Рішення № 8539766, 06.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" жовтня 2009 р. Справа № 5/150-09

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», м. Біла Церква

до Квартирно –експлуатаційного відділу міста Біла Церква, м. Біла Церква

третя особа7 спортивний клуб, м. Біла Церква

про стягнення 208290,57 грн.

за участю представників:

позивача:Колесник Т.А. –дов. від 05.01.2009р. № 4

відповідача:Яцко А.В. –дов. від 12.01.2009р. № 47

третьої особине з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(далі –Позивач) до Квартирно –експлуатаційного відділу міста Біла Церква (далі –Відповідач) за участю третьої особи - 7 спортивного клубу про стягнення 208290,57 грн., з яких 188335,15 грн. основний борг, 14202,51 грн. пені, 1092,56 грн. 3% річних та 4660,35 інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позову з мотивів того, що заявлена до стягнення сума не відповідає дійсності, оскільки ним під час розгляду справи частково погашено існуючу заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії. Також, представник відповідача подав до суду заяву від 05.10.2009р. № 1305 в якій просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився. Однак від третьої особи до суду надійшло пояснення від 01.09.2009р. № 250 в якому вона зазначає що обов’язок здійснювати розрахунок за спожиту теплову енергію покладено на відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

Між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»- теплопостачальна організація та 7 спортивним клубом –споживач і квартирно –експлуатаційним відділом міста Біла Церква –платник було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії від 01.01.2006 року № 611 (далі – договір), відповідно до умов якого, позивач зобов’язався постачати третій особі теплову енергією, а третя особа зобов’язалась прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами теплову енергію, а відповідач зобов’язався оплатити теплову енергію за встановленими тарифами у відповідності з умовами договору. (п. 2 договору).

Згідно п. 2.4 договору, приймання –передача теплової енергії, поставленої позивачем третій особі, оформлюється щомісячним актом приймання –передачі робіт/послуг з теплової енергії.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що акти приймання –передачі робіт/послуг з теплової енергії є підставою для проведення розрахунків.

Відповідно до п. 7.4 договору, оплата за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі рахунку фактури і акту приймання –передачі робіт/послуг з теплової енергії (розрахункового пакету документів) до 25 числа включно поточного місяця.

Договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом одного року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків –до повного здійснення останніх (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач протягом січня - квітня 2009 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 245041,49 грн., що підтверджується акти приймання –передачі робіт/послуг з теплової енергії за вказаний період, які підписані повноваженими представниками сторін і третьої особи та скріплені печатками підприємства, відділу і клубу, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобов’язання щодо оплати поставленої теплової енергії виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 56706,34 грн. у зв’язку з чим за відповідачем на час звернення до суду з даним позовом існував борг в розмірі 188335,15 грн.

В процесі розгляду справи відповідач частково погасив існуючу заборгованість сплативши ще 10532,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 31.08.2009р. № 920 на суму 1000 грн., від 09.09.2009р. № 969 на суму 5000 грн., від 24.09.2009р. № 1006 на суму 4532,30 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи сплачена частково сума основного боргу в розмірі 10532,30 грн. то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10532,30 грн. основного боргу припинити.

Щодо решти суми боргу то суд зазначає наступне, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується борг в розмірі 177802,85 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленої теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами та третьою особою договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо здійснення повного розрахунків за надані послуги з постачання теплової енергії, в зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується борг в розмірі 177802,85 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 177802,85 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 4660,35 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 1092,56 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі п. 7.6 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, розмір якої за його розрахунком складає 14202,51 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 177802,85 грн. основного боргу, 4660,35 грн. інфляційних втрат, 1092,56 грн. 3% річних та 14202,51 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Що стосується заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій то суд зазначає, що згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Об’єктивно оцінюючи, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступень виконання зобов’язань, причини неможливості належного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо здійснення вчасного та повного розрахунку за поставлену позивачем теплову енергію суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені, в зв’язку з чим зазначена заява залишається без задоволення.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10532,30 грн.

2. Решту позовних вимог задовольнити повністю.

3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква (Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 1, код ЄДРПОУ 08167863) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336) 177802 (сто сімдесят сім тисяч вісімсот дві) грн. 85 коп. основного боргу, 14202 (чотирнадцять тисяч двісті дві) грн. 51 коп. пені, 1092 (одну тисячу дев’яносто дві) грн. 56 коп. 3% річних, 4660 (чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 2082 (дві тисячі вісімдесят дві) грн. 91 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.          

Суддя