Ухвала суду № 85398907, 05.11.2019, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2183/19

провадження №1-о/176/4/19

УХВАЛА

Іменем України

05 листопада 2019 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гусейнова К.А.,

секретар с/з Бабенко Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовті Води Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції з приміщенням Державною установою «Жовтоводська виправна колонія №26» заяву захисника Бондара Миколи Івановича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,

за участю учасників кримінального провадження: прокурора в кримінальному провадженні Янюк В.І., засудженого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

11 вересня 2019 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла заява адвоката Бондара Миколи Івановича в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Оскільки вищезазначена заява не відповідала вимогам ст.462 КПК, ухвалами Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16.09.2019 року та від 02.10.2019 року була залишена без руху.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2019 року за заявою адвоката Бондара Миколи Івановича в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було відкрито провадження, оскільки недоліки заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами були усунуті.

У вищезазначеній заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами адвокат Бондар М.І. просить відкрити кримінальне провадження за нововиявленими обставинами; зупинити виконання судового рішення, звільнивши ОСОБА_1 з-під варти до закінчення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами; скасувати вирок Жовтоводського міського суду від 10.11.2004 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.152 КК України та призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі; ухвалити новий вирок, яким кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.296 КК України, звільнивши останнього від покарання на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв`язку з закінченням строків давності; для з`ясування обставин поведінки ОСОБА_1 в день скоєння злочину, який став предметом судового розгляду, допитати в судовому засіданні свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та слідчих ОСОБА_4 , ОСОБА_5

Захисник засудженого ОСОБА_1 адвокат Бондар М.І. заяву про перегляд за нововиявленими обставинами обґрунтовує тим, що вироком Жовтоводського міського суду від 10.11.2004 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.152 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років. Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.02.2005 року вирок Жовтоводського міського суду відносно ОСОБА_1 змінено, його дії по відношенню до потерпілої ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.1 ст.296 КК України. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Ухвалою колегії судів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах від 25.10.2005 року ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.02.2005 року щодо ОСОБА_1 скасована, а справа направлена на новий апеляційний розгляд. Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.02.2006 року вирок Жовтоводського міського суду відносно ОСОБА_1 змінено, його дії по відношенню до потерпілої ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.1 ст.296 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки, на підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 2 роки. На підставі п. «б» ст.1 Закону України від 31 травня 2005 року «Про амністію» ОСОБА_1 звільнено від покарання. Ухвалю колегії судів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2006 року ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.02.2006 року щодо ОСОБА_1 скасована, а справа направлена на новий розгляд у той же суд в іншому складі суддів. Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.03.2007 року вирок Жовтоводського міського суду відносно ОСОБА_1 від 10.11.2004 року залишено без змін. Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2008 року в задоволенні касаційних скарг ОСОБА_1 та його захисника адвоката Яловенка О.В. відмовлено.

Адвокат Бондар М.І. вважає, що на даний час з`явилися обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, і які разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку. Так, ухвалюючи обвинувальний вирок відносно ОСОБА_1 , суд першої інстанції взяв за основу покази потерпілої ОСОБА_6 , яка на той час була неповнолітньою особою, через що могла не усвідомлювати або неправильно сприймати окремі дії, вчинені стосовно неї ОСОБА_1 в частині направлення його умислу на доведеність своїх намірів до кінця. Адвокат Бондар М.І. вважає, що суд касаційної інстанції в ухвалах від 25.10.2005 року та 24.10.2006 року прямо вказував на необхідність дослідження в суді обставин, пов`язаних із добровільною відмовою ОСОБА_1 від вчинення злочину. Незважаючи на прямі посилання суду касаційної інстанції на виконання певних дій, а саме: проведення судового слідства та додаткового допиту в суді безпосередніх свідків тих подій - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу 06.03.2007 року цього не зробив, залишивши вирок першої інстанції без змін. На думку адвоката засудженого ОСОБА_1 судом першої інстанції залишилися недослідженими факти звернення свідка ОСОБА_2 24.05.2004 року до прокурора Дніпропетровської області та ОСОБА_1 до прокурора м.Жовті Води Джаббарова С.Т., в яких вони вказували на неодноразові погрози з боку слідчих Жовтоводської міської прокуратури ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою схилення останніх до зміни показів на користь потерпілої ОСОБА_6 . Окрім того, адвокат Бондар С.М. зазначає, що з матеріалів справи вбачається однобічність досудового слідства, яка була пов`язана з впливом на свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою отримання від них показів, які б знівелювали істинну поведінку ОСОБА_1 до такої, що начебто відмова від подальшого скоєння злочину була вимушеною та такою, яка стала наслідком саме впливу на ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Також, адвокат Бондар М.І. вказує на те, що на начальній стадії досудового розслідування потерпіла ОСОБА_6 не вказувала про пошкодження ОСОБА_1 її кофти, однак пізніше - майже через два місяці, така кофта з`явилась в матеріалах справи і в такий спосіб слідчі «процесуально закріпили» невідомо ким пошкоджену кофту, як доказ застосування ОСОБА_1 сили по відношенню до потерпілої.

В судове засідання захисник Бондар М.І. не з`явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. В силу ч.2 ст. 466 КПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

Його участь в даному провадженні не є обов`язковою, оскільки згідно ч.3 ст.68 КК України, за злочин, передбачений ч.2 ст.15 ч.3 ст. 152 КК України, передбачено максимальне покарання у виді 8 років позбавлення волі (2/3*12=12*2:3=8), що згідно ст.12 КК України не є особливо тяжким злочином.

Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав повністю заявлену захисником в його інтересах заяву про перегляд судового рішення за нововиявленим обставинами. При цьому пояснив, що кофта потерпілої була представлена як доказ його вини лише за спливом двох місяців, він перебував на лікуванні у м.Дніпрі, доказова база зібрана упереджено, просив перекваліфікувати його дії на ч.1 ст. 296 КК України.

Прокурор вважав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами не обґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає, оскільки всі доводи обвинуваченого були предметом судового слідства.

Заслухавши засудженого, думку прокурора у справі, який вважав заяву про перегляд вироку за нововиявленими обставинами необґрунтованою, дослідивши підстави заяви та надані по ним докази, матеріали кримінальної справи 1-182/04, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10.11.2004 року ОСОБА_1 визнаний винним за ч.2 ст.15, ч.3 ст.152 КК України та йому призначено покарання у виді семи років позбавлення волі (а.с.123-126, том №2).

Ухвалою колегії суддів Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.02.2005 року вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10.11.2004 року відносно ОСОБА_1 змінено, перекваліфіковано його дії з ч.2 ст.15, ч.3 ст.152 КК України на ч.1 ст.296 КК України та було призначено покарання у вигляді трьох років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від призначеного покарання було звільнено, встановлено іспитовий строк 2 роки (а.с.167-174, том №2).

Ухвалою колегії Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25.10.2005 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.02.2005 року щодо ОСОБА_1 було скасовано, а справа була направлена на новий апеляційний розгляд (а.с.223-226, том №2).

Ухвалою колегії суддів Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.02.2006 року вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10.11.2004 року у відношенні ОСОБА_1 було змінено, перекваліфіковано його дії з ч.2 ст.15, ч.3 ст.152 КК України на ч.1 ст.296 КК України та йому призначено покарання у вигляді обмеження волі на три роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено з іспитовим строком два роки. На підставі ст.1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено (а.с.242-247, том №2).

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.10.2006 року ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.02.2006 року було скасовано і справу направлено на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів (а.с.283-285, том №2).

Ухвалою колегії суддів Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.03.2007 року вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10.11.2004 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін (а.с.303-306, том №2).

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 18.03.2008 року відмовлено в задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 і його захисника - адвоката Яловенка А.В. (а.с.28-29, том №3).

З жовтня 2007 року ОСОБА_1 перебував у розшуку, та останнього було затримано 22.08.2019 року та направлено до відбування покарання (т.3, а.с. 37, 64).

З досліджених судових рішень вбачається, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були неодноразово допитані під час досудового слідства, а також під час судового розгляду. Звернення свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із заявами про вчинення на них тиску з боку слідчих Жовтоводської місцевої прокуратури суд розцінює критично, оскільки не надано доказів підтвердження вчинення відносно них тиску. Наявність одних письмових заяв не є підтвердження здійснення такого тиску. З цих же підстав не підлягає задоволенню клопотання захисника про допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та слідчих ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

Крім того, доводи захисника про те, що факти звернення свідка ОСОБА_2 24.05.2004 року до прокурора Дніпропетровської області та ОСОБА_1 до прокурора м.Жовті Води Джаббарова С.Т., в яких вони вказували на неодноразові погрози з боку слідчих Жовтоводської міської прокуратури ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою схилення останніх до зміни показів на користь потерпілої ОСОБА_6 та доводи про те, що на начальній стадії досудового розслідування потерпіла ОСОБА_6 не вказувала про пошкодження ОСОБА_1 її кофти, однак пізніше, майже через два місяці, така кофта з`явилась в матеріалах справи - були відомі обвинуваченому під час подачі касаційної скарги на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10.11.2004 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.03.2007 року, що вбачається з тексту касаційної скарги (т.3, а.с.25-27).

Враховуючи зазначене, такі обставини не є нововиявленими і не є підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами.

За змістом статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Із змісту зазначеної статті випливає, що нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв`язку з їх невідомістю судові; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу. Тобто необхідно наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою, це обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

При цьому, суд також зважає на те, що прецедентною практикою Європейського суду з прав людини передбачається дотриманння принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Крім того, приймаючи таке рішення суд виходить із принципу юридичної визначеності, який був наголошений у рішенні Європейського суду з прав людини від 9 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04.

Так Суд наголосив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

В даному випадку оскаржуваний вирок був ухвалений майже 15 років назад, неодноразово переглядався і набув статусу остаточного в березні 2007 року. Враховуючи викладене підстави, наведені в заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами не вимагають такого грубого втручання у остаточне рішення суду. Немає жодних підстав вважати, що вони стосуються серйозного порушення процесуальних норм, оскільки доводи заяви тривалий час відомі обвинуваченому та були предметом касаційної скарги.

Згідно ст. 467 КПК України за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Таким чином, зазначені захисником засудженого обставини в розумінні статті 459 КПК України не є нововиявленими, а тому заяву останнього слід залишити без задоволення у зв`язку з її необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 459, 467 КПК України,-

У Х В А Л И В :

Заяву захисника Бондара Миколи Івановича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2004 року - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів до Дніпровського апеляційного суду через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги, а засудженим - у цей же трок з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області К.А.Гусейнов