Рішення № 85397392, 04.11.2019, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1217/19

Провадження № 2/273/363/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Михалюка О. П. секретаря судових засідань Миронюк Л.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку (АТ КБ) "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

В С Т А Н О В И В:

Представник АТ КБ "Приватбанк" звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , просив постановити рішення про стягнення із відповідача на його користь заборгованості по кредитному договору без номера від 11.11.2013 року , всього в сумі 16537 грн. 28 коп. та понесених судових витрат по справі по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 11.11.2013 року та отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, складає між ним і банком договір , що підтверджується підписом у заяві

Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, а у порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. Станом на 06.06.2019 року заборгованість становить всього 16537 грн. 28 коп., з яких: 4498,05 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3891,91 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5833,64 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 1050 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) , 763,68 грн. - штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 12 липня 2019 року відкрите спрощене провадження у даній справі ( а.с. 42-43). 15.07.2019 року ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

На адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву ( а.с. 49-55) , в якому зазначено, що він з мотивами позовної заяви не погоджується повністю, оскільки у бланку анкети-заяви є його єдиний підпис , проставлений в кінці анкети-заяви у графі «Клієнт Ф .І.О. » Вказаний бланк містить наперед заготовлений друкованим способом текст та чисті квадратики, у яких слід проставляти відмітки певного значення. Так у розділі «Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку виявляю бажання оформити на своє ім`я» відсутні відмітки про їх ознайомлення також відсутня відмітка про отримання цих документів та ознайомлення з ними. Додатки до анкети-заяви, перелