Ухвала суду № 85398492, 31.10.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/17000/17

Провадження № 8/200/19/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Яковенко А.С,

заявника: ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20.12.2018 року за нововиявленими обставинами в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Державної казначейської служби України стосовно виплати боргу та про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20.12.2018 року у справі № 201/17000/17 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Державної казначейської служби України стосовно виплати боргу та про зобов`язання вчинити певні дії.

У судовому засіданні заявник просив суд задовольнити його заяву з підстав викладених у заяві.

Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, був повідомлений про дату судового засідання, причини не явки не повідомив.

Вислухавши пояснення заявника, дослідивши наявні в матеріалах справи, докази суд у судовому засіданні встановив наступне.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.12.2018 року закрито провадження у справі № 201/17000/17 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Державної казначейської служби України стосовно виплати боргу та про зобов`язання вчинити певні дії, на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, в зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Мотивуючи заяву про перегляд ухвали суду від 20.12.2018 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 вказує, що суд фактично відмовив у задоволенні його вимог з мотиву неповноти та суперечливості законодавства, та як на підставу для перегляду ухвали суду посилається на постанову Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі № 200/7261/13.

Дійсно, із вказаної постанови Верховного Суду вбачається, що «судове рішення про стягнення з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 17 500 грн. підлягає: а) примусовому виконанню відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі заяви стягувача та виконавчого листа (або його дублікату); б) добровільному виконанню Державною казначейською службою України шляхом безспірного списання 17 500 грн. на відшкодування моральної шкоди суми з державного казначейського рахунку на вказаний ОСОБА_1 рахунок, або шляхом перерахування коштів у готівковій формі через банк або підприємство поштового зв`язку на підставі заяви стягувача та копії рішення суду від 27 грудня 2011 року, які мають бути поданні стягувачем до Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, де останній, з урахуванням норм права наведених вище, має невідкладно надіслати зазначені документи до Державної Казначейської служби України; в) виконання рішення має здійснюватись в розумні строки, відсутність коштів на відповідному рахунку не може бути підставою невиконання рішення суду, повернення виконавчого документу без виконання чи затягуванню виконавчого провадження».

Цією ж постановою підкреслено, що «Відповідно підпункту 5 пункту 4 Положення «Про Державну казначейську службу України» Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідно до пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів…. невиконанням рішення суду і відмовою у його виконанні Державною казначейською службою України порушено права позивача на справедливий судовий розгляд у розумний термін, на ефективний захист у національному органі, на право власності».

Аналізуючи доводи, викладені в заяві про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами, суд звертає увагу на наступне.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесенні законом до нововиявлених обставин.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. При цьому неподання учасником справи доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, не є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).

Отже, необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Суд також бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (P0N0MARY0V v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року, «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року).

Суд звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі від 20.12.2018 року не ставиться під сумнів обов`язок Державного казначейства України виконувати рішення суду, яке набрало чинності, та відсутня вказівка на неповноту і суперечливість законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а лише вказується, на те, що спір, який виник з існуючих між сторонами правовідносин, має розглядатися не в порядку цивільного судочинства, а в порядку адміністративного судочинства.

Фактично, у своїй заяві ОСОБА_1 констатує наявність різних точок зору судових інстанцій на один предмет, що як зазначалося вище, не є нововиявленою обставиною, а може бути лише підставою для апеляційного (ст.379 ЦПК України) та касаційного оскарження (ст.389 ЦПК України) ухвали суду та відповідно не є підставою для перегляду ухваленого судом рішення за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не може бути задоволена в зв`язку з недоведеністю наявності правових підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 142, 258, 259, 263-268, 423, 429 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20.12.2018 року за нововиявленими обставинами в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Державної казначейської служби України стосовно виплати боргу та про зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Е.В. Женеску