Рішення № 8540132, 03.12.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" грудня 2009 р. Справа № 4/269-09

03 «грудня»2009р. Справа № 4/269-09

Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Імпекс-Україна",

м. Київ

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Бровари

про стягнення 17158,56 грн.,

за участю представників:

позивача:Залозецька Ю.В. предст., дов. від 22.04.2009р.

відповідача:не зявився; суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Імпекс-Україна" (далі позивач) до Приватного підприємця ОСОБА_1, (далі відповідач) про стягнення 17158,56 грн., які складаються з 14933, 66 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 395ПП(09) від 18.05.2009р., 164, 27 грн. інфляційних втрат, 67, 8 грн. 3% річних, 499, 69 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2009р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.11.2009р.

17.11.2009р. сторони в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги, викладені в ухвалі суду від 26.10.2009р. не виконали, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 03.12.2009р.

03.12.2009р. позивач свої вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання в друге не зявився, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних ухвалою суду від 05.10.2009р. не подав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи, за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мета Імпекс - Україна" (продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 395ПП(09), відповідно до умов якого продавець обвязується передати у власність покупцеві товар (будівельні матеріали) в асортименті, в кількості та по ціні, що визначені умовами договору, а покупець зобовязується прийняти такий товар та оплатити в порядку у відповідності до договору.

Відповідно до п. 1.3 договору кількість, асортимент та ціна кожної партії товару може визначатись окремою специфікацією, додатками до цього договору чи накладною, що підписується уповноваженими представниками сторін, а також рахунком-фактурою.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що покупець оплачує вартість переданого продавцем товару за ціною, що визначена згідно видаткових накладних.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, суму 14933,66 грн., що підтверджується видатковими накладними № УА-00007559 від 25.05.2009р. № УА-00007858 та № УА-00007850 від 27.05.2009р., та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 38 від 25.05.2009р. та № 39 від 27.05.2009р.

Відповідно до п. 5.2. Договору Відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар на протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару. Датою передачі товару, відповідно до п. 4.5. Договору, вважається дата фактичної передачі товару, що зазначається у видатковій накладній.

Однак, в порушення умов договору, відповідач не розрахувався за поставлений товар, а тому за останнім утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 14933,66 грн.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязання сторона, у тому числі Боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінськогосподарського характеру на користь іншого субєкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі Кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 14933,66 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 499,69 грн. пені.

Згідно п. 6.2 договору за прострочення терміну оплати вартості отриманого товару відповідно до п. 5.2 договору покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно вищезазначених норм законодавства при розрахунку суми пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку НБУ.

За розрахунком позивача, розмір пені становить 499,69 грн. Даний розрахунок є арифметично вірним, а тому підлягає завдоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 164,27 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 67,58 грн.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 67, 58 грн. та 164,27 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (07400, Київська обл., АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Імпекс-Україна" (02094, м. Київ, вул.. пров. Карельський,5, код ЄДРПОУ 31450504) 14933 (чотирнадцять тисяч девятсот тридцять три) грн.. 66 коп. основного боргу, 164 (сто шістдесят чотири) грн.. 27 коп. інфляційних втрат, 67 (шістдесят сім) грн.. 58 коп. 3% річних, 499 (чотириста девяносто девять) грн.. 69 коп. пені, 171 (сто сімдесят одну) грн.. 59 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щоткін О.В.

Дата підписання рішення 07.12.2009 року.