Рішення № 85409603, 05.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2019 року № 826/11297/17

Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі:

головуючий суддя Огурцов О.П.;

судді Арсірій Р.О., Кузьменко В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної аудиторської служби України

треті особи 1) Міністерство оборони України;

2) ДП "Львівський бронетанковий завод"

3) Національне антикорупційне бюро України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 08.08.2017 за реєстр. № 2768),

позивача: ОСОБА_3 (довіреність від 08.08.2017 за реєстр. № 2768),

відповідача: Дяченка Станіслава Володимировича (довіреність від 29.12.2016 № 25/12/43-2),

відповідача: Чорної Юлії Олександрівни (довіреність від 26.09.2017 № 25/09/60-Д),

третьої особи 1: Глазунова Михайла Юрійовича (довіреність від 28.12.2016 № 220/524/д),

третьої особи 1: Горелової Світлани Сергіївни (довіреність від 11.04.2017 № 220/193/д),

третьої особи 2: не прибув,

третьої особи 3: Майстренка Олександра Миколайовича (довіреність від 22.12.2016 № 01-102-04/46317),

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі Міністерство оборони України та ДП "Львівський бронетанковий завод" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Національне антикорупційне бюро України.

Позивачем було подано заяви про зупинення провадження у справі до прийняття рішення у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 22.06.2017 до ЄРДР № 42017140400000063.

Враховуючи те, що в поданих заявах позивачем не наведено обґрунтування щодо причин неможливості розгляду даної справи до прийняття рішення у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 22.06.2017 до ЄРДР № 42017140400000063 та судом наявність відповідних обставин не встановлена, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач під час проведення ревізії дослідив питання нанесення збитків Міністерству оборони України за відсутності належної правової бази розрахунку таких збитків та відсутності компетенції. Також позивач зазначив про те, що Міністерству оборони України не було завдано збитків оскільки зменшення активів не відбулось з огляду на те, що після списання з рахунків Міністерства оборони України суми коштів, активи були збільшені на суму вартості придбаного майна, факт постачання якого відповідачем не заперечується. Факт того, що двигуни В-46-6 не могли бути поставлені з конвеєру мав бути відомий Міністерству оборони України, оскільки останнім роком їх випуску є 1989, при цьому двигуни поставку яких було здійснено за своїм основним призначенням не вживалися та не мали напрацювань.

Водночас, позивач зазначив, що на момент підписання договору від 28.12.2015 №342/3/6/42 з Міністерством оборони України він не мав доступу до державної таємниці та отримав його лише 05.02.2016, у зв`язку з чим не міг ознайомитись з його умовами та умовами вказаного договору взагалі не передбачено необхідність постачання товару певної категорії.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов обґрунтовані тим, що дії щодо проведення позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Міністерства оборони України за період з 01.01.2006 по 08.02.2017 за результатами якої складено акт від 07.03.2017 № 15-21/3т вчинені відповідно до вимог законодавства. Також відповідач зазначив, що дії пов`язані з включенням до акта ревізії висновків є обов`язком посадової особи органу державного фінансового контролю та висновки викладені в акті ревізії від 07.03.2017 № 15-21/3т ґрунтуються на вимогах чинного законодавства є обґрунтованими.

Представники третьої особи 1 та третьої особи 3 у судовому засіданні заперечили проти позовних вимог, підтримали позицію відповідача.

Представник третьої особи 2 у судові засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

25.01.2017 слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва Бобровник О. В. за результатами розгляду клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Ткаченка М. С. погоджене прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кравцем В. В. про надання дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії, на підставі матеріалів досудового розслідування №52016000000000439 від 21.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, винесено ухвалу № 760/20029/16-к (провадження 1-кс/760/1678/17), якою клопотання задоволено, надано дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерства оборони України у кримінальному провадженні №52016000000000439 від 21.11.2016, доручивши її проведення Державній аудиторській службі України у період з 01.02.2017 протягом п`ятнадцяти робочих днів, тобто до 21.02.2017 включно та на вирішення в ході ревізії поставлено наступні питання:

- перевірити за період з 01.01 2015 по 01.02.2017 ефективність та обґрунтованість витрачання коштів на закупівлю запчастин та комплектуючих до бронетанкової техніки у ДП «Львівський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ - 07985602);

- перевірити стан додержання службовими особами Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ - 00034022) вимог законодавства під час підготовки та проведення закупівлі за державні кошти за договором від 28.12.2015 № 342/3/6/42, укладеним з ДП «Львівський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ - 07985602);

- перевірити наявність у Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6) правових підстав для укладення з ДП «Львівський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ - 07985602) договору від 28.12.2015 №342/3/6/42 про закупівлю за державні кошти, здійснення розрахунків за цим договором із вказаним контрагентом, обґрунтованість та економічну доцільність такої операції;

- встановити осіб, відповідальних за укладення та виконання договору від 28.12.2015 №342/3/6/42 між Міністерством оборони України (код ЄДРПОУ - 00034022) та ДП «Львівський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ - 07985602), здійснення фінансових операцій на виконання вказаного договору;

- у разі наявності невиконаних договірних зобов`язань перевірити стан претензійно-позовної роботи по договору від 28.12.2015 №342/3/6/42, укладеному між Міністерством оборони України (код ЄДРПОУ - 00034022) та ДП «Львівський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ - 07985602);

- за умови встановлення збитків, завданих внаслідок укладення та виконання договору від 28.12.2015 № 342/3/6/42 про закупівлю за державні кошти, укладеного між Міністерством оборони України (код ЄДРПОУ - 00034022) та ДП «Львівський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ - 07985602), - визначити розмір таких збитків.

В період з 01.02.2017 по 28.02.2017 Державною аудиторською службою України на виконання ухвал Солом`янського районного суду м. Києва від 25.01.2017 по справі №760/20029/16-к, провадження № І-кс/760/1678/78 та від 08.02.2017 справі № 760/20029/16-к, провадження № 1-кс/760/2464/17, на підставі направлень на проведення ревізії від 31.01.2017 № 102, № 103, № 104 та від 14.02.2017 № 163, №164, № 165, №166 проведена позапланова виїзна ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерства оборони України за період з 01.01.2006 по 08.02.2017.

За результатами ревізії складено акт від 07.03.2017 № 15-21/3т позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Міністерства оборони України за період з 01.01.2006 по 08.02.2017.

На сторінці 61 вказаного акту зазначено наступне: "Таким чином в порушення п. 4.1. та п. 4.4. Договору від 28.12.2015 № 342/3/6/42 в наслідок чого Міністерством оборони України здійснено перерахунок бюджетних коштів на рахунок ДП «Львівський бронетанковий завод» в сумі 28 560 000,00 грн.» за бронетанковим майно, яке не відповідає умовам договору без наявності документів передбачених п. 4.1 Договору (паспорта етикетки, сертифіката якості тощо) та на підставі документа (Акт № 44 від 28.12.2015 року) який складений з порушеннями вимог Керівництва № 690 та п. 2.7 Положення № 88 та по якому відповідно п. 2.2 Керівництва № 690 забороняється здійснення операцій пов`язаних з рухом.".

На сторінці 70 акту від 07.03.2017 № 15-21/3т викладено наступний висновок: "З огляду на зазначене, здійснення розрахунків Міноборони з ДП «ЛБТЗ» по договору від 28.12.2015 року № 342/3/6/42 за поставлені 38 дизельних двигунів, які фактично відносяться до 11 категорії (не є новими) та всіх 40 двигунів і 4 коробок передач без наявності документації (сертифікатів якості, паспортів тощо), є порушенням п. 1, п.2 ст. 193 ГК України, п. 1 ст.526, п. 1 ст. 629, п. 1 ст. 662, п. 1 ст. 671, п. 1 ст. 675 ЦК України, п. 33 ст. 7, п. 5 ст. 7, п. 3 ст. 11 Закону № 464, п. 2.1, п. 2.3, п. 2.4, п. 4.1 Договору № 342/3/6/42 та умов Специфікації, що призвело до списання коштів на видатки (витрати) всупереч законодавству на загальну суму 28 560 000,00 грн."

ОСОБА_1 , який в період з 02.10.2015 обіймав посаду директора ДП «Львівський бронетанковий завод» звернувся до суду з позовом щодо визнання протиправними дій Державної аудиторської служби України по включення в акт ревізії від 07.03.2017 № 15-21/3т певних висновків.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі № 21-1115во10 зазначено наступне: "суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням".

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Отже, дії суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, вони вчинені владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украни від 06.08.2014 № 310 Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 частини першої статті 8 вказаного Закону України орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.

Отже Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, який наділений повноваженнями здійснювати інспектування у формі ревізії, яке полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи та результати якої викладаються в акті.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов`язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Абзацом другим пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 встановлено, що акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Пунктом 35 вказаного Порядку встановлено, що результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. Акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об`єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб органу державного фінансового контролю та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об`єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, а також у разі наявності визначений в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об`єкту контролю внаслідок таких порушень. Виявлені допущені об`єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов`язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Згідно з пунктами 40, 42 та 43 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 керівник, головний бухгалтер та інші визначені працівники об`єкта контролю зобов`язані ознайомитися з актом ревізії та у разі погодження з викладеними у ньому фактами підписати отримані примірники акта. У разі наявності заперечень (зауважень) щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням. У разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об`єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу державного фінансового контролю акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган державного фінансового контролю має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Орган державного фінансового контролю аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником.

Пунктами 47 та 48 вказаного Порядку встановлено, що про результати ревізії, якою виявлено порушення законів та інших нормативно-правових актів, у визначені в пункті 46 цього Порядку строки інформуються органи управління об`єкта контролю та за необхідності відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Про розгляд результатів ревізії та вжиті у зв`язку з цим заходи органи управління об`єкта контролю та органи виконавчої влади не пізніше ніж у місячний строк інформують відповідний орган державного фінансового контролю. У разі проведення ревізії на підставі звернення правоохоронних органів, а також коли ревізією, проведеною з інших підстав, виявлено порушення, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних правопорушень, матеріали таких ревізій у визначені в пункті 46 цього Порядку строки передаються до правоохоронних органів. Про результати розгляду матеріалів ревізії (крім проведених у зв`язку із здійсненням кримінального провадження) правоохоронні органи повідомляють органу державного фінансового контролю протягом 10 робочих днів після прийняття відповідного рішення. Якщо виявлено порушення законодавства, за які не передбачено кримінальну відповідальність або які не містять ознаки корупційних правопорушень, орган державного фінансового контролю у визначені в пункті 46 цього Порядку строки письмово інформує про такі порушення правоохоронні органи.

Відповідно до пункту 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Таким чином, дії, пов`язані з включенням до акта ревізії висновків, є обов`язковими, тоді як самі висновки акту ревізії, такими не є. При цьому сам акт ревізії, в якому відображено опис виявлених ревізією порушень законодавства не є правовим документом, який встановлює відповідальність та, відповідно, не є актом індивідуальної дії.

Отже висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків, судження контролюючого органу є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті ревізії не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Враховуючи викладене, акт ревізії та викладені в ньому висновки не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися та як самі висновки, так і дії щодо їх викладені в акті ревізії не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства об`єктом контролю та іншими суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого можуть бути застосовані відповідні заходи впливу шляхом прийняття певних рішень, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі №811/119/13-а та від 31.08.2018 у справі №826/11213/15.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправними дії відповідача по включенню 2-х висновків викладених на сторінках 61, 70 у акт від 07.03.2017 № 15-21/3т позапланової ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Міністерства оборони України за період з 01.01.2006 по 08.02.2017 та зобов`язати виключити такі висновки з тексту цього акту.

З огляду на зазначене, оскільки дії відповідача по включенню висновків до акту ревізії від 07.03.2017 № 15-21/3т , не є юридично значимими для позивача, у суду відсутні підстави для захисту прав позивача шляхом визнання відповідних дій протиправними та зобов`язання відповідача виключити певні висновки з вказаного акту ревізії.

При цьому суд звертає увагу на наступне.

Факт встановлення відповідачем певного розміру збитків завданих в наслідок укладення та виконання договору від 28.12.2015 № 342/3/6/42 в акті від 07.03.2017 № 15-21/3т є викладенням виключно калькуляції відповідних збитків здійсненої відповідачем за результатами аналізу наявних в ньому матеріалів ревізії та на виконання пункту 35 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, у той час, як остаточний розмір завданих збитків підлягає встановленню судом за результатами розгляду відповідного спору між суб`єктом контролю та його контрагентом чи за результатами розгляду кримінальної справи, у випадку її порушення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі 910/6573/17 за позовом Міністерства оборони України до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національне антикорупційне бюро України про стягнення 5 440 000, 00 грн. штрафу, яка залишена в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та постановою Верховного Суду від 19.09.2019, позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 5 168 000 грн. 00 коп. штрафу 77 520 грн. 00 коп. судового збору.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що з аналізу первинних документів, у т.ч. договорів комісії, карток обліку категорійного військового майна, Актів технічного стану військового майна, що підтверджують викладені у аудиторському звіті обставини, встановлено, що поставлені відповідачем за договором 28.12.2015 № 342/3/6/42 двигуни В -46-6 у кількості 38 одиниць, які перебували на зберіганні у ДП «Львівський бронетанковий завод» з дублікатами паспортів на них, були двигунами ІІ категорії, які Міністерством оборони України були реалізовані іншому товариству за договорами комісії, а потім поставлені ДП «Львівським бронетанковим заводом» знову Міністерству оборони України, тобто не є новими від виробника, які не перебували у використанні та належать до І категорії відповідно до Специфікації та умов договору № 342/3/6/42 від 28.12.2015, що свідчить про порушення постачальником умов договору щодо поставки продукції 38 одиниць техніки належної якості та спростовано доводи про протилежне.

Частиною другою статті 241 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином є рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено, що поставлені ДП «Львівським бронетанковим заводом» двигуни В 46-6 у кількості 38 одиниць, які перебували на зберіганні у нього з дублікатами паспортів на них, є двигунами ІІ категорії, які були реалізовані Міноборони України іншим юридичним особам за договорами комісії у 2008-2009 роках, а потім куплені назад та поставлені Міноборони України ДП "Львівським бронетанковим заводом" за договором №342/3/6/42 від 28.12.2015, а тому такі двигуни не відповідають умовам зазначеного договору та специфікації, яка є додатком №1 до нього, що свідчить про порушення П «Львівським бронетанковим заводом» умов договору №342/3/6/42 від 28.12.2015 щодо якості продукції при постачанні 38 двигунів вартістю.

Відповідно до частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,-

В И Р І Ш И Л А:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 4, код ЄДРПОУ 40165856), треті особи Міністерство оборони України (03168, м. київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022), ДП "Львівський бронетанковий завод" (79031, м.Київ, вул. Стрийська, буд. 73, код ЄДРПОУ 07985602), Національне антикорупційне бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3, код ЄДРПОУ 39751280) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскарженО до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко