Вирок № 85402938, 05.11.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/634/2019

Справа № 423/3521/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бойко Н.В.,

за участю прокурора Гордієнко П.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання Березіної І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12019130530000724 від 13.09.2019 року у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золоте Луганської області, українця, громадянина України, освіта професійно технічна, не одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 05.02.1998 року Первомайським міським судом Луганської області за ст.81 ч.3, ст.89 ч.1, ст.42, ст.42 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 03.03.2000 року з Перевальської ВК згідно постанови Перевальського районного суду Луганської області від 26.02.2000 року на підставі ст.53 КК України умовно-достроково на не відбутий термін 1 рік 5 місяців 7 днів,

- 27.12.2000 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст.140 ч.2, ст.222 ч.3, ст.42 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений 20.12.2002 року з Перевальської ВК №15 Луганської області по відбуттю строку покарання,

- 20.10.2003 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст.395 КК України до 5 місяців арешту, звільнений 06.03.2004 року зі Старобільського СІЗО №18 по відбуттю строку покарання,

- 17.12.2004 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 03.09.2007 року із Комисарівської ВК №22 Луганської області по відбуттю строку покарання,

- 09.09.2009 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст.185 ч.1, ст. 263 ч.1, ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 27.11.2012 року із Брянківської ВК №11 Луганської області по відбуттю строку покарання,

- 14.03.2013 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст.185 ч.2, ст.395, ст.70 КК України до 6 місяців арешту, звільнений 13.09.2013 року із Брянківської ВК №11 Луганської області по відбуттю строку покарання,

- 09.04.2014 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст.309 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням на 3 роки,

- 06.07.2016 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі, звільнений 17.01.2019 року із Орехівської ВК №88 Запорізької області згідно ухвали Орехівського районного суду Запорізької області на підставі ст.81 КК України умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 25 днів,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На початку серпня 2019 року, в денний час доби, точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_1 , пішов на пустир, що розташований по вул. Парусовка, м. Попасна, Луганської області з метою знайти металеві вироби, щоб у подальшому здати їх, та отримати грошові кошти. Шукаючи метал, ОСОБА_1 на землі, в чагарнику, побачив предмет сферичної форми, зеленого кольору, який зовні схожий на корпус ручної гранати РГН та поруч з яким знаходився пластиковий предмет циліндричної форми, зовні схожий на запал до ручної гранати УДЗ. Достовірно знаючи, що вищезазначені предмети є бойовими припасами у ОСОБА_1 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу. Після чого ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, привласнив знайдений бойовий припас, який переніс за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де поклав його до приміщення господарської будівлі (сарай), а саме на дерев`яну полицю, розташовану над вхідними дверима, тим самим став незаконно зберігати бойовий припас, без передбаченого законом дозволу.

16.09.2019 року в період часу з 11 години 00 хвилин до 12 години 01 хвилини працівниками Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області на підставі ухвали слідчого судді Попаснянського районного суду Луганської області № 423/3239/19 від 13.09.2019, був проведений обшук домоволодіння, де мешкає ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого, в приміщенні господарської будівлі (сараї), на дерев`яній полиці, що розташована над вхідними дверима було виявлено та вилучено: предмет сферичної форми, зовні схожий на корпус ручної гранати РГН з маркуванням РГН-254-5-90 та предмет циліндричної форми, зовні схожий на запал ручної гранати УЗД з маркуванням 6-57-89, які згідно висновку судової вибухотехнічної експертизи №19/113/11/208е від 30.09.2019 року є конструктивно-оформленим зарядом вибухової речовини «Флегматизований гексоген» (А-1Х-1) масою 114 грамів, - корпусом ручної осколкової гранати РГН та засобом ініціювання вибуху - підривачем ударно-дистанціїної дії УДЗ, який містить заряд ініціюючої вибухової речовини. В сукупності, корпус ручної осколкової гранати РГН з підривачем ударно-дистанційної дії УДЗ будуть являтися боєприпасом - ручною осколковою гранатою РГН, яка придатна до вибуху.

Вказаними умисними діями, які виразились у носінні, зберіганні, придбанні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.1 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що на початку серпня 2019 року, він пішов на пустир, що розташований по вул . Парусовка, м. Попасна, Луганської області з метою знайти металолом. На землі, в чагарнику, він побачив предмет, який зовні схожий на корпус ручної гранати РГН та предмет зовні схожий на запал до ручної гранати УДЗ. Він переніс бойовий припас за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де поклав його у сараї на полицю, розташовану над вхідними дверима. 16.09.2019 року працівниками Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області, був проведений обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого, в приміщенні сараю, на дерев`яній полиці, що розташована над вхідними дверима було виявлено та вилучено корпус ручної гранати РГН та запал ручної гранати УЗД.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст.263 ч.1 КК України, як носіння, зберігання, придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, він не є інвалідом, не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, є рецидив злочину.

На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, з урахуванням особи обвинуваченого, який вину визнав, щиро покаявся, виходячи з обставин та характеру вчиненого кримінального правопорушення, тяжкості його наслідків, враховуючи обставини, які пом"якшують покарання обвинуваченого та обставину, яка його обтяжує, суд, вважає, що відповідно до вимог ст.50 КК України, виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов"язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, так як тільки таке покарання зможе попередити вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст.ст.69,75 КК України судом не встановлено.

Відповідно до роз"яснень, що містяться в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст.71) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_1 засуджений 06.07.2016 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст. 185 ч.3 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців, звільнений 17.01.2019 року з Орехівської ВК №88 Запорізької області за ухвалою Орехівського районного суду Запорізької області від 09.01.2019 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 01 рік 25 днів. Обвинувачений у період умовно-дострокового звільнення, вчинив новий злочин, у зв"язку із чим, покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити за сукупністю вироків за правилами ст.71 КК України, тобто до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, оскільки засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нові злочини.

При застосуванні правил ст.71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж не відбута частина покарання за попереднім вироком.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, а також випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст..6 Конвенції про захист прав людини.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов"язання, обраний згідно ухвали Попаснянського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2019 року залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судової вибухотехнічної експертизи № 19/113/11/208е від 30.09.2019, вартість якої згідно довідки №19/113/11/208д від 30.09.2019 року складає 1256,08 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на підставі ст.124 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.ст.368-370,373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 8 (вісім) місяців, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком частково у вигляді 1 (одного) місяця приєднати невідбуту частину покарання за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 06.07.2016 року, за яким ОСОБА_1 засуджений за ст.185 ч.3 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі та умовно-достроково звільнений згідно ухвали Орехівського районного суду Запорізької області від 09.01.2019 року на невідбуту частину покарання - 01 рік 25 днів та остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді 3 (трьох) років 9 (дев"яти) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов"язання стосовно ОСОБА_1 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі обраховувати з моменту фактичного затримання.

Речові докази: важіль (скобу), чеку з кільцем, металеві фрагменти (осколки) гранати РГН, а також первинні упаковки - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової вибухотехнічної експертизи № 19/113/11/208е від 30.09.2019 у сумі 1256 (одна тисяча двісті п"ятдесят шість) гривень 08 копійок.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя Н.В.Бойко