Рішення № 85409562, 01.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2019 року № 826/15582/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 1968116-1305 від 28.04.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1968116-1305 від 28.04.2017р., яким нараховано податок на землю за 2017 рік у розмірі 145 740,27 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Зокрема, як зазначає позивач, що оскаржуване ППР було винесено без належного розрахунку об`єкту оподаткування, оскільки позивач володіє лише частиною нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 , в той час як податок на землю було розраховано лише позивачу за все нежитлове приміщення. На думку позивача, податок на землю повинен розраховуватися на всіх власників нежилових приміщень за вказаною адресою пропорційно їх часток власності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у відзиви на позовну заяву вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 23 січня 2008 року, укладеного між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , позивачка набула право власності на нежилі приміщення літера «А`з №1 по №17 (групи приміщень №3), №№ V, VI, VII першого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень №2), загальною площею 991,9 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , сплативши при цьому за вказаний об`єкт нерухомого майна 1 440 000грн. Договір було нотаріально посвідчено та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 23.01.2008 року (а.с. 11).

24 березня 2008 року між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підписано акт передачі', згідно якого Фонд приватизації комунального майна передав ОСОБА_1 . приватизоване 23.01.2008 року шляхом комерційного конкурсу нежиле приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 453,9 кв.м., відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 03.12.2007 року, серія САВ № 552979.

07 квітня 2008 року право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване за ОСОБА_1 в КП «КМ БТІ», що підтверджується реєстраційним посвідченням № 002448 від 07.04.2008 року.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб від 19.06.2009 року, актовий запис №1166, ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1.

В 2009 році у зв`язку з виробничою необхідністю ОСОБА_1 провела реконструкцію належного їй на праві власності нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: було здійснено будівництво підвалу, відповідно до чого площа вказаного нежитлового приміщення збільшилась і склала 991,9 м2, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим станом на 12.10.2010 року.

Відповідні обставини встановлені рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2011 р. у справі № 2-2818/11, який зобов`язав КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літера «А» з № 1 по № 17 (групи приміщень № 3), №№ V, VI, VII першого поверху з № 1 по № 11 (групи приміщень № 2, загальною площею 991,9 кв. метри, що розташоване по АДРЕСА_2 .

Вподальшому, відповідно до Договору про зміну правового режиму майна та визначення часток у спільній власності, засвідченого приватним нотаріусом Шкодою О.М., № 5406 від 18.11.2017р., ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_6 , домовились про зміну режиму спільної сумісної власності на нежитлові приміщення літ. "А" з №1 по №17 (групи приміщення №3), літ. "А" з №1 по №13 (групи приміщень №8), №№ V, VI, VII першого поверху з №1 по №11 (групи приміщень №2) загальною площею 991,9 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

У відповідності до зазначеного вище договору, частка ОСОБА_1 у праві спільної власності на нежитлові приміщення складає ? (одна друга). А оскільки загальна площа вказаних нежитлових приміщень дорювнює 991,9 кв.м, відповідно у власності ОСОБА_1 перебуває 495,95 кв.м.

24.04.2017р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 1968116-1305, яким ОСОБА_1 нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 145 740,27 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Приписи статті 270 ПК України закріплюють, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

При цьому положеннями п. 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 286.6 статті 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.286.5 зазначеної статті нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 ПК України.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу). А землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 статті 14 ПК України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника чи землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

Згідно приписів статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За результатами аналізу наведених вище правових норм суд приходить до висновку, що фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно п. 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 286.6 статті 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 1 п. 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу). А землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 статті 14 ПК України).

За результатами аналізу наведених вище правових норм суд приходить до висновку, що фізична особа-власник частини нежилого приміщення є платником земельного податку пропорційно належній частці кожної особи у вказаному приміщені.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 826/15139/16, від 14 травня 2019 року у справі №826/13773/16.

Судом встановлено, що на запит позивача Головним управлінням ДФС у м. Києві було надано лист від 03.08.2018р. № 37737/Д/26-15-13-05-19 стосовно розрахунку земельного податку позивачу за 2015, 2016 та 2017 роки. З вказаного розрахунку вбачається, що позивачу земельний податок за 2017 рік був розрахований з площі земельної ділянки під нежитловим приміщенням, що дорівнює 1071,86 кв.м.

З наявного у матеріалах справи технічного паспорту будинку АДРЕСА_2 , вбачається, що вказаний будинок має три поверхи нежитлових приміщень.

З наданого позивачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, вбачається, що окрім позивача, власниками нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_2 є: ТОВ «Елада-Київ», ОСОБА_6 , ТОВ «Даял ЛТД».

Ухвалою від 01.10.2018р. суд зобов`язав Київське Бюро технічної інвентаризації надати суду інформацію щодо усіх власників нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , з зазначенням часки кожного власника та часу виникнення або припинення їх прав на вказане приміщення станом квітень 2017 року.

На виконання вказаної ухвали Київським Бюро технічної інвентаризації було надано лист-відповідь № 062/14-13414 від 31.10.2018р., з доданням відповідних доказів, відповідно до яких власниками нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_2 є: ТОВ «Даял ЛТД», ПП «Клуб Перукарів А. Ямпальського », ТОВ «Еллада-Київ», ОСОБА_1 .

Оскільки на вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_2 , знаходиться декілька об`єктів нерухомого майна, а сама вказана будівля належить на праві спільної часткової власності кільком особам, для визначення розміру земельного податку кожного власника (користувача) земельної ділянки необхідно з`ясувати загальну площу всіх об`єктів нерухомого майна, що на ній знаходяться, а також їх власників (користувачів) з розміром належної їм частки, що дозволить пропорційно вирахувати розмір земельного податку кожного з них.

Відповідачем цього не зроблено, натомість земельний податок позивачу нараховано з огляду на площу 0,107189 га, як площі земельної ділянки, розташованої під належним позивачу нежитловим приміщенням.

Для вказаного розрахунку позивачем взято за основу не пропорційний розмір частки земельної ділянки (прибудинкової території), а розмір земельної ділянки, що дорівнює плямі забудови будівлі по АДРЕСА_2 , літ. А - 0,107189 га, що не відповідає вимогам п.286.6 ст. 286 Податкового кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного суд відзначає, що позивач як власник нежитлових приміщень в багатоповерховій будівлі наділений обов`язком вносити до бюджету плату за землю (земельний податок) пропорційно до площі нежитлової будівлі, яка їй належить, проте, нарахований розмір земельного податку має відповідати вимогам Податкового кодексу України, що в даному випадку відсутнє.

Відповідальність за неможливість нарахування земельного податку не може покладатися на платника в будь-якому випадку, тоді як це є відповідальність держави в особі контролюючого органу.

Крім того, при вирішенні даного спору суд враховує результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 18.05.2018р. на податкове повідомлення-рішення від 04.04.2018р. № 33534-1305-2651, яким позивачу було також аналогічно розраховано земельний податок за 2018 рік на загальну площу земельної ділянки 1071,89 кв.м..

Так, рішенням ДФС України від 16.07.2018р. № 10275/Д/99-99-11-02-01-14 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 04.04.2018р. № 33534-1305-2651 було скасовано саме з наведених вище підстав, а саме не врахуванням податковим органом нижчого рівня пропорційності належній частці кожної особи у вказаному приміщені.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку оскаржуване рішення не відповідає принципу обґрунтованості, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 28.04.2017р. № 1968116-1305.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 457,41 (одна тисяча чотириста п`ятдесят сім) гривень 41 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій