Рішення № 85409772, 04.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2019 року № 826/4467/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії , ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:

- визнати дії відповідача з обмеження пенсії позивача при виконанні постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17 (провадження №2-а/761/632/2017) в період з 09.04.2017 року по 31.12.2017 року розміром 10 740 грн. протиправним;

- зобов`язати відповідача виконати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17 (провадження №2-а/761/632/2017) в період з 09.04.2017 року по 31.12.2017 року без обмеження пенсії позивача будь-яким розміром;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоплачену частину пенсії на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/27058/17 (провадження №2-а/761/632/2017) в період з 09.04.2017 року по 31.12.2017 року з урахуванням здійснених виплат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2018 року повернуто позовну заяву позивачу зокрема, з тих підстав, що правовідносини, які визначено в позовній заяві, на думку суду першої інстанції, пов`язані з оскарженням протиправних дій, вчинених суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/27058/17 та підлягають розгляду за правилами статті 383 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що «…предметом спору в цій адміністративній справі є безпосередньо обмеження відповідачем пенсійних виплат позивача граничним розміром 10 740,00 грн.

Разом з тим, предметом спору у справі № 761/27058/17, при виконанні судового рішення по якій, а саме при здійсненні нарахування присуджених позивачу пенсійних виплат, відповідачем були вчинені вищевказані дії, є здійснення перерахунку та виплати пенсії позивача з урахуванням певних складових грошового забезпечення позивача.

Тобто, питання щодо обмеження пенсії позивача граничним розміром не було предметом судового розгляду у справі № 761/27058/17, судом не розглядалося та не вирішувалося, тож заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги випливають з інших правовідносин і становлять самостійний предмет спору.».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ознайомившись із матеріалами справи №761/27058/17, судом встановлено, що позовні вимоги викладено у наступній редакції: - визнати дії відповідача з обмеження пенсії позивача при виконанні постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17 (провадження №2-а/761/632/2017) в період з 09.04.2017 року по 31.12.2017 року розміром 10 740 грн. протиправним;

- зобов`язати відповідача виконати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17 (провадження №2-а/761/632/2017) в період з 09.04.2017 року по 31.12.2017 року без обмеження пенсії позивача будь-яким розміром;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоплачену частину пенсії на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/27058/17 (провадження №2-а/761/632/2017) в період з 09.04.2017 року по 31.12.2017 року з урахуванням здійснених виплат.

Отже, предметом спору в адміністративній справі №826/4467/18 є виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві постанови Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/27058/17.

Враховуючи викладене, керуючись положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Таким чином, суд вирішує адміністративний позов ОСОБА_1 №826/4467/18 за вимогами, сформульованими в позовній заяві від 19.03.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2019 року зобов`язано позивача надати примірники позовної заяви з додатками, як для суду так і для вручення відповідачеві протягом двох днів з дня отримання цієї ухвали. Продовжено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, а саме, п`ятнадцять днів з дня вручення (отримання) позовних матеріалів.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач є військовим пенсіонером Міністерства оборони України і отримує пенсію за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 09.04.2017 року.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17 зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 09.04.2017 року з включенням та зарахуванням до грошового забезпечення грошової допомоги у розмірі 29 586 грн. 30 коп., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 31 581 грн. 51 коп. та індексації в розмірі 7 826 грн. 80 коп.

Задля з`ясування ходу виконання постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17 позивач звернувся до відповідача з відповідним листом.

Листом відповідача від 12.03.2018 року позивачу повідомлено про те, що під час виконання постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17, встановлений позивачу для виплати розмір пенсії у сумі 12 198 грн. 16 коп. обмежено розміром 10 740 грн. 00 коп.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2017 року по суті №761/27058/17 виконано відповідачем у примусовому порядку за виконавчим листом Шевченківського районного суду міста Києва від 12.01.2018 року №761/27058/17 у лютому 2018 року.

Враховуючи викладене, позивач вважає обмеження розміру пенсії відповідачем під час примусового виконання постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17 протиправним, з огляду на що, звернувся до суду.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, з огляду на що, відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського військового комісаріату, про зобов`язання вчинити дії, позов задоволено. Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 09.04.2017 року з включенням та зарахуванням до грошового забезпечення: грошової допомоги у розмірі 29 586 грн. 30 коп., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 31 581 грн. 51 коп. та індексації в розмірі 7 826 грн. 80 коп.

Шевченківським районним судом міста Києва 12.01.2018 року видано виконавчий лист у справі №761/27058/17, на підставі якого постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозовою Анастасією Ігорівною відкрито виконавче провадження №55523504.

Відповідно до відомостей, що містяться у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, виконавче провадження №55523504 завершено.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 листом від 06.03.2018 року №8494/03/Л-1351 ГУ ПФУ в м. Києві повідомлено позивача про здійснення перерахунку пенсії останнього за період з 09.04.2017 року по 31.01.2018 року, яка становить 13 567 грн. 79 коп., у встановленому постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17 порядку.

Водночас, з розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №2601034298 за Дорученням №Д 2601034298 /1 пенсіонер: ОСОБА_1 встановлено, що з травня 2017 по грудень 2017 року пенсію позивача обмежено розміром 10 740 грн. 00 коп.

Вважаючи, що відповідачем всупереч постанові Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17 при перерахунку пенсії позивача застосовано обмеження розміру пенсії, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді

Як зазначалося, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не має права відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Із змісту обґрунтувань, наведених у позовній заяві, встановлено, що позивач вбачає протиправність дій пенсійного органу у перерахунку йому пенсії, застосувавши обмеження розміру пенсії позивача, що на його думку, суперечить постанові Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, примусове виконання рішень, зокрема, судів, є виключно повноваженнями державної виконавчої служби, або, у випадках, приватних виконавців.

З матеріалів справи судом встановлено, що Шевченківським районним судом міста Києва 12.01.2018 року видано виконавчий лист у справі №761/27058/17, на підставі якого постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозовою Анастасією Ігорівною відкрито виконавче провадження №55523504.

З відкритих джерел, а саме, Автоматизованої системи виконавчого провадження судом встановлено, що виконавче провадження №55523504 завершено, що свідчить про виконаний обов`язок виконавця щодо примусового виконання рішення суду.

Доказів щодо оскарження дій державного виконавця, здійснених у межах примусового виконання рішення суду до матеріалів справи не долучено, з огляду на що, суд дійшов висновку про те, що постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17 виконано.

Крім того, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 року, питання щодо обмеження пенсії позивача граничним розміром не було предметом судового розгляду у справі № 761/27058/17, судом не розглядалося та не вирішувалося, тож заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги випливають з інших правовідносин і становлять самостійний предмет спору.

Відповідно до прохальної частини, позовні вимоги викладено у наступній редакції:

- визнати дії відповідача з обмеження пенсії позивача при виконанні постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17 (провадження №2-а/761/632/2017) в період з 09.04.2017 року по 31.12.2017 року розміром 10 740 грн. протиправним;

- зобов`язати відповідача виконати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17 (провадження №2-а/761/632/2017) в період з 09.04.2017 року по 31.12.2017 року без обмеження пенсії позивача будь-яким розміром;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоплачену частину пенсії на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/27058/17 (провадження №2-а/761/632/2017) в період з 09.04.2017 року по 31.12.2017 року з урахуванням здійснених виплат.

Тобто, вирішення позовних вимог лежить в площині виконання прийнятого Шевченківським районним судом м. Києва судового рішення, про що зазначено вище, і має виконуватися відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", що не позбавляє права позивача оскаржувати дії державного виконавця, зокрема, в частині завершення виконавчого провадження щодо виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року по справі №761/27058/17, в разі не згоди позивача с такими діями державного виконавця.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд здійснює судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах в порядку, визначеному статтями 382, 383 цього Кодексу, проте, в межах зазначеного позивач не звертався.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, позивач скористався своїм правом на судовий захист та йому такий захист надано відповідно до способу захисту, обраного позивачем.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 241- 246, 250, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Суддя Л.О. Маруліна