Рішення № 85409542, 05.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2019 року № 826/3138/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕХ»

до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників:

позивача - не прибув,

відповідача - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕХ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 08.02.2017 № 14 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

У судове засідання сторони не прибули, позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв`язку з чим суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки позивач дійшов помилкового висновку про невідповідність характеристик продукції встановленим вимогам технічних регламентів та прийняв протиправне рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки перевіркою встановлено факт введення позивачем в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам та вважається формальною невідповідністю.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

На підставі доручення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 31.05.2016 № 15-1-2-6/2958 Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві прийнято наказ від 15.06.2016 № 99 про проведення позапланової невиїзної перевірки характеристик продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕХ», а саме: обладнання електричне та електронне (дошка для прасування метал. 72564 «Airboard Premium Plus», ш/к. 4006501725646, дата вир. - 02.2014).

На виконання вимог зазначеного наказу листом від 26.07.2016 № 1930 відповідачем повідомлено позивача про проведення перевірки та про право бути присутнім під час її проведення, а також витребувано у позивача завірені копії документів, що стосуються введення в обіг зазначеної вище продукції.

Листом від 17.08.2016 №74 позивачем направлено до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві витребувані документи.

За результатами перевірки Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві складено акт перевірки характеристик продукції від 18.08.2016 № 5.

У зазначеному акті перевірки встановлено порушення суб`єктом господарювання пункту 42 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1067, що полягає у введенні в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, а саме: на кожну одиницю продукції не нанесено національний знак відповідності; відсутня інформація про уповноваженого представника.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, яким вимагається усунути формальну невідповідність продукції у строк до 06.03.2017.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що не відповідає законодавству та підлягає скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, не були порушені з огляду на наступне.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем строків для вжиття заходів реагування, встановлених частиною сьомою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Зазначеним положення встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

На думку позивача, відповідач мав право вжити відповідні заходи реагування не пізніше ніж через п`ять робочих днів після закінчення перевірки.

Водночас, положеннями статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено сферу дії даного Закону.

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, його територіальні органи зобов`язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", виключно вимог частин першої, четвертої, шостої - сьомої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частин першої (крім вимоги щодо отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного контролю, або відповідного державного колегіального органу на проведення позапланового заходу) та третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої, восьмої - десятої статті 7, частин першої та другої статті 12, статей 13 - 18, 20, 21 цього Закону.

Таким чином, відповідач не зобов`язаний дотримуватися положень частини сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки її дія не розповсюджується на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та її територіальні органи.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлено Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI.

Відповідно до частини другої статті 4 вказаного Закону, метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 2735-VI, суб`єкти господарювання за порушення цього Закону несуть згідно з законами України цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Положеннями частини третьої статті 29 Закону № 2735-VI визначено, що орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність: знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті; не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом; не було складено декларацію про відповідність або декларація про відповідність не супроводжує продукцію, якщо її складення чи супроводження нею продукції передбачено відповідним технічним регламентом; декларацію про відповідність було складено з порушенням вимог; органу ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною; вчинено інші порушення встановлених вимог, визначених у відповідному технічному регламенті як формальна невідповідність.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 № 124-VIII, у випадках, визначених у технічних регламентах, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, виробник або уповноважений представник (від імені та під відповідальність виробника) повинен складати декларацію про відповідність. У декларації про відповідність заявляється про те, що виконання вимог, які застосовуються до продукції та визначені у відповідних технічних регламентах, було доведено. Декларація про відповідність складається згідно з вимогами до її змісту, примірною структурою чи формою, що встановлюються відповідними технічними регламентами. У випадках та відповідно до вимог, визначених у певних технічних регламентах, продукція при наданні на ринку або введенні в експлуатацію (експлуатації) повинна супроводжуватися декларацією про відповідність, її копією чи спрощеною декларацією про відповідність. Декларація про відповідність повинна бути складена державною мовою, а в разі якщо вона була складена іншою мовою - перекладена на державну мову. Якщо технічним регламентом вимагається супроводження продукції при наданні на ринку або введенні в експлуатацію (експлуатації) декларацією про відповідність, її копією чи спрощеною декларацією про відповідність, така декларація повинна бути складена або перекладена згідно з вимогами закону про порядок застосування мов. Окремими технічними регламентами можуть бути встановлені вимоги щодо додаткового застосування в декларації про відповідність або її копії інших мов. Виробник шляхом складання декларації про відповідність бере на себе відповідальність за відповідність продукції вимогам, визначеним у відповідних технічних регламентах. Технічними регламентами, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, можуть передбачатися інші, крім складення декларації про відповідність, випадки декларування відповідності вимогам технічних регламентів.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 124-VIII, у випадках, визначених у технічних регламентах, які передбачають застосування процедур оцінки відповідності, на продукцію та/або на інші об`єкти, що визначені такими технічними регламентами (табличку з технічними даними, пакування, супровідні документи тощо), повинен наноситися знак відповідності технічним регламентам. Нанесенням знака відповідності технічним регламентам на продукцію вважається також нанесення цього знака на будь-який інший, ніж сама продукція, об`єкт, який визначений у відповідному технічному регламенті.

Частиною першою статті 30 Закону № 124-VIII визначено, що знак відповідності технічним регламентам повинен наноситися лише виробником або його уповноваженим представником.

Згідно з пунктом 42 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1067 (далі - Технічний регламент), знак відповідності технічним регламентам наноситься на електрообладнання або на його табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер електрообладнання, знак відповідності технічним регламентам наноситься на пакування та на супровідні документи.

Відповідно до Правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1184, знак відповідності технічним регламентам (далі - знак відповідності) наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом. Знак відповідності наноситься перед уведенням продукції в обіг. Знак відповідності може супроводжуватися піктограмою або будь-яким іншим знаком, що вказує на особливий ризик або використання. Знак відповідності супроводжується ідентифікаційним номером призначеного органу з оцінки відповідності, якщо такий орган був залучений на етапі контролю виробництва. Ідентифікаційний номер призначеного органу з оцінки відповідності наноситься самим органом або за його вказівкою виробником чи уповноваженим представником.

Нормами пунктів 16, 17 Технічного регламенту також передбачено, що виробник може на підставі письмового доручення визначити уповноваженого представника. Обов`язки, встановлені у пункті 7 цього Технічного регламенту, та обов`язок щодо складення технічної документації, встановлений у пункті 8 цього Технічного регламенту, не включаються до предмета доручення, одержаного уповноваженим представником. Уповноважений представник виконує завдання, визначені в дорученні, одержаному від виробника. Доручення повинно давати змогу уповноваженому представнику виконувати як мінімум такі обов`язки: зберігати декларацію про відповідність і технічну документацію для надання їх на запити органів державного ринкового нагляду протягом 10 років після введення електрообладнання в обіг; на обґрунтований запит органу державного ринкового нагляду надавати такому органу інформацію та документацію, необхідну для демонстрування відповідності електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту; на вимогу органу державного ринкового нагляду співпрацювати з ним стосовно будь-яких заходів, які вживаються для усунення ризиків, що становить електрообладнання, на яке поширюється дія доручення, одержаного уповноваженим представником.

Як вже було встановлено судом вище, за результатами перевірки зафіксовано порушення пункту 42 Технічного регламенту, що полягає у введенні в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, а саме: на кожну одиницю продукції не нанесено національний знак відповідності; відсутня інформація про уповноваженого представника.

Статтею 1 Закону № 2735-VI визначено поняття «встановлені вимоги», як вимоги щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами.

Таким чином, порушення, яке було зафіксовано відповідачем полягало у невідповідності продукції вимогам технічних регламентів за введення такої продукції.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 2735-VI, виробник, уповноважений представник, імпортер або інша особа, яка відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, що:

1) вона не вводила відповідну продукцію в обіг;

2) з урахуванням усіх обставин відповідна продукція після введення її в обіг стала такою, що становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, внаслідок дій або бездіяльності інших осіб чи непереборної сили;

3) відповідна продукція становить ризик внаслідок додержання виробником вимог законодавства чи виконання обов`язкових для нього приписів державних органів;

4) у випадку виробника комплектуючого виробу чи складової частини продукції ризик (невідповідність) продукції встановленим вимогам виник (виникла) внаслідок конструкції готової продукції, до якої входить цей виріб чи складова частина, або інструкцій, даних такому виробнику виробником готової продукції.

Водночас, суд звертає увагу сторін, що наявність декларації про відповідність, сертифікату відповідності та інших документів не виключає можливих порушень відповідних Технічних регламентів, дія яких розповсюджується на продукцію, яка є об`єктом перевірки.

Під час проведення випробування продукції щодо відповідності, випробування стосуються лише випробувального зразка, а не всієї продукції, яка в подальшому буде реалізовуватись по ланцюгу постачання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в результаті постачання продукції розповсюджувачу позивачем поставлено продукцію (не зразок продукції, який підлягав випробуванню) без нанесення національного знаку відповідності, тобто в порушення пункту 42 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. № 1067.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та надаючи оцінку оскаржуваному рішенню з застосуванням критеріїв, визначених у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки рішення від 08.02.2017 № 14 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів є правомірним та скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТЕХ» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 16, літера А, код ЄДРПОУ 30524166) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (03151, м. Київ, вул. Волинська, 12, код ЄДРПОУ 40414833) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов