Ухвала суду № 85404097, 11.10.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11767/19

1-кс/569/8575/19

УХВАЛА

11 жовтня 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

в особі слідчого судді - Ореховської К.Е.

з участю секретаря - Гриценюк М.А.

прокурора - Демчука П.Ю.

слідчого - Крупенка Р.О.

підозрюваного - ОСОБА_1

захисника підозрюваного - адвоката Головчака О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання слідчого слідчого відділу Управління СБ України в Рівненській області старшого лейтенанта юстиції Крупенка Романа Олександровича яке погоджено із прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області юристом 1-го класу Демчуком П. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділу Управління СБ України в Рівненській області старший лейтенант юстиції Крупенко Роман Олександрович звернувся до суду з клопотанням яке погоджене із прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області юристом 1-го класу Демчуком П. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 14.06.2019 громадянин України ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою із громадянами України із ОСОБА_2 та іншими особами у АДРЕСА_2 здійснили незаконне заволодіння транспортним засобом марки «BMW» моделі «Х5», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 транспортували до гаражного приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 використовуючи замінені номерні знаки іноземної держави «НОМЕР_3».

Так, 14.06.2019 працівниками Управління СБ України в Рівненській області ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 було затримано, при цьому останні спробували чинити супротив.

Того ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

В подальшому, 15.06.2019 слідчим суддею Рівненського міського суду винесено ухвалу про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, однак 25.07.2019 за клопотанням сторони захист ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду змінено запобіжний захід останньому на цілодобовий домашній арешт.

Надалі, 16.08.2019 слідчим суддею Рівненського міського суду винесено ухвалу про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання із 20 год. по 08 годину строком на 60 діб.

Водночас, 04.10.2019 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду підозрюваному ОСОБА_1 змінено запобіжний захід на домашній арешт із забороною залишати місце проживання із 20 год. по 07 годину, строк якого завершується 15.10.2019.

Обґрунтована підозра ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , українець, раніше судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна.

Відповідно до вимог ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінальних правопорушень, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваних, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують їх покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Незважаючи на те, що підозрюваному ОСОБА_1 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, на вказаній стадії досудового слідства у матеріалах кримінального провадження наявні відомості, які дають підстави вважати, що є реальна необхідність у дослідженні всіх обставин вчинення ним та іншими невстановленими особами, як вказаного так і інших злочинів, у тому числі, у сфері незаконного заволодіння транспортними засобами на території України.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України органом слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

На даний час в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 раніше судимий та маючи непогашену судимість за вчинення злочинів, в тому числі незаконного заволодіння транспортними засобами, у зв`язку з чим має широке коло зв`язків у кримінальному середовищі, і тому може й надалі вчиняти протиправні дії, спрямовані на викрадення транспортних засобів та інших злочинів.

Окрім того, органом досудового розслідування на даному етапі не встановлено всіх осіб, яким відомо про протиправну діяльність ОСОБА_1 та/або які причетні її вчинення, тому останній, перебуваючи на свободі, зможе впливати на свідків та з метою приховування своєї протиправної діяльності шляхом схиляння останніх до надання органу досудового розслідування неправдивих показань. Водночас, ОСОБА_1 зможе повідомити інших осіб, які причетні до вчинення зазначеного злочину, про факти які йому стали відомі у ході слідства, тим самим перешкоджати досудовому розслідування даного кримінального провадження.

Викладене дає обґрунтовані підстави вважати, що застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Крім того, на даний час органом досудового розслідування встановлюються особи, які можуть бути допитані як свідки щодо відомих обставин вчинення ОСОБА_1 протиправної діяльності, яка полягала у незаконному заволодінні транспортними засобами, тому у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він може незаконно впливати на них з метою уникнення кримінальної відповідальності. У тому числі слідством встановлені тривалий період вчинення протиправної діяльності, тому існує ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо та показання учасників кримінального провадження отримує усно, що не виключає ризику впливу ОСОБА_1 на свідків після дачі ними показань у ході досудового розслідування до початку судового розгляду.

Тому, на підставі викладеного, можна прийти до висновку про неможливість запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування щодо ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж застосування тримання під вартою.

Враховуючи, що лише наявність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, орган досудового розслідування виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, присутність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного та існує доцільність забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, порушення яких може вкрай негативно вплинути на суспільство у цілому.

Вивченням особи ОСОБА_1 на даний час встановлено, що він працездатний, не похилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, а тому даних, які б вказували на неможливість застосування до останнього вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави за вчинення тяжкого злочину визначається у розмірі від 20 до 80 прожиткових мінімумів доході громадян. Однак, беручи до уваги той факт, що ОСОБА_1 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, а також те, що відповідно до висновку експерта №3.3.Т-78/19 від 15.07.2019 ринкова вартість зазначеного вище автомобіля «BMW» моделі «Х5», державний номерний знак « НОМЕР_1 » із номером кузова « НОМЕР_2 » становить 854 883,90 гривень, є достатні підстави клопотати перед слідчим суддею про встановлення розміру застави щодо останнього, який перевищує вказану у нормі закону суму, що становить 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 1 003 500 (один мільйон три тисячі п`ятсот) гривень.

На підставі викладеного, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років із конфіскацією майна, а також наявність ризиків, що дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини. Просили обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою та при обранні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави визнати її розмір - 500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання. Просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період часу.

Заслухавши пояснення слідчого, підозрюваного, його захисника, думку прокурора, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом вставлено, що в провадженні слідчого слідчого відділу Управління СБ України в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019180000000005 від 14.01.2019.

14.06.2019 працівниками Управління СБ України в Рівненській області ОСОБА_1 затримано.

14.06.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15.06.2019 року застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03 год. 56 хв. - 12.08.2019 року. Одночасно визначено розмір застави у розмірі 500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 960 500 (дев`ятсот шістдесят тисяч п`ятсот) гривень.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 25 липня 2019 року змінено міру запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт терміном до 12.08.2019 року.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 08 серпня 2019 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22019180000000005 за підозрою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до шести місяців, а сааме до 14 грудня 2019 року.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 16 серпня 2019 року в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_1 - відмовлено та застосовано до ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на 60 днів.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 20 серпня 2019 року змінено застосований згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16.08.2019 у справі №569/11767/19 підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в частині періоду часу перебування під домашнім арештом, а саме з «20 год. 00 хв. по 08 год. хв.» змінити на «20 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв.».

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Разом з тим частиною 4 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м`яких запобіжних заходів.

ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» та у справі «Харченко проти України»).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»).

Право на свободу є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.

Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

ЄСПЛ відповідно до усталеної практики зазначив, що особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду - суворим винятком.

Слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний ОСОБА_1 , з серпня 2015 року проживає однією сім`єю та веде спільне господарство із ОСОБА_3 , виховує та має на утриманні малолітню дитину своєї дружини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , доглядає за своєю матір`ю, яка є особою похилого віку, має постійне місце проживання у м. Рівне та характеризується лише позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Згідно наданої директором ТОВ «Бімер» характеристики ОСОБА_1 за період роботи на підприємстві з 19.08.2019 по 18.09.2019, зарекомендував себе з позитивної сторони.

Крім того, як встановлено прокурор не довів про те, що підозрюваний ОСОБА_1 , може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені та передані органу досудового розслідування; відсутні та немає потреби незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки в матеріалах провадження заяв від свідків щодо впливу та тиску на них не надходило, у підозрюваного не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; з приводу того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від слідства та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, мотивація існування цих ризиків - відсутня. Крім того, суд враховує те, що негативних характеристик на підозрюваного слідством не надано. Крім того підозрюваний не будучи затриманим з моменту подачі до суду клопотання слідчим та винесення ухвали не чинив тиск на свідків та самостійно з`являвся на виклики слідчого та суду.

Крім того, відносно ОСОБА_1 раніше обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Обов`язки, покладені на нього судом не порушував, що підтверджується довідками, наданими начальником СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області.

ОСОБА_1 за першою вимогою та завжди вчасно з`являвся на усі виклики до слідчого Крупенка Р.О. для проведення слідчих дій, та на усі судові засідання до Рівненського міського суду Рівненської області та Рівненського апеляційного суду.

Слідчий та прокурор при поданні до слідчого судді клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не надали суду жодного обґрунтування щодо необхідності застосовувати відносно ОСОБА_1 більш тяжкий запобіжний захід, ніж той, що був застосований раніше.

За таких обставин, ураховуючи вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер вчинених злочинів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками в справі, слідчий суддя вважає, що вже застосованого сьогодні до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім для того, щоб запобігти доведеним під час розгляду цього клопотання ризикам та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і належної поведінки, а тому не вбачає підстав для одночасного застосування до останнього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193-196, 369-372 КПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Управління СБ України в Рівненській області старшого лейтенанта юстиції Крупенка Романа Олександровича яке погоджено із прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області юристом 1-го класу Демчуком П. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.289 КК України- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду К.Е.Ореховська