YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Окружний адміністративний суд міста Києва

Рішення № 85409612, 05.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

Дата ухвалення

05.11.2019

Номер справи

826/12530/15

Номер документу

85409612

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2019 року № 826/12530/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

до Державної фінансової інспекції у м. Києві

про визнання протиправними дій та скасування вимоги,

за участю представників:

позивача - Розгон Інна Андріївна (довіреність від 06.12.2016 № 404/22),

відповідача - Кирилюк Алли Сергіївни (довіреність від 10.01.2017 № 26-16-17-17/184),

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Державної фінансової інспекції у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування вимоги.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2015, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні 14.11.2017 замінено відповідача на правонаступника - Північний офіс Держаудитслужби.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність повноважень у відповідача на проведення ревізії на підприємствах позивача, а також на протиправність висновків.

Відповідач надав суд письмові заперечення на адміністративний позов обґрунтовані тим, що вимога в частині проведення ревізії діяльності ПАТ "Центренерго" не підлягає задоволенню, оскільки судовому захисту підлягає лише порушене право, яке у даному випадку відсутнє. Також відповідач зазначив про те, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання, водночас, що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, а підлягають відшкодуванню у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом, зокрема, за позовом органу державного фінансового контролю та відповідно правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

У судовому засіданні суд відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 15.01.2015 по 06.04.2015 (із зупиненням для проведення зустрічних звірок з 31.01.2015 по 27.02.2015, з 23.03.2015 по 01.04.2015), відповідно до пункту 2.9 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на І квартал 2015 року та на підставі направлення на проведення ревізії № 66 від 14.01.2015, виданого начальником Держфінінспекції в м. Києві, керівником ревізійної групи - заступником директора Департаменту контролю у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Держфінінспекції України та ревізійною групою проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та його структурних підрозділів - Зміївської та Трипільської теплоелектростанцій за період з 01.07.2011 року по 31.12.2014.

В ході проведення ревізії виявлено ряд порушень вимог чинного законодавства з боку Публічного акціонерного товариства «Центренерго», які зафіксовано в акті ревізії від 14.04.2015 №08-30/632, а саме, по наступним розділам:

Розділ 3. Складання фінансового плану, обґрунтованість включених до нього показників. Дотримання порядку внесення змін до фінансового плану. Стан виконання фінансового плану.

Розділ 4.1. Повнота надходження, достовірність і правильність визначення та відображення в обліку доходів.

Розділ 4.1.1. Перевірка законності та повноти отримання доходів від передачі майна в оренду по Зміївській ТЕС.

Розділ 4.1.2. Перевірка законності та повноти отримання доходів від передачі майна в оренду по Трипільській ТЕС.

Розділ 4.2. Законність здійснення та достовірність відображення в обліку витрат, в тому числі видатків на капітальне будівництво (реконструкцію, ремонт) та оплату праці працівників.

Розділ 4.2.1. Віднесення витрат до собівартості реалізованої продукції.

Розділ 4.2.2. Формування витрат операційної діяльності, які не включаються до собівартості реалізованої продукції.

Розділ 4.2.3. Формування витрат операційної діяльності за економічними елементами витрат.

Розділ 4.2.4. Здійснення витрат на капітальні ремонти та будівництво/крім використання державних коштів виділених з резервного фонду Державного бюджету при проведенні відновлювальних робіт за наслідками пожежі на Вг.ТЕС (стор. 104-112 Акту).

Розділ 4.2.5. Фінансові витрати.

Розділ 4.2.6. Втрати від участі в капіталі.

Розділ 4.2.7. Інші витрати, які виникають під час звичайної діяльності, але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

Розділ 4.3. Фінансові результати та власний капітал.

Розділ 4.4. Ведення касових операцій, розрахунки з підзвітними особами.

Розділ 4.5. Операції на реєстраційних рахунках в установах банків та рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби.

Розділ 4.6. Стан розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів. Правильність відображення дебіторської та кредиторської заборгованості. Стан претензійно-позовної роботи.

Розділ 4.7.2. Обґрунтованість придбання, рух та повнота відображення основних засобів Товариства.

Розділ 4.7.3. Обґрунтованість придбання, рух та повнота відображення нематеріальних активів.

Розділ 4.7.4. Обґрунтованість придбання, рух та повнота відображення запасів підприємства.

Розділ 4.7.5. Операції та розрахунки за паливо (вугілля, природний газ, мазут)

Розділ 4.7.6. Дотримання норм витрат вугілля та супутньої сировини, матеріалів при виробництві електричної та теплової енергії.

Розділ 4.7.7. Оприбуткування та списання інших запасів та ТМЦ.

Розділ 4.8. Дотримання законодавства при здійсненні державних закупівель.

Розділ 4.10. Стан виконання заходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65.

Розділ 5. Забезпечення цільового використання і своєчасного повернення кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії.

Розділ 6. Стан і достовірність бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Розділ 7. Перевірка дотримання чинного законодавства України при наданні підприємством адміністративних послуг.

На підставі вказаного акту ревізії та відповідно до вимог пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», відповідачем до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» пред`явлено вимогу від 27.05.2015 № 26-08-14-14/5135 на усунення виявлених ревізією порушень із встановленням строку для їх усунення до 26.06.2015, спірними пунктами якої, серед іншого, вимагається:

по Апарату управління Публічного акціонерного товариства «Центренерго»:

- відобразити дебіторську заборгованість перед Національною акціонерною компанією «Енергетична компанія України» та відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) на суму З 672 603,50 грн. в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства;

- відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) на суму 77 118,95 грн. в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства;

- відобразити дебіторську заборгованість перед TOB «Спеценергомонтаж» відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 163060,46 грн. в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства та перерахувати до Державного бюджету.

по Зміївській ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго»:

- відобразити дебіторську заборгованість перед Лиманським державним сільськогосподарським-рибоводним підприємством (надалі - рибгосп) та стягнути втрачені доходи (понесені збитки) в сумі 1 077 200,0 грн., що понесено внаслідок не укладання з рибгоспом договору на використання технічної води у кількості 7 760 тис. м3; в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства;

- стягнути з TOB «Енсргорезерв» кошти у сумі 123 002,45 грн. - штраф у розмірі 20% вартості неякісних робіт, відповідно до п.7.3 умов договору від 28.12.2011 № 16/546. В іншому випадку стягнути з винних осіб у порядку, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України завдану Товариству матеріальну шкоду;

- стягнути з винних осіб у порядку, встановленому статтями 130-136 КЗпПУ, завдану підприємству матеріальну шкоду, внаслідок списання з балансу підприємства на витрати дебіторської заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності, без вжиття заходів претензійно-позовного характеру, у розмірі 52 817,04 грн., в іншому випадку забезпечити повернення коштів в порядку визначеному чинним законодавством;

- стягнути з орендарів втрачені доходи (понесені збитки) орендної плати у сумі 42 187,20 грн., за використання приміщень та території Зміївської ТЕС;

- стягнути з постачальника вугілля ДПЗД «Укрінтеренерго» збитки у сумі 153 853 886,30 грн., завдані внаслідок завищення вартості вугілля, поставленого у кількості 136 619,54 тон за умовами договору постачання від 16.10.2014 року № 44/1-96;

- стягнути з виконавця ДП «Сіменс Україна» збитки у сумі 1 156 692,49 грн., завдані внаслідок завищення вартості роботи з дослідження рівню азбесту за умовами договору від 29.04.2013 року №ESSFO 113-15/193;

- стягнути з виконавця ДП «Сіменс Україна» збитки у сумі 41 636 023,77 грн., завдані внаслідок завищення вартості робіт з виконання сервісного обслуговування циліндра високого тиску, регулюючих і стопорних клапанів турбіни блока ст.Лг« 8 Зміївської ТЕС, за умовами договору від 27.06.2014 року № ESSFO 0114-16/334;

- стягнути з TOB «Востокенергоремонт» збитки у сумі 8 310 579,90 гри, завдані внаслідок завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт;

- стягнути з TOB «Спеценергомонтаж» збитки у сумі 3 555 019,72 грн., завдані внаслідок завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт;

- стягнути з TOB «Гранд буд Україна» збитки у сумі 1 187 600,00 грн., завдані внаслідок завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт;

- стягнути з TOB «ІВФ «Спецтехстрой» збитки у сумі 326 983,00 грн., завдані внаслідок завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт;

