазначала, що спірний будинок був придбаний у 1998 році на її кошти та житлова площа цього будинку складала 29, 10 кв.м.

У зв`язку з проведенням нею певної реконструкції будинок за адресою: АДРЕСА_1 не введений в експлуатацію, а тому вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`активних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Всі покращення цього будинку здійснювались за її кошти та кошти батька.

ОСОБА_2 не брав участі в її житті, вони не були пов`язані спільним побутом з 1990 року, не мали взаємних прав та обов`язків, оскільки з 1990 року шлюбні відносини фактично припинились, а також існувало рішення суду, яким їх шлюб було розірвано.

Між ними було досягнуто домовленість про те, що майно кожного з них або набуте кожним з них після 1990 року є їх особистою власністю.

Державний виконавець, звертаючись до суду з поданням, фактично просить виділити ідеальну частку, яка належить боржнику ОСОБА_2 , що суперечить положенням ст. 443 ЦПК України.

Зазначене майно належить їй та сину ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності та не може бути віднесене до майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбане за її власні кошти та після фактичного припинення шлюбних відносин.

Спірна земельна ділянка також була придбана після фактичного припинення шлюбних відносин, за власні кошти, оскільки вони не проживають однією сім`єю, а тому до вказаного майна взагалі не можуть бути застосовані норми законодавства, які регулюють відносини, пов`язані зі спільною сумісною власністю.

Крім того, у боржника ОСОБА_2 наявне інше майно, на яке можливо звернути стягнення, а саме: аквапарк, побудований в м. Геніческу Херсонської обл.; земельні ділянки, що знаходяться в Київській обл., Бородянський район, сільська рада Микулицька.

На сьогоднішній день боржник ОСОБА_2 зареєстрований в будинку, який належить їй та її сину, у зв`язку з тим, що в силу законодавчих вимог зобов`язаний мати зареєстроване місце проживання.

Оскільки у ОСОБА_2 було відсутнє і на сьогоднішній день відсутнє будь-яке житло, тому на прохання останнього в 2003 році вона надала йому згоду зареєструвати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, проти задоволення подання державного виконавця заперечує.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість подання державного виконавця, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойкою Л.Р. від 07 червня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54086798 з виконання виконавчого листа № 760/16478/16, виданого 07 лютого 2017 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 3 490 009, 00 гр. боргу, 1 078 412, 78 гр. пені, 88 636, 66 гр. річних, 219 800, 76 гр. інфляційних витрат та 6 890, 00 гр. судового збору.

Ухвалою Солом`янського районного суду від 22 вересня 2017 року за заявою стягувача було змінено спосіб та порядок виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року та в рахунок погашення боргу відповідача передано майно: транспортний засіб марки марки PORSCE модель CARRERA S, та транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель CL 65AMG.

В зв`язку з цим, за ініціативою стягувача ухвалою суду від 03 січня 2018 року були скасовані вжиті ухвалою суду від 13 грудня 2016 року заходи забезпечення позову та знято арешт з зазначених транспортних засобів.

Боржник у судовому засіданні підтвердив, що на виконання ухвали суду ним був переданий стягувачу лише один транспортний засіб - марки MERCEDES-BENZ, модель CL 65AMG.

Автомобіль марки PORSCE модель CARRERA S ним стягувачу не переданий, знаходиться в гаражі його знайомого тривалий час, у тому числі після постановлення судом вказаної ухвали.

Наміру передавати вказаний автомобіль стягувачу він не має, оскільки поза межами судового процесу стягувач отримав від нього певне майно, від оцінки якого ухиляється, в зв`язку з чим неможливо визначити точну суму заборгованості.

Тобто, боржник у судовому засіданні підтвердив невиконання ним судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем були вчинені заходи в межах вказаного виконавчого провадження щодо пошуку нерухомого майна боржника.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_4 , дружина боржника, є власником земельної ділянки загальною площею 18.0001 га за адресою: Київська область, Бородянський район, сільська рада Микулицька (кадастровий номер 3221085500:05:001:0096).

Відповідно до інформаційної довідки, виданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрований за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних долях на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на товарній біржі «Українська біржа «Десятинна» від 14 квітня 1998 року.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

За змістом ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

В статті 71 СК України зазначено, що за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Виходячи з того, що за ОСОБА_4 зареєстровано на праві власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, та Ѕ частина будинку по АДРЕСА_1 , дане майно є спільною сумісною з ОСОБА_2 власністю, тобто майном, набутим у шлюбі, на відповідну частку якого може бути звернуто стягнення.

Заперечуючи проти подання, як боржник в судовому засіданні, так і заінтересована особа в своїй заяві зазначали, що спірне майно було набуте заінтересованою особою ОСОБА_4 вже після фактичного припинення шлюбних відносин.

Посилаючись на наявність відповідного рішення, яким шлюб був розірваний, жодних доказів наявності такого рішення, а також подальше його пред`явлення до відповідних органів реєстрації до суду надано не було.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до статті 13 КпШС України /діючої на момент розірвання шлюбу/ права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

У статті 44 КпШС України вказано, що шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Згідно з частиною першою статті 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Таким чином, судом не приймаються до уваги твердження боржника та заінтересованої особи щодо розірвання шлюбу та належності вказаного майна на праві особистої власності заінтересованій особі ОСОБА_4 .

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 2 ЦПК України принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Крім того, виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З точки зору ст. 2 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30 червня 2009 року обов`язковість рішення суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.

На це ж посилається і Європейський Суд з прав людини в рішеннях «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії».

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення права.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження.

У Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1787/2011 від 02 січня 2011 року зазначено,що виконання рішень Європейського суду з прав людини відзначається існуванням основних системних недоліків, які викликають велику кількість повторюваних висновків щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що серйозно підривають верховенство права.

Щодо України ці проблеми пов`язані, зокрема, з хронічним невиконанням рішень національних судів.

Суд враховує також і те, що відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Враховуючи ці обставини, встановлений рішення суду обов`язок боржника, тривалість виконавчого провадження, суд вважає, що такі заходи не можуть свідчити про обмеження прав боржника, оскільки як він, так і стягувач є рівними перед законом і мають рівні права, гарантовані Конституцією України та іншими нормативними актами, на захист своїх інтересів державою.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість подання та його задоволення.

Керуючись ст.ст. 443 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В:

Подання задовольнити.

Визначити частку, належну ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_4 на праві власності - будинку АДРЕСА_1 , в розмірі Ѕ частини.

Визначити частку, належну ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_4 на праві власності - земельній ділянці, кадастровий номер:3221085500:001:0096, площею 18, 0001га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд /присадибна ділянка/, за адресою: Київська область Бородянський район, сільська рада Микулицька, в розмірі Ѕ частини.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 05 листопада 2019 року.

Суддя: Л.А.Шереметьєва