Рішення № 85413012, 30.10.2019, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1483/19

Провадження №2-а/157/98/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Гамули Б.С.,

з участю: секретаря Вавдіюк Т.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Стельмащука Дмитра Віталійовича, Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 3 батальйону УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції Стельмащука Д.В., Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позов обґрунтовано тим, що постановою відповідача від 25 вересня 2019 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. За цією постановою його визнано винним у тому, що він 25 вересня 2019 року в 14 годині на 95 км + 200 м автодороги М-19 «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече», керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 211440», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив обгін безпосередньо на перехресті доріг, чим порушив п. 14.6а Правил дорожнього руху.

Вважає вказану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, доказів його винуватості у вчиненні такого правопорушення інспектор не надав, оскільки таких немає. Крім цього, з приводу вчинення правопорушення відповідач не опитав як свідка ОСОБА_2 - пасажира автомобіля під його керуванням, хоча останній не є його родичем чи іншою близькою йому людиною. Разом з тим вказав, що відповідачем при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та винесенні оскаржуваної постанови порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, якими він не мав можливості скористатися.

Посилаючись на викладені обставини, просить визнати дії інспектора роти № 3 батальйону УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції Стельмащука Д.В. щодо винесення постанови серії ДП 18 №248570 від 25 вересня 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП незаконним, визнати дану постанову протиправною, скасувати її, а справу закрити.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, у присутності позивача, на місці зупинки транспортного засобу, де й відбувався розгляд справи про адміністративне правопорушення, під час якого позивачу було роз`яснено його право користуватися юридичною допомогою, яким він не скористався. Стягнення накладене в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП. Доказами порушення ОСОБА_1 вимог п. 14.6а Правил дорожнього руху є відеозапис з нагрудного відеореєстратора, на якому зафіксована процедура розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови, рапорт поліцейського роти №3 батальйону УПП у Волинській області ДПП Стасюка Т.О. від 25 вересня 2019 року як свідка вчинення правопорушення, а також сама оскаржувана постанова. Щодо позовних вимог про визнання дій поліцейського щодо складання оскаржуваної постанови незаконними та скасування даної постанови, то вважає їх безпідставними, оскільки такі не передбачені ст. 286 КУпАП як спосіб судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у заяві. Пояснив, що під час його руху автомобілем з м. Луцька до м. Каменя-Каширського його зупинив відповідач та повідомив, що він здійснив обгін на перехресті. На його прохання надати докази вчиненого правопорушення інспектор відповів, що достатніми доказами є його слова. Обгону на перехресті він не здійснював, а тому правопорушення, за яке притягується до адміністративної відповідальності, не вчиняв. В лісовому масиві він об`їхав автомобіль, який рухався повільно, не виїжджаючи на зустрічну смугу руху. Просить позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча своєчасно та у встановленому законом порядку були повідомлені про час і місце розгляду справи. Представник Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції у поданому відзиві просив справу розглянути без його участі.

Заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до повного задоволення.

У судовому засіданні встановлено, що постановою відповідача серії ДП18 №248570 від 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 25 вересня 2019 року в 14 годині на 95 км + 200 м автодороги М-19 «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече», керуючи автомобілем марки «ВАЗ 211440», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив обгін безпосередньо на перехресті доріг, чим порушив п. 14.6а Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно зі ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З оскаржуваної постанови поліцейського Стельмащука Д.В. від 25 вересня 2019 року вбачається, що встановлених статтею 280 КУпАП вимог відповідач не виконав. При наявності заперечень водія стосовно порушення ним Правил дорожнього руху, відповідач не зібрав та не долучив до справи належних доказів, які підтверджують вчинення особою адміністративного правопорушення. Поліцейський не взяв до уваги та не дав оцінку поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та свідка події - пасажира транспортного засобу. В результаті чого не було повно, всебічно та об`єктивно досліджено усіх обставин справи. Як наслідок поліцейським було винесено незаконне рішення в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Досліджений судом запис з нагрудної відеокамери поліцейського не фіксує момент вчинення ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху - обгін транспортного засобу на перехресті, здійснений 25 вересня 2019 року, а лише відтворює процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови, тому він не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Рапорт працівника поліції як свідка правопорушення, який доданий відповідачем як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд не бере до уваги, оскільки він складений працівником органу Національної поліції в результаті візуального спостереження ним за дотриманням правил дорожнього руху, тобто носить суб`єктивний характер і повинен підтверджуватися об`єктивними доказами, зокрема фото-, відеофіксацією тощо.

Згідно з висловленою Верховим Судом правовою позицією в постанові від 26 квітня 2018 року в справі №338/1/17, вірними є висновки суду про те, що візуальне спостереження працівниками органу Національної поліції за дотриманням Правил дорожнього руху може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

У даному випадку для підтвердження порушення позивачем пункту 14.6а Правил дорожнього руху відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фототаблиці тощо.

Посилання відповідача у відзиві на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на доказ вчинення ним правопорушення, суд до уваги не бере, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Таким чином, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, відповідачем не надано, в судовому засіданні не здобуто, а тому суд вважає, що останнім не доведено правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

За таких підстав позов слід задовольнити, скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Беручи до уваги положення наведеної норми закону, суд вважає безпідставним твердження відповідачів про відсутність у суду повноважень щодо закриття справи про адміністративне правопорушення.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, статтями 247, 280, 293 КУпАП, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Постанову інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Стельмащука Дмитра Віталійовича від 25 вересня 2019 року серії ДП18 № 248570 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне ім`я, місце проживання, місцезнаходження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України сторін: позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; відповідачі ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, вул. Залізнична, 15а, м. Луцьк, Волинська область, 43000, код ЄДРПОУ 40108646.

Головуючий:Б. С. Гамула