Рішення № 8540418, 24.02.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" лютого 2009 р. Справа № 5/369-08          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями „ІКР Баболна Україна”, смт Кіровське

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Регіон”, с. Красне, Згурівський район

простягнення 525954,62 грн. та зобов’язання відповідача повернути передане йому в користування на умовах лізингу майно.

за участю представників:

позивача:Афанасьєв Р.Г. –дов. від 14.10.2008р. № 14/10-08

відповідача:Мікульський К.В. –дов. від 13.12.2005р.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями „ІКР Баболна Україна” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон” (далі –Відповідач) про стягнення 525954,62 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів та зобов’язання відповідача повернути передане йому в користування на умовах лізингу майно.

В обґрунтування позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми боргу позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за угодою про оперативний лізинг від 20.06.2002р. № 06-02/ОЛ щодо здійснення лізингових платежів за отримане в користування на умовах лізингу майно. В частині вимог про зобов’язання повернути майно позивач посилається на те, що угода про оперативний лізинг на час звернення до суду з позовом розірвана та припинена і за наслідками її припинення відповідач повинен повернути отримане в лізинг майно.

Під час розгляду справи позивач надав до суду заяву від 26.11.2008р. № 26/11-08 про збільшення розміру позовних вимог, в який просить суд також визнати розірваною угоду про оперативний лізинг від 20.06.2002р. № 06-02/ОЛ.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні, проти позову в частині стягнення заборгованості заперечив з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності. Також відповідачем подана заява від 25.12.2008р. № 645, в який він з посиланням на ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України просить суд застосувати позовну давність у даному спорі та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено угоду про оперативний лізинг від 20.06.2002р. № 06-02/ОЛ відповідно до умов якої позивач –лізингодавець зобов’язався підготувати до передачі та передати відповідачу –лізингоотримувачу визначену в додатку № 1 техніку у продовж 5-ти банківських днів з моменту надходження на розрахунковий рахунок лізингодавця повної суми платежу, визначеного п. 4.1 додатку № 1.

          Пунктом 9.2 угоди передбачено, що лізингоотримувач сплачує лізингодавцю перший платіж, визначений п. 4.1 Лізингового протоколу (додаток № 1) упродовж 5 робочих днів після підписання лізингової угоди. Наступні лізингові платежі здійснюються згідно з графіком здійснення платежів, визначеним в додатку № 1.

          Згідно п. 4.1 лізингового протоколу від 20.06.2002р., який є додатком № 1 до лізингової угоди, лізингоотримувач упродовж 5 днів з моменту укладання лізингової угоди здійснює платіж в розмірі 119020 грн. Наступні лізингові платежі лізингоотримувач сплачує лізингодавцю згідно визначеного п. 4.2 додатку № 1 графіку, відповідно, 30.07.2002р. –16474,53 грн., 30.08.2002р. –27149,54 грн., 30.09.2002р. –26859,57 грн., 30.10.2002р. –26569,59 грн., 30.11.2002р. 26279,62 грн., 30.07.2003р. –31399,64 грн., 30.08.2003р. –93836,45 грн., 30.09.2003р. –92749,04 грн., 30.10.2003р. –91661,63 грн.

          На виконання умов лізингової угоди позивач передав, а відповідач прийняв визначену договором техніку, а саме: комбайн CLAAS DOMINATOR –106, шасі № 09001898, жатку № 85005264, комбайн DOMINATOR –108, шасі № 09405749, жатку № 85000533, що підтверджується актами прийому-передачі, які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

          Відповідач, виконуючи свої зобов’язання за лізинговою угодою щодо здійснення сплати лізингових платежів, здійснив два платежі, 26.06.2002р. на суму 119020 грн. та 30.08.2002р. на суму 16474,53 грн., що підтверджується банківською випискою позивача, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

          Решту лізингових платежів відповідач в порушення умов договору не здійснив.

Оскільки договором був визначений строк виконання відповідачем зобов’язання щодо сплати лізингових платежів згідно встановленого в додатку № 1 до угоди графіку, то строк внесення останнього платежу припадав на 30.10.2003р. і за вказаних обставин відповідач зобов’язаний був розрахуватися з позивачем та здійснити останній платіж до 30.10.2003р.

Статтею 71 ЦК УРСР встановлено загальний строк позовної давності в три роки.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Суд встановив, що строк позовної давності по даному позову не сплинув до набрання чинності Цивільним Кодексом України, в зв’язку з чим до нього відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Кодексу застосовуються правила Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. про позовну давність.

Відповідно до ст. 257 зазначеного Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У ст. 256 названого Кодексу визначено поняття позовної давності, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, у спірних правовідносинах початок перебігу строку позовної давності починається з наступного дня після спливу строку виконання відповідачем зобов’язання внести останній платіж, тобто з 31.10.2003р.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та перелічені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для даного позову про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за вищезазначеною лізинговою угодою сплинув 31.10.2006р. - до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду в другому кварталі 2008р. Це підтверджується штампом “Укрпошти” на конверті, в якому надійшла позовна заява до господарського суду та штампом канцелярії суду з вх. № 5544 від 09.06.2008р. на позовній заяві, про що відповідачем у справі зроблено заяву від 25.12.2008р. № 645 до винесення рішення, в якій останній просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів в розмірі 525954,62 грн. задоволенню не підлягають.

Посилання позивача, як на підставу своїх вимог, в частині заявленої до стягнення суми заборгованості, на те, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки сторони у справі уклали додаткову угоду № 2 від 25.10.2004р. до угоди про оперативного лізингу від 20.06.2002р. № 06-02/ОЛ, умовами якої змінили графік сплати лізингових платежів, встановивши внесення останнього платежу 30.11.2005р. не приймається судом до уваги з огляду на те, що на вимогу суду сторони у справі та, зокрема, позивач, не надав для огляду оригінал додаткової угоди від 25.10.2004р. № 2, копію якої він додав до позовної заяви.

В усних поясненнях, які надані представниками сторін під час розгляду справи, вони визнають, що оригінал додаткової угоди № 2 від 25.10.2004р. до угоди про оперативний лізинг від 20.06.2002р. № 06-02/ОЛ у сторін відсутній. Крім того, представник відповідача заперечив щодо укладання зазначеної угоди, а позивач не довів протилежного. Також суд враховує те, що позивач не зазначив та не надав доказів, які вимагав від нього суд, які б підтверджували виконання сторонами зазначеної додаткової угоди її умов, зокрема, здійснення позивачем платежів з посиланням на реквізити додаткової угоди тощо.

Що стосується позовних вимог в частині визнання судом угоди про оперативний лізинг від 20.06.2002р. № 06-02/ОЛ розірваною, то суд зазначає таке.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені частиною 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Чинним законодавством передбачено розірвання судом правочину у випадках встановлених законом, а не визнання його розірваним. З огляду на це, така вимога позивача як визнання угоди про оперативний лізинг від 20.06.2002р. № 06-02/ОЛ розірваною не відповідає матеріально-правовому способу захисту цивільних прав, передбаченому законодавством.

Право змінити підставу або предмет позову до прийняття рішення у справі відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України належить тільки позивачеві.

Отже, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про зобов’язання ТОВ “Регіон” повернути позивачу майно, яке передане відповідачу в користування за вищезазначеною угодою про оперативний лізинг, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов угоди про оперативний лізинг від 20.06.2002р. № 06-02/ОЛ, зокрема, п. 5.2 угоди, лізингодавець має право вимагати розірвання лізингової угоди у випадку порушення лізингоотримувачем умов угоди.

Пунктом 15.2 лізингової угоди передбачено, що лізингодавець може припинити лізинг техніки при умові письмового інформування лізингоотримувача про такій намір за 10 робочих днів перед таким припиненням, якщо лізингоотримувач двічі підряд не здійснює черговий лізинговий платіж в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно із ст. 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов угоди про оперативний лізинг не виконує свої зобов’язання щодо сплати лізингових платежів протягом дії угоди.

Зазначене стало підставою для направлення позивачем на адресу відповідача заяви від 11.08.2008р. № 11/08-08(01) про відмову від договору, в якій позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов лізингової угоди щодо сплати лізингових платежів, у відповідності до вимог ст. 782 ЦК України та п. 5.2, 15.5 угоди про оперативний лізинг від 20.06.2002р. № 06-02/ОЛ відмовляється від зазначеної угоди про оперативний лізинг та вимагає повернення переданої в лізинг техніки. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується чеками “Укрпошти” від 11.08.2008р. та описами вкладення у цінний лист, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Однак, зазначена вимога повернути техніку, яка була передана в лізинг, залишена відповідачем без задоволення. На час розгляду справи доказів повернення позивачу зазначеної техніки за вказаною угодою, відповідач суду не надав.

Таким чином, на час розгляду справи відповідач не повернув позивачу належне йому майно, яке він передав відповідачу у лізинг, а саме: комбайн CLAAS DOMINATOR –106, шасі № 09001898, жатку № 85005264, комбайн DOMINATOR –108, шасі № 09405749, жатку № 85000533, яке фактично перебуває в тимчасовому користуванні ТОВ “Регіон”.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо виконання своїх зобов’язань зі сплати лізингових платежів та відмову позивача за вказаних підстав від угоди про оперативний лізинг, беручи до уваги умови зазначеної угоди (п. 5.2, 15.2 угоди) та перелічені вище норми законодавства, зокрема, вимоги ст. 782 ЦК України, суд приходить висновку, що угода про оперативний лізинг від 20.06.2002р. № 06-02/ОЛ на час розгляду справи розірвана та припинена.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи вищенаведені вимоги ст. 785 ЦК України, та той факт, що угода про оперативний лізинг від 20.06.2002р. № 06-02/ОЛ є припиненою, відповідач зобов’язаний негайно повернути отримане відповідно до умов угоди про оперативний лізинг майно позивачу.

З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача повернути отримане відповідно до умов угоди про оперативний лізинг майно, яке фактично перебуває в володінні та користуванні останнього є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного в частині вимог немайнового характеру (визнання угоди розірваною) відповідно до положень ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на позивача.

Витрат по сплаті державного мита в частині вимог майнового характеру (стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів та зобов’язання повернути майно) та витрати зі сплати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень ч. 1, 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіон” (07612 Київська область, Згурівський район, с. Красне, вул. Леніна, 19, код ЄДРПОУ 31590250) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями “ІКР Баболна Україна” (52030, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, м. Кіровське, вул. Центральна, 61, код ЄДРПОУ 30646752) майно, передане в тимчасове користування за угодою про оперативний лізинг від 20.06.2002р. № 06-02/ОЛ, комбайн CLAAS DOMINATOR –106, шасі № 09001898, жатку № 85005264, комбайн DOMINATOR –108, шасі № 09405749, жатку № 85000533.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон” (07612 Київська область, Згурівський район, с. Красне, вул. Леніна, 19, код ЄДРПОУ 31590250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями “ІКР Баболна Україна” 2530 (дві тисячі п’ятсот тридцять) грн. 12 коп. –витрат по сплаті державного мита та 39 (тридцять дев’ять) грн. 33 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя