Рішення № 85409830, 05.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Киї

05 листопада 2019 року № 826/1153/17

Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі:

головуючий суддя Огурцов О.П.;

судді Арсірій Р.О., Кузьменко В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправними та скасування постанов,

за участю представників:

позивача - не прибув,

відповідача - не прибув,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.11.2016 № 001704 та від 14.11.2017 № 001876.

Ухвалою суду від 20.06.2017 замінено відповідача на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.

У судове засідання сторони не прибули, позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв`язку з чим суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що факт відмови позивачем у пільговому перевезенні пасажира не підтверджується жодним належним та допустимим доказом та відсутністю відповідного замовлення, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки відсутність замовлення на перевезення пільгових пасажирів не є підставою для відмови у перевезенні.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

13.09.2016, о 18 годині 46 хвилин посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Гюнсел», а саме: автобусом марки MAN FORTUNA, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , що виконував рейс «Київ-Одеса».

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.09.2016 № 001535, яким встановлено, що водій відмовив у пільговому проїзді учаснику бойових дій ОСОБА_2 .

У подальшому, на підставі зазначеного акту, начальником Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прийнято постанову від 02.11.2016 № 001704 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 170,00 гривень.

Крім того, 15.09.2016, о 14 годині 00 хвилин посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Гюнсел», а саме: автобусом марки MAN S 2000, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , що виконував рейс «Київ-Харків».

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.09.2019 № 001537, яким встановлено, що водій відмовив у пільговому проїзді учаснику бойових дій ОСОБА_2 .

У подальшому, на підставі зазначеного акту, начальником Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прийнято постанову від 02.11.2016 № 001704 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 170,00 гривень.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішенням, вважаючи їх протиправними та такими, що не відповідають законодавству та підлягають скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, не були порушені з огляду на наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III.

Частина друга статті 29 Закону № 2344-III, встановлює, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 31 вказаного Закону, встановлено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських (зокрема) із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: (зокрема) розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Згідно зі статтею 37 Закону № 2344-III, пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктами 7, 17 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надається безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання, а також безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою.

З системного аналізу наведених вище норм слідує, що укладаючи договір на перевезення пасажирів, перевізник покладає на себе обов`язок надавати безкоштовний проїзд певним категоріям громадян, в той же час органи із якими укладається договір беруть на себе обов`язок компенсувати такі витрати.

Водночас, непроведення такої компенсації органом, який взяв на себе зобов`язання її здійснити не може бути підставою для відмови у пільговому перевезенні пасажира, який має право на таку пільгу згідно із законодавством, оскільки така підстава відмови не передбачена жодним нормативно-правовим актом України та, більш того, обмежує права громадян України на належний соціальний захист, що є порушенням Конституції України.

Таким чином, суд не погоджується з доводами позивача щодо відсутності підстав для пільгового перевезення пасажирів у зв`язку з неукладенням замовлення (договору) між органами соціального захисту населення та перевізником. У свою чергу, наведені позивачем обставини свідчать про можливу протиправну бездіяльність щодо неукладення такого замовлення, що дає право позивачу на звернення за захистом своїх прав та інтересів, в тому числі з позовною заявою щодо відшкодування компенсації за перевезення пільгових пасажирів.

Також, суд не приймає до уваги доводи позивача про відсутність належних та допустимих доказів того, що особі було дійсно відмовлено у пільговому перевезенні, оскільки актами перевірки належним чином зафіксовано факт відмови у перевезенні пільгового пасажира, до яких також було додано письмові пояснення даних осіб. Актами також зафіксовано факт ознайомлення водія та відмови від надання пояснень.

Суд звертає увагу позивача, що загальновідомим є те, що за отриманням квитка пасажир, в тому числі і пільговий, звертається до квиткової каси або безпосередньо до водія автобуса. При цьому, у разі відмови у продажу квитка чи пільговому перевезенні, перевізник не надає таку відмову у письмовому вигляду, а отже документально підтвердити факт відмови у пільговому перевезенні відсутня об`єктивна можливість.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, позивачем жодним чином не спростовано та не підтверджено належними доказами того, що особа, зазначена у акті перевірки, не зверталась до перевізника з вимогою пільгового проїзду, що було зафіксовано належним чином актами перевірки.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та надаючи оцінку оскаржуваному рішенню з застосуванням критеріїв, визначених у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки постанови про накладення адміністративно-господарських санкцій є правомірними та скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

У задоволенні адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3б, код ЄДРПОУ 25292096) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко