Вирок № 85404798, 01.11.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

01.11.2019

Справа № 638/12524/15-к

Провадження 1-кп/638/297/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.11.2019

01.11.2019 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Шестака О.І.,

при секретарях - Котяш Н.І., Цуваревій Р.Ю., Гармаш К.В.

за участі прокурора - Клочко Н.О.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої - Чехова Д.І.,

цивільного відповідача ОСОБА_2 ,

захисника - Мартовицького К.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові, громадянина України, одруженого, освіта середня, не працюючого, не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

встановив:

06.06.2015 ОСОБА_3 перебував на території гаражного кооперативу «Лідер», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Балакірєва, 16-А, де, за домовленістю з членами кооперативу, виконував обов`язки нічного охоронця.

06.06.2015 ОСОБА_1 , володарка автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який перебував на території кооперативу, після невдалих спроб запустити двигун автомобіля, попросила ОСОБА_3 допомогти їй в ремонті автомобіля, а саме - підзарядити автомобільну акумуляторну батарею.

ОСОБА_3 погодився, після чого ОСОБА_1 передала йому ключі від зазначеного автомобіля та залишила територію гаражного кооперативу.

06.06.2015, приблизно о 23:30 год., ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись, що ключі від автомобіля перебували у нього, сів за кермо, запустив двигун, та незаконно заволодів указаним транспортним засобом поїзавши по території гаражного кооперативу. Проїхавши близько 100 метрів ОСОБА_3 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль, чим потерпілій ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 63 454,71 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину визнав в частині заподіяних потерпілій матеріальних збитків. В частині незаконного заволодіння транспортним засобом вину не визнав та пояснив, що хотів перемістити автомобіль за проханням потерпілої.

Позиція обвинуваченого не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, його провина у вчиненні вказаного злочину підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

- поясненнями потерпілої ОСОБА_1 , яка пояснила, що її дочці ОСОБА_4 станом на 06.06.2015 належав автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1 , яким вона керувала на підставі відповідної довіреності. В ГК «Лідер», членом якого вона є, розташований належний їй гаражний бокс. Так як в боксі знаходився інший автомобіль, вона ставила автомобіль дочки, за згодою керівництва, біля адміністративної будівлі кооперативу. Вранці 06.06.2015 вона по телефону звернулась до ОСОБА_2 (голови правління кооперативу) з проханням надати допомогу в зарядці акумулятора автомобіля, він запропонував їй залишити ключі черговому, що вона й зробила, передавши ключі раніше незнайомому її ОСОБА_3 , для передачі їх слюсарю. При цьому, вона не надавала ОСОБА_3 згоду на керування цим автомобілем або його переміщення. Близько 4 години ранку 07.06.2015 від співробітників міліції її стало відомо, що її автомобіль пошкоджено. Прибувши в кооператив, вона побачила, що автомобіль знаходиться на іншому місці, розвернутий в сторону виїзду з території кооперативу та має механічні ушкодження. ОСОБА_3 , який знаходився в стані алкогольного сп`яніння, пояснив їй, що автомобіль пошкодив він, так як хотів на ньому покататись, однак не справився з керуванням. Автомобіль не ремонтувався. Після проведення відповідної експертизи автомобіль був проданий в пошкодженому стані;

- поясненнями цивільного відповідача ОСОБА_2 , який показав, що він працює головою правління ГК «Лідер» на громадських засадах. ГК «Лідер» найманих працівників не має, тому охорона кооперативу здійснюється самими членами кооперативу почергово. Крім того, територія кооперативу має огорожу, ворота та шлагбаум.

Вранці 06.06.2015 йому зателефонувала ОСОБА_1 та попросила надати допомогу в зарядці акумулятора її автомобіля, який стояв на території кооперативу. Він звернувся до свого знайомого, який надав допомогу в вирішенні вказаного питання. Він не пропонував потерпілій передати ключі від автомобіля. 07.06.2015, близько 5 годин ранку, потерпіла та працівники міліції повідомили, що розташований в кооперативі автомобіль потерпілої має механічні ушкодження. Прибувши в кооператив він побачив, що автомобіль потерпілої пошкоджений, він був розташований в сторону виїзду з території. ОСОБА_3 знаходився в збудженому стані, мав тілесні ушкодження, пояснив, що автомобіль пошкодив саме він, так як не впорався з його керуванням під час руху, з метою переставити автомобіль на інше місце. Він не надавав згоду на паркування автомобіля на території кооперативу. і не уповноважував ОСОБА_3 переставляти автомобіль потерпілої. В його функціональні обов`язки не входить забезпечення схоронності транспортних засобів членів кооперативу. ОСОБА_3 в кооперативі не працював, так як наймана праця відсутня. Про те, що саме ОСОБА_3 у визначений період буде чергувати, йому відомо не було. Заявлений потерпілою цивільний позов про стягнення з нього моральної шкоди ОСОБА_1 не визнав;

- поясненнями свідка ОСОБА_5 , яка показала, що 06.06.2015 її чоловік чергував в ГК «Лідер». Близько 24 години ОСОБА_3 по телефону повідомив їй, що пошкодив автомобіль. Прибувши до кооперативу, вона звернула увагу, що ворота та шлагбаум на в`їзді в кооператив закриті. Зайшовши на територію кооперативу вона побачила пошкоджений автомобіль, який стояв на території кооперативу, у ОСОБА_3 було пошкоджено обличчя. Вона в аптеці купила лікарський засіб на спирту, який ОСОБА_3 вжив. Після чого вона викликала співробітників міліції. Зі слів ОСОБА_3 їй стало відомо, що ключі від автомобіля йому залишила власник. Він же вирішив переставити автомобіль до належного їй боксу, внаслідок чого пошкодив автомобіль. Чоловіка характеризує з позитивної сторони, як особу, яка не зловживає спиртними напоями;

- даними протоколу огляду місця події від 07.06.2015, відповідно до якого була оглянута територія гаражного кооперативу «Лідер», розташованого по вул. Дерев`янко, 3, в м. Харкові, де був виявлений та оглянутий автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1 , яким заволодів ОСОБА_3 при вищевказаних обставинах. При огляді автомобіля було встановлено, що останній має механічні ушкодження внаслідок наїзду на бордюр;

- протоколу слідчого експерименту від 16.07.2015 за участю ОСОБА_3 , в ході якого останній відтворив на місці та виклав обставини вчиненого ним незаконного заволодіння автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», яке мало місце 06.06.2015 на території ГК «Лідер», та наголошував на тому, що 06.06.2015, близько 23:45 год., він, без дозволу власника, сів в салон автомобіля, завів двигун та почав рух в сторону виїзду з території кооперативу, однак не впорався з керуванням та зіткнувся з перешкодою, внаслідок чого автомобіль зупинився, а він отримав тілесні ушкодження;

- висновку судово-медичної експертизи №2524-Ая/15 від 10.06.2015, відповідно до якої при судово-медичному обстеженні ОСОБА_3 , було встановлено, що останньому були заподіяні тілесні ушкодження: садно, синці та забиті рани слизової поверхні нижньої губи, які утворились від дії тупих твердих предметів за ударним механізмом, могли бути отримані при обставинах, на які посилається ОСОБА_3 . За ступенем тяжкості ушкодження викликають незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6-ти діб, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень. Також у ОСОБА_3 мали місце переломи трьох зубів нижньої шелепи (43, 32, 33) на тлі часткової адентії;

- висновку судової авто-товарознавчої експертизи №6141 від 21.07.2015, відповідно до якого станом на 07.06.2015, ринкова вартість автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1 , яким незаконно заволодів ОСОБА_3 , становить 198645,44 грн. Величина матеріальної шкоди, заподіяна власнику автомобіля внаслідок отримання механічних ушкоджень становить 63454,71 грн. Вартість відновлюваного ремонту автомобіля станом на 07.06.2015 становить 118701,97 грн.;

- висновком медичного обстеження №1065 від 07.06.2015, проведеного КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер», відповідно до якого у ОСОБА_3 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння.

Вищезазначені докази суд вважає належними та допустимими, такими, що узгоджуються між собою і які в сукупності підтверджують, що обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.

З урахуванням досліджених доказів суд приходить до висновку, що показання ОСОБА_3 в тій частині, що він переміщував автомобіль за дорученням потерпілої, нічим не підтверджеються.

Приміткою до ст.289 КК України встановлено, що під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Потерпіла стверджувала, що залишила ключі ОСОБА_3 лише для підзарядки акумуляторної батареї. ОСОБА_3 сам не заперечував, що потерпіла не уповноважувала його переміщати автомобіль з будь-якими намірами.