- стягнути з TOB «Ремгідромаш» збитки у сумі 57 059,82 грн., завдані в наслідок завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт;

- стягнути з TOB КВП «Ременергомаш» збитки у сумі 35 017,81 грн., завдані внаслідок завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт;

- стягнути з TOB «Енергорезерв» збитки у сумі 551 701,48 грн., завдані внаслідок завищення вартості виконаної послуги з капітального ремонту тепловоза ТГМ-4Б за умовами договору від 28.12.2011 № 16/546;

- стягнути з винних осіб у порядку, встановленому статтями 130-136 КЗпПУ, завдану Підприємству матеріальну шкоду у розмірі 176 126,82 грн. та 65 272,61 грн., в іншому випадку забезпечити повернення коштів в порядку визначеному чинним законодавством.

- стягнути з винних осіб у порядку, встановленому статтями 130-136 КЗпПУ, завдану Підприємству матеріальну шкоду у розмірі 168 745,53 грн., в іншому випадку забезпечити повернення коштів в порядку визначеному чинним законодавством;

- віднести до складу доходів Товариства прострочену (з терміном утворення понад З роки) кредиторську заборгованість в загальній сумі 712 433,35 грн. за контрагентами, які припинили свою діяльність або відомості яких не значиться в ЄДР.

по Трипільській ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго»:

- відобразити дебіторську заборгованість перед TOB «АЛЛ «Регул» та відшкодувати в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства матеріальну шкоду (збитки) в сумі 171 805,73 гривень, завдану внаслідок безоплатного користування TOB «АПП «Регул» майном Трипільської ТЕС;

- відобразити дебіторську заборгованість перед TOB «АПП «Регул» та відшкодувати в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 71 700,0 грн., завдану внаслідок покриття Станцією витрат сторонніх осіб;

- відобразити в обліку дебіторську заборгованість перед TOB «КОТЛОТУРБОПРОМ» та відшкодувати в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 16 562 500,0 грн. або скоригувати вартість робіт чи надання послуг, що будуть виконані відповідно до цього договору у майбутньому, на відповідну суму;

- відобразити в бухгалтерському обліку Трипільської ТЕС дебіторську заборгованість за наступними контрагентами: TOB «Бейдевінд» - в сумі 1 323 808,44 грн., TOB «Електрон-Прилад» - в сумі 3 762 959,16 грн., ПрАТ «ТММ-Енергобуд» - в сумі 22 043,23 грн. та відшкодувати в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства матеріальну шкоду (збитки) по TOB «Бейдевінд» - в сумі 1 323 808,44 грн., по TOB «Електрон-Прилад» - в сумі 3 762 959,16 грн., по ПрАТ «ТММ-Енергобуд» - в сумі 22 043,23 грн. зазначених сум завищення вартості робіт, або виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг;

- відкоригувати в обліку заборгованість по розрахунках з TOB «Електрон-Прилад» та зменшити кредиторську заборгованість Трипільської ТЕС на суму 108 568,90 грн. яка виникла в результаті завищення підрядником обсягів та вартості виконаних робіт! та станом на час проведення ревізії не була оплачена Трипільською ТЕС.

- враховуючи наявну заборгованість бюджету з відшкодування різниці в тарифах Трипільській ТЕС, та залишок замовленої та не профінансованої субвенції на покриття різниці в тарифах за 2014 рік в сумі 5 426 274,0 грн. станом на дату завершення ревізії - вжити заходів щодо відшкодування загальної суми завищення (1 421 760,00 грн.) - шляхом коригування (зменшення) заявленої суми субвенції на суму 1 421 760,00 гривень.

- у встановленому законодавством порядку вжити заходів щодо відшкодування проведеної в завищеному обсязі оплати за вугілля походженням з ПАР на суму 2 930 525,63 гривень.

Позивач не погоджуючись з діями відповідача в частині проведення його ревізії, складання акту від 14.04.2015 №08-30/632 та з оскарженими пунктами вимоги від 27.05.2015 № 26-08-14-14/5135 щодо усунення виявлених порушень, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивачів звернулись до суду не були порушені з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Отже, однією з обов`язкових умов віднесення тієї чи іншої юридичної особи до категорії суб`єктів господарювання державного сектора економіки є наявність у статному фонді такого суб`єкта частки держави.

