Ухвала суду № 85409934, 05.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

05 листопада 2019 року м. Київ №640/20633/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доДержавної міграційної служби України провизнання протиправним та скасування рішення від 16.09.2019, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної міграційної служби України, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 16.09.2019 про заборону громадянину Грузії ОСОБА_1 в`їзду в Україну строком на три роки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/20633/19.

Разом з позовною заявою, представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Державної міграційної служби України від 16.09.2019 про заборону громадянину Грузії ОСОБА_1 в`їзду в Україну строком на три роки, до набрання законної сили рішення суду в даній адміністративній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, представником позивачем вказано на те, що ознаки протиправності оскаржуваного рішення є очевидними та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Представником позивача наголошено на тому, що володіючи достовірними даними про відсутність кримінальних проваджень відносно позивача, достовірними даними про те, що позивач постійно проживає в Україні протягом періоду з 2013 року по даний час і про адресу постійного проживання позивача, даними про сімейний стан позивача, про незаконні затримання позивача і прийняті відносно нього незаконні рішення, які досліджувались під час судових справ за участі позивача, відповідач прийняв протиправні рішення, які у незаконний спосіб обмежують позивача у здійсненні його прав і свобод, обмежують право позивача на вільне пересування, а також обмежують позивача у спільному проживанні із його сім`єю. Таким чином, вищезазначене свідчить як про упередженість дій відносно позивача, так і про триваюче порушення його прав і свобод, для відновлення яких позивачу доведеться докласти значних зусиль та витрат.

Згідно з приписами статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Відповідно, розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача.

Суд відмічає, що викладені в заяві про забезпечення позову обставини та правова оцінка питань щодо визнання протиправним оскаржуваного рішення Державної міграційної служби України від 16.09.2019 про заборону громадянину Грузії ОСОБА_1 в`їзду в Україну строком на три роки, підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті.

Наявність ознак протиправності дій Державної міграційної служби України, може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Поряд з цим, наразі позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

Виходячи зі змісту позовної заяви та викладеного у заяві про забезпечення позову обґрунтування щодо вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, станом на час винесення даної ухвали суд приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки судом не встановлено обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов`язують можливість забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.