На підставі викладеного суд визнає ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, яке завдало значної матеріальної шкоди.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працює, не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває; за місцем мешкання характеризується з позитивної сторони, за висновком медичного обстеження №1065 від 07.06.2015 у ОСОБА_3 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

На підставі викладеного суд призначає ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини вчинення злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого, враховуючи часткове добровільне відшкодування заподіяного його діями завданого збитку, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції суспільства, з застосуванням до нього положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлений цивільний позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в якому вона просить: стягнути з обвинуваченого на її користь завдані злочином матеріальні збитки в сумі 118151,97 грн., а також моральну шкоду в сумі 20000 грн.; суму, на яку збільшилась завдана шкода в результаті інфляції - 404852,85 грн.; 3% річних в сумі 13346,65 грн.; стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 20000 грн., з урахуванням інфляції - 25200 грн. Також просить накласти арешт на майно відповідачів в межах суми позовних вимог для забезпечення стягнення.

В обгрунтування заявлених вимог потерпіла посилається на те, що за матеріалами кримінального провадження була проведена судово-автотоварознавча експертиза №6140 від 21.07.2015, згідно висновку якої незаконними діями ОСОБА_3 була завдана матеріальна шкода на суму 118701,97 грн; також були витрачені кошти на перевезення автомобіля, який був в неробочому стані, з місця події на СТО, згідно виданого акту виконаних робіт дана сума становить 450 грн.; в результаті своїх незаконних дій ОСОБА_3 була завдана моральна шкода на суму 20000 грн.

Цивільний позивач вказує, що внаслідок відсутності будь-якої трудової угоди між ГК «Лідер» в особі директора ОСОБА_2 , неналежного виконання ним своїх функціональних обов`язків, ОСОБА_3 здійснював свою трудову діяльність з охорони ГК «Лідер» незаконно, що знаходиться в прямому причинному зв`язку між діями або бездіяльністю ОСОБА_2 і наслідками від правопорушення, здійсненого ОСОБА_3 Вчинення даного правопорушення було б неможливо при належному виконанні своїх обов`язків і контролі з боку голови ГК ОСОБА_2 з охорони майна, що знаходиться на території ГК «Лідер». В зв`язку з викладеним розмір заподіяної їй шкоди з боку ОСОБА_2 потерпіла оцінює в 20000 грн.

Обгрунтовуючи вимоги щодо стягнення заподіяної моральної шкоди потерпіла зазначає, що протягом усієї своєї трудової діяльності вона і її сім`я збирали кошти на придбання автомобіля, однак неправомірними діями ОСОБА_3 і ОСОБА_2 були порушені права щодо законного володіння своєю власністю в зв`язку зі значним ушкодженням автомобіля; відповідачі позбавили її можливості володіти і користуватися своїм майном, що викликає у неї сильні душевні страждання, що тривають до теперішнього часу.

Позивач вказує, що автомобіль став нерухомим, оскільки внаслідок злочину пересування на ньому неможливе; після даної події її постійно турбують головні болі, стан здоров`я значно погіршився, в листопаді 2015 стався гіпертонічний криз, кілька разів вона проходила стаціонарне лікування і амбулаторне лікування з періодичним відвідуванням лікарів з метою огляду; емоційний стрес посилюється негативними переживаннями, почуттям безпорадності, тим, що позивач не може вести активне соціальне життя; внаслідок вчиненого правопорушення вона була змушена змінити традиційний уклад свого життя, через що у неї виникли значні матеріальні труднощі, також вона змушена була частково припинити спілкування з родичами і друзями, які знаходяться у віддалених від її місця проживання районах; в період сезону дачних робіт, позивач практично не займалася садівництвом, ділянка запущена, не висаджуються овочі в зв`язку з неможливістю поїздки на автомобілі і її родина не займиться заготівлею на зимовий період року; нестача коштів на відновлення її автомобіля значно вплинула на її діяльність, яка забезпечує її існування і життя її сім`ї, через що морально страждають всі її члени.

05.08.2019 ОСОБА_2 подав до суду відзив на заявлений потерпілою цивільний позову, просив відмовити в його задоволенні в частині стягнення з нього матеріальної шкоди, а також накладення арешту на його майно.

В обґрунтування такої вимоги зазначив, що обов`язковою умовою для відшкодування ним моральної шкоди є несення ним цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну діями ОСОБА_3 Однак він, як фізична особа, не можу нести відповідальність за дії обвинуваченого, оскільки не є його законним представником або опікуном тощо.

ОСОБА_2 зазначає, що він є головою гаражного кооперативу «Лідер» на громадських засадах, до його функціональних обов`язків не входить забезпечення схоронності транспортних засобів членів кооперативу. Найманих працівників гаражний кооператив «Лідер» не має. Така позиція є волевиявленням членів кооперативу, а не його рішенням, охорона здійснюється почергово самими членами кооперативу.

Крім того, ОСОБА_1 , маючи гаражний бокс в кооперативі, на власний розсуд розмістила свій автомобіль поза межами боксу.

ОСОБА_2 зазначає, що в обґрунтування пред`явлених до нього вимог потерпіла вказує на неналежне виконання ним своїх обов`язків як голови гаражного кооперативу, проте доказів цього нею не надано. Всі її твердження щодо цього є виключно її домислами.

Посилаючись на те, що позивачем не доведена його вина у спричиненні вказаних нею моральних страждань, він не є особою, яка в силу закону несе відповідальність за шкоду, завдану ОСОБА_3 , ОСОБА_2 вважає, що підстави стягнення з нього моральної шкоди в рамках цієї кримінальної справи відсутні.

На відзив ОСОБА_2 ОСОБА_1 подані заперечення, в яких вона вказує, що Статутом кооперативу передбачено, зокрема, таку мету кооперативу як забезпечення схоронності транспортних засобів членів кооперативу; діяльність кооперативу забезпечується головою кооперативу ОСОБА_2

Посилаючись на обов`язки керівника, згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №336 від 29.12.2004, позивач вказує, що ОСОБА_2 за відсутністю будь-якого контролю за обвинуваченим, допустив його незаконно на територію кооперативу та до виконання функцій охоронця, а саме з забезпечення схоронності на території кооперативу транспортних засобів членів кооперативу, тим самим надавши йому доступ до території та до майна членів кооперативу, які повинні перебувати під охороною кооперативу.

Позивач вважає, що вчинення кримінального правопорушення було б неможливим в разі належного виконання ОСОБА_2 покладених на нього законодавством та Статутом кооперативу обов`язків з нагляду над особами, які допускаються до виконання обов`язків кооперативу з охорони майна на території кооперативу.

Позивач зазначає, що доказ неналежного виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов`язків був встановлений під час досудового слідства, в вигляді мотивування в обвинувальному акті обставин перебування ОСОБА_3 на території кооперативу в стані алкогольного сп`яніння та виконуючи обов`язки охоронця без перебування з кооперативом в трудових відносинах.

ОСОБА_1 вважає, що в разі виконання головою правління вимог статті 29 КЗпП України та перевірки ОСОБА_3 , останній не був би допущений в стані алкогольного сп`яніння до виконання обов`язків охоронця кооперативу.

На підставі викладеного позивач вважає, що наведені у відзиві доводи ОСОБА_2 не підтверджуються матеріалами справи, а його дії суперечили діючому законодавству.

В судовому засіданні ОСОБА_3 цивільний позов в частині стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди визнав в повному обсязі.

Цивільний відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні цивільний позов не визнав, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на цивільний позов.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши надані матеріали, суд приходить до наступного.

Вартість відновлюваного ремонту автомобіля внаслідок вчиненого ОСОБА_3 злочину, згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи №6141 від 21.07.2015, становить 118701,97 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2016 власник автомобіля ОСОБА_4 була визнана потерпілою по вказаному кримінальному провадженню. При цьому, остання, в своєї письмовій заяві, просила суд розглянути вказане кримінальне провадження за її відсутністю, наголошуючи, що внаслідок вчинення вказаного кримінального правопорушення матеріальна шкода була заподіяна її матері ОСОБА_1 , яка фактично є власником пошкодженого автомобіля та має право на відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки», оскільки відповідно до ст.ст. 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Згідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Витрати ОСОБА_1 на використання евакуатора для транспортування пошкодженого автомобіля становлять 450 грн., що підтверджується відповідним актом виконаних робіт від 22.06.2015.

Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 в добровільному порядку частково була відшкодована заподіяна потерпілій матеріальна шкода в розмірі 1000 грн., що підтверджується відповідним фіскальним чеком від 16.02.2016.

Таким чином, невідшкодована сума матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 на момент вчинення злочину складає 118151,97 грн.: вартість поновлювального ремонту автомобіля + витрати на використання евакуатора в сумі 450 грн. - відшкодована 1000 грн., - яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З аналізу доказів, які вивчені судом у кримінальному проваджені, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка виразилася в душевних стражданнях, пов`язаних з протиправним заволодінням належним їй майном і його пошкодженням в значному позмірі.

Однак потерпілою не обгрунтована належним чином заявлена нею сума відшкодування в розмірі 20000 грн.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Потерпілою стороною не надано достатніх доказів наведених нею підстав відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, враховуючи характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнала потерпіла, їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін в її житті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого на користь потерпілої підлягають частковому задоволенню в сумі 5 000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь заподіяної моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки потерпілою не доведений факт заподіяння їй ОСОБА_2 моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Потерпілою не було надано суду доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 своїх обов`язків як голови правління ГК «Лідер».

Дослідивши Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ГК «Лідер», Довідку АА №121195 з ЄДРПОУ щодо ГК «Лідер», виписку з протоколу зборів №3 ГК «Лідер» від 31.07.2008; Статут ГК «Лірер», затверджений загальними зборами членів ГК «Лідер» протоколом від 22.06.2005; суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 працює головою правління ГК «Лідер» на громадських засадах, в його функціональні обов`язки не входить забезпечення схоронності транспортних засобів членів кооперативу. ГК «Лідер» найманих працівників не має, в зв`язку з чим охорона кооперативу здійснюється самими членами кооперативу почергово.

Посилання потерпілої на те, що саме ОСОБА_2 надавав згоду на паркування її автомобіля на території кооперативу поза належним їй гаражним боксом належними доказами не підтверджується, взагалі сам по собі вказаний факт не може бути підставою для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено, що сторони досягли згоди про звберігання автомобіля і матеріальну відповідальність за його незбереження.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_6 є членом ГК «Лідер» і має на його території належний її гаражний бокс, що підтверджується копіями протоколу загальних зборів ГК «Лідер» від 04.01.2013 і технічного паспорту на гараж АДРЕСА_2 .

Однак, при наявності гаражного боксу, призначеного саме для зберігання транспортного засобу з метою забезпечення його схоронності, з наданих, самою ж потерпілою пояснень, вбачається, що він був зайнятий іншим автомобілем, в той час як «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1 , був залишений нею в невстановленому місці.

Таким чином задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди з урахуванням інфляційних втрат на суму 404852,85 грн.; 3% річних в сумі 13346,65 грн.; і моральної шкоди - 5 000 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Потерпілою надано розрахунок судових витрат на юридичну допомогу, однак документ, що підтверджує сплати визначених коштів суду не надано, тому ці вимоги залишаються без задоволення.

По справi наявнi судовi витрати на залучення експертiв в зв`язку з проведенням судово-імунологічної експертизи №1481-И/15 від 12.06.2015, судово-медичної експертизи №1481-И/15 від 12.06.2015, судово-автотоварознавчої експертизи №6140 від 21.07.2015, загальною вартістю 1537,50 грн., виконані за рахунок бюджетного фінансування. Зазначена сума підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказiв суд вирiшує вiдповiдно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 66, 67, 85, 86 КК України, суд -

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання в виді 5 років позбавлення волі без конфіскації його індивідуального майна.

В силу ст. 75 КК України ОСОБА_3 звiльнити вiд вiдбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

за ч. 1 ст. 76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

за ч. 2 ст. 76 КК України:

2) не виїджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у відношенні засудженого ОСОБА_3 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 1537 (одна тисяча п`ятсот тридцять сім) грн. 50 коп.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 422198,85 грн., що складається з:

- матеріальних збитків в сумі з урахуванням інфляційних втрат на суму 404852,85 грн.;

- 3% річних в сумі 13346,65 грн.;

- моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

В задоволення цивільного позову в іншій частині - відмовити.

У забезпечення цивільного позову накласти арешт на будь-яке майно що належить на праві власності ОСОБА_3 в межах стягнутої суми - 422 198,85 грн.

Речові докази: належні ОСОБА_3 окуляри, черевики, - залишити останньому за належністю; пакет з змивами речовини бурого кольору, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий: Шестак О.I.