При цьому частка держави в статному фонді такого суб`єкта має перевищувати п`ятдесят відсотків або частка держави в статутному фонді такого суб`єкта має надавати державі право вирішального впливу на господарську діяльність цього суб`єкта.

З наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що серед акціонерів позивача були: НАК «Енергетична компанія України» (власник 78,29% акцій), інші суб`єкти господарювання (власники 21,71 % акцій).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 398 від 03.09.2014 "Про ліквідацію Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" 78,289 % акцій позивача було передано Міненерговугіллю.

Те що, міністерство не прийняло на час перевірки відповідні нормативні акти про прийняття корпоративних прав, не спростовує саме по собі право державної власності на відповідну частку в товаристві.

Таким чином, у позивача наявні ознаки суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 08 липня 2014 року у справі № 21-55а14 зазначено, що частиною восьмою статті 10 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» запроваджено підхід щодо права управління державними корпоративними правами, згідно з яким корпоративні права держави, передані уповноваженим особам в управління, не можуть бути відчужені з державної власності без дозволу Кабінету Міністрів України. Стосовно них не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути відчуження цих корпоративних прав з державної власності. Відчуження корпоративних прав держави здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації.

На підставі вказаної норми права Верховним Судом України зроблено висновок про те, що якщо акції, права на які у підприємстві державного сектора економіки належать державі, передаються в управління іншому підприємству державного сектора економіки, підприємство, яке передало акції, відповідно до статті 22 Господарського кодексу України не втрачає статусу підприємства державного сектора економіки і його діяльність може бути перевірена органами державної контрольно-ревізійної служби.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач є суб`єктом господарювання державного сектору економіки та підконтрольною установою, в якій відповідач має право проводити ревізію фінансово-господарської діяльності.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі № 21-1115во10 зазначено наступне: "суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням".

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Отже, дії та рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, вони вчинені/прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов`язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад з порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Абзацом другим пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 встановлено, що акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Пунктом 35 вказаного Порядку встановлено, що результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. Акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об`єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб органу державного фінансового контролю та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об`єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, а також у разі наявності визначений в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об`єкту контролю внаслідок таких порушень. Виявлені допущені об`єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов`язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Згідно з пунктами 40, 42 та 43 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 керівник, головний бухгалтер та інші визначені працівники об`єкта контролю зобов`язані ознайомитися з актом ревізії та у разі погодження з викладеними у ньому фактами підписати отримані примірники акта. У разі наявності заперечень (зауважень) щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням. У разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об`єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу державного фінансового контролю акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган державного фінансового контролю має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Орган державного фінансового контролю аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником.

Пунктом 46 вказаного Порядку встановлено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до пункту 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Таким чином, дії, пов`язані з включенням до акта ревізії висновків, є обов`язковими, тоді як самі висновки акту ревізії, такими не є. При цьому сам акт ревізії, в якому відображено опис виявлених ревізією порушень законодавства не є правовим документом, який встановлює відповідальність та, відповідно, не є актом індивідуальної дії.

Отже, висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків, судження контролюючого органу є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті ревізії не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Враховуючи викладене, акт ревізії та викладені в ньому висновки не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися та як самі висновки, так і дії щодо їх викладені в акті ревізії не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства об`єктом контролю та іншими суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого можуть бути застосовані відповідні заходи впливу шляхом прийняття певних рішень, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі №811/119/13-а та від 31.08.2018 у справі №826/11213/15.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати неправомірними дії відповідача в частині проведення ревізії його діяльності та складання розділів 3, 4.1., 4.1.1., 4.1.2., 4.2., 4.2.1.,4.2.2., 4.2.3., 4.2.4., 4.2.5., 4.2.6., 4.2.7. , 4.3., 4.4., 4.5., 4.6., 4.7.2., 4.7.3., 4.7.4., 4.7.5., 4.7.6., 4.7.7., 4.8., 4.10., 5, 6, 7 акту ревізії від 14.04.2015 №08-30/632.

З огляду на зазначене, оскільки позивач є суб`єктом господарювання державного сектору економіки та підконтрольною установою, в якій відповідач має право проводити ревізію фінансово-господарської діяльності, у той час, як дії відповідача щодо проведення ревізії та включення до акту ревізії певних питань, як акт ревізії сам по собі, не є юридично значимими для позивача, у суду відсутні підстави для захисту прав позивача шляхом визнання відповідних дій неправомірними.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною п`ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.01.2017 скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 31.08.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 в даній справі зазначив наступне:

"Апеляційний суд, скасувавши постанову суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, виходив з того, що пункти Вимоги Інспекції, спрямовані на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства не суперечать нормам закону, тому не підлягають скасуванню.

При цьому, як вбачається з рішення апеляційного суду, відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог по суті, він дав оцінку пунктам Вимоги щодо відображення дебіторської заборгованості, відшкодування матеріальної шкоди (збитків) та стягнення втрачених доходів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такий висновок судів попередніх інстанцій помилковим.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939 XII), згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред`явила Вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

При цьому оскаржувана Вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Отже, збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах від 15 квітня 2015 року (справа № 21-40а14), від 23 лютого 2016 року (справа № 21-3356а15).".

З огляду на зазначене, відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України викладеної в ухвалі від 31.01.2017 в даній справі, яка набрала законної сили, у вимозі органу державного фінансового контролю може бути зазначено про наявність збитків завданих державі або об`єкту контролю, водночас у відповідній частині вона не є обов`язковою до виконання, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача щодо усунення порушень, викладену у листі від 27.05.2015 № 26-08-14-14/5135 в наступній частині:

по Апарату управління ПАТ «Центренерго»:

- відобразити дебіторську заборгованість перед Національною акціонерною компанією «Енергетична компанія України» та відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) на суму 3 672 603,50 грн. в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства;

- відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) на суму 77 118,95 грн. в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства;

- відобразити дебіторську заборгованість перед TOB «Спеценергомонтаж» відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 163060,46 грн. в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства та перерахувати до Державного бюджету.

по Зміївській ТЕС ПАТ «Центренерго»:

- відобразити дебіторську заборгованість перед Лиманським державним сільськогосподарським-рибоводним підприємством (надалі - рибгосп) та стягнути втрачені доходи (понесені збитки) в сумі 1 077 200,0 грн., що понесено внаслідок не укладання з рибгоспом договору на використання технічної води у кількості 7 760 тис. м3; в порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства;

- стягнути з TOB «Енергорезерв» кошти у сумі 123 002,45 грн. - штраф у розмірі 20% вартості неякісних робіт, відповідно до пункту 7.3 умов договору від 28.12.2011 № 16/546. В іншому випадку стягнути з винних осіб у порядку, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України завдану Товариству матеріальну шкоду;

- стягнути з винних осіб у порядку, встановленому статтями 130-136 КЗпПУ, завдану підприємству матеріальну шкоду, внаслідок списання з балансу підприємства на витрати дебіторської заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності, без вжиття заходів претензійно-позовного характеру, у розмірі 52 817,04 грн., в іншому випадку забезпечити повернення коштів в порядку визначеному чинним законодавством;

- стягнути з орендарів втрачені доходи (понесені збитки) орендної плати у сумі 42 187,20 грн., за використання приміщень та території Зміївської ТЕС;

- стягнути з постачальника вугілля ДПЗД «Укрінтеренерго» збитки у сумі 153 853 886,30 грн., завдані внаслідок завищення вартості вугілля, поставленого у кількості 136 619,54 т. за умовами договору постачання від 16.10.2014 № 44/1-96;

- стягнути з виконавця ДП «Сіменс Україна» збитки у сумі 1 156 692,49 грн., завдані внаслідок завищення вартості роботи з дослідження рівню азбесту за умовами договору від 29.04.2013 №ESSFO 113-15/193;

- стягнути з виконавця ДП «Сіменс Україна» збитки у сумі 41 636 023,77 грн., завдані внаслідок завищення вартості робіт з виконання сервісного обслуговування циліндра високого тиску, регулюючих і стопорних клапанів турбіни блока ст.Лг« 8 Зміївської ТЕС, за умовами договору від 27.06.2014 № ESSFO 0114-16/334;

- стягнути з TOB «Востокенергоремонт» збитки у сумі 8 310 579,90 грн., завдані внаслідок завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт;