Ухвала суду № 85407341, 24.10.2019, Деснянський районний суд міста Києва

6/754/1221/19

Справа № 754/10942/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2019 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. розглянувши подання старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черухи Олександра Миколайовича про примусове проникнення до житла боржника, -

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Подання мотивоване тим, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №47678703 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4584/2014, виданого Деснянським районним судом м. Києва 17.03.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми коштів в розмірі 572 274 грн.

28.05.2015 року було відкрито виконавче провадження № 47678703.

Державний виконавець зазначав, що 10.10.2017 року ним здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , для перевірки майнового стану боржника, встановлено, що вхідні двері до даної кварти не було відчинено. 19.11.2017 року державним виконавцем було повторно здійснено вихід до квартири боржника за адресою: АДРЕСА_2 , за наслідком якого встановлено, що боржник за даною адресою не проживає, а квартира перебуває в оренді.

30.01.2019 року державним виконавцем було винесену постанову, в рамках виконавчого провадження № 47678703, про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 особисто ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, проте не вжив жодних заходів щодо виконання рішення суду.

У зв`язку з вищевикладеним та на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець звернувся до суду із вказаним поданням та просив суд дозволити примусово проникнути до житла боржника ОСОБА_1 .

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Старший державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черуха О.М. до суду не з`явився. Суд, з урахуванням вимог ч. 13 ст. 7 та ст. 439 ЦПК України, вважає за можливе про розгляд даного подання за наявними в матеріалах справи доказами без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

Згідно із ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Статтею 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла.

У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 2.12.2010 року у справі «Ратушна проти України» зазначив, що органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Судом встановлено, що на виконанні у Деснянському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 47678703 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4584/2014, виданого Деснянським районним судом м. Києва 17.03.2015 року на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.09.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові суми за договором позики від 25.10.2011 року в розмірі 568 620 грн. з яких: основна сума боргу - 222 750 грн., 2% річних за 34 місяці -345 870 грн. А також, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 654 грн. 00 коп.

У вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника від 30.01.2019 року, проте отримано інформацію від банківських установ про відсутність коштів на рахунках боржника.

Згідно із актом державного виконавця від 10.10.2017 року, за виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 , для перевірки майнового стану боржника, встановлено, що вхідні двері до даної кварти не було відчинено. 19.11.2017 року державним виконавцем було повторно здійснено вихід до квартири боржника за адресою: АДРЕСА_2 , за наслідком якого встановлено, що боржник за даною адресою не проживає, а квартира перебуває в оренді.

Разом із тим, на переконання суду, державним виконавцем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували на виключну необхідність проникнення до житла в інтересах національної або громадської безпеки.

Крім цього, державним виконавцем до свого подання не додано відомостей про те, що вказана ним квартира на даний час дійсно зареєстрована за ОСОБА_1 .

З долученої до подання державного виконання про примусове проникнення до житла боржника заяви боржника ОСОБА_1 від 29.05.2018 року вбачається, що останній не має можливості виконати своє зобов`язання перед стягувачем, у відповідності до рішення суду від 23.09.2014 року, оскільки на підприємстві де він здійснює свою трудову діяльність існують тимчасові труднощі, у зв`язку з чим йому не виплачується заробітна плата. Крім того зазначає, що він тимчасово проживає у своєї доньки за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, зі змісту статті 439 ЦПК України випливає, що вирішення питання про проникнення до житла боржника в судовому порядку може мати місце для встановлення майна боржника чи майна та коштів належних боржникові від інших осіб.

Відтак, державним виконавцем належним чином не обґрунтовано та не надано відповідних доказів, що в приміщенні за вказаною адресою перебувають речі та інше майно боржника, на яке у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» можливо звернути стягнення з метою примусового виконання виконавчого документа. Окрім того, державним виконавцем не надано доказів того, що у боржника відсутнє будь-яке інше майно, на яке можливо звернути стягнення та ним було вжито усіх заходів, передбачених законом для встановлення такого майна.

За таких обставин, суд прийшов до висновку що подання є необґрунтованим та передчасним, а тому таким що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 439 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черухи Олександра Миколайовича про примусове проникнення до житла боржника - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.М. Панченко