Рішення № 8540312, 24.11.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" листопада 2009 р. Справа № 4/253-09          

Суддя Щоткін О.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський завод будівельних виробів “Моноліт”, м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екобуд”, м. Біла Церква

про стягнення 100253,18 грн.

За участю представників сторін:

позивач – Яценко О.М. –предст. дов. від 26.10.09р.;

Кваша В.Ю. –предст. дов. від 26.10.09р.;

відповідач –не з’явився.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський завод будівельних виробів “Моноліт”, м. Біла Церква (позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екобуд”, м. Біла Церква (відповідач) про стягнення 100 253,18 грн., які складають 62630, 98 грн. основного боргу, 12964, 61 грн. інфляційних втрат, 2820, 97 грн. –3% річних, 21836, 62 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 12.10.2009 р. у справі № 4/253-09 розгляд справи було призначено на 29.10.2009р.

Відповідач в засідання суду не з’явився, письмового відзиву на позов не подав, у зв’язку з чим розгляд справи в порядку ст.. 77 ГПК України було відкладено на 24.11.2009р.

Представник позивача станом на день розгляду справи подав заяву про уточнення суми позовних вимог, відповідно до якої заборгованість становить 85680,84 грн., з яких 320000 грн. основного боргу, 3520 грн. інфляційних втрат, 6031, 79 грн. пені, 3208, 80 грн. –3% річних.

Відповідач, повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 12.10.2009р. та 29.10.2009р, в судові засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд,

встановив:

03 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський завод будівельних виробів “Моноліт” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Екобуд” (орендар) було укладено договір оперативної суборенди майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння та користування кран баштовий КБ-308А (інв. №27279) –(майно), а також зобов’язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Вказане майно, що орендується, надається, орендарю в технічно справному стані, згідно акту приймання-передачі, що додається до даного договору.

Термін дії договору - 11 місяців з дати підписання договору (п. 7.6 договору).

Згідно п. 3.1. договору, орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 2152 грн. шляхом попередньої 100% оплати на протязі 2 днів з дати укладання цього договору. В подальшому, орендар сплачує орендну плату щомісячно шляхом 100% попередньої оплати на протязі 5 днів до початку наступного місяця суборенди шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

03.05.2007р. відповідно до акту приймання-передачі до договору № 17 орендодавець передав, а орендар майно –кран баштовий КБ-308А (інв. №27279), який підписаний першими особами підприємств та скріплений їх печатками.

17.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський завод будівельних виробів «Моноліт»»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екобуд»було укладено доповнення №1 до договору оперативної оренди №17 від 03.05.2007р.

Даним доповненням було продовжено термін дії договору №17 від 03.05.2007р. до 01.03.2009р. та підвищилась орендна плата з 2 152 грн. до 6 000 грн. в місяць.

Сторонами додаткових угод до договору більше не укладалось, а тому розрахунок орендної плати здійснювався з урахуванням останньої додаткової угоди, якою було встановлено розмір плати в сумі 6000 грн.

ТОВ «Екобуд»направило на адресу ТОВ БЗБВ «Моноліт»лист №53 від 16.03.2009р., яким було повідомлено, що кран КБ-308 знаходиться на консервації з 01.08.2008р. та роботи ним не проводяться, на підставі чого ТОВ «Екобуд»просить не нараховувати орендну плату з 01.08.2008р.

Однак, враховуючи, що позивач дізнався про те, що кран КБ-308 з 01.08.2008р. знаходиться на консервації, тільки 16.03.2009р., прохання відповідача не нараховувати орендну плату з 01.08.2008р., за словами позивача, задовольнити не було можливості, оскільки нарахована сума орендної плати була вже врахована при подачі звітності органам Державної податкової служби та Пенсійного фонду України.

Починаючи з 01.03.2009р. ТОВ БЗБВ «Моноліт»перестало нараховувати орендну плату за баштовий кран КБ-308 і не виставляло рахунків на оплату.

Отже, заборгованість відповідача за період з 01.07.2007р. по 01.03.2009р. за розрахунком позивача склала 81519, 98 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не погасив заборгованість, 31.07.2009р. ТОВ БЗБВ «Моноліт»звернулось до ТОВ «Екобуд»з претензією (вих. №107) з вимогою погасити дану заборгованість.

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

А тому, враховуючи той факт, що відповідач повністю за користування вказаним майном не розрахувався, а розрахувався лише частково в розмірі 18889 грн., за останнім утворилась заборгованість, яка станом на день подання позову складає 62630, 98 грн.

Відповідно до ч.2 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст.759 ЦК України за договором найма (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.ч. 1, 5. ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Ця плата вноситься щомісячно якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 62630,98 грн., є обґрунтованими, документально підтверджуються, і відповідно підлягають задоволенню.

Відповідач також просить стягнути з відповідача пеню, яка за його уточненим розрахунком становить 7264,28 грн.

Суд, розглянувши дану вимогу, не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Оскільки в договорі сторони такий вид відповідальності як пеня не передбачено, а з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та відповідачем вчинений письмовий правочин щодо відповідальності останнього за невиконання грошового зобов’язання у вигляді пені, та будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення 7264,28 грн. пені задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем в заяві про уточнення суми позовних вимог була заявлена вимога про повернення зайво сплаченого державного мита, оскільки при поданні позовної заяви розрахунок пені було зроблено з допущенням неточностей, та після проведення перерахунку сума пені зменшилась та загальний розмір заборгованості становить 85680,84 грн.

Оскільки, державне мито в сумі 1002, 53 грн. було сплачено з суми позовних вимог, яка становила 100253,18 грн., а станом на день розгляду справи змінилась ціна позову до 85860, 84 грн., то такий розмір державного мита повинен становити 865, 81 грн. А тому, виходячи з викладеного, позивач просить повернути надлишково сплачене державне мито.

Суд, розглянувши дану вимогу, не вбачає підстав для її задоволення, оскільки подана позивачем заява в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідно до положень вищевказаної норми статті позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. № 50, при зменшенні суми позовних вимог мито не повертається.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення 12964,61 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 2820,97 грн.

Згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 2820,97 грн. та інфляційних в сумі 12964,61 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екобуд” заборгованості за договором підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат суд задовольняє повністю, в частині стягнення пені відмовляє.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно–технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екобуд” (09100, Київська обл.., м. Біла Церква, вул.. Молодіжна, 34, код ЄДРПОУ 13722663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківський завод будівельних виробів “Моноліт” (09108, Київська обл.., м. Біла Церква, вул.. Леваневського, 83, код ЄДРПОУ 32326533) –62630 (шістдесят дві тисячі шістсот тридцять) грн.. 98 коп. основного боргу, 12964 (дванадцять тисяч дев’ятсот шістдесят чотири) грн.. 61 коп. інфляційних втрат, 2820 (дві тисячі вісімсот двадцять) грн.. 97 коп. –3% річних, 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн.. 16 коп. державного мита, 216 (двісті шістнадцять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В іншій частині позову відмовити.

          4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 О.В. Щоткін

Дата підписання рішення: 08.12.2009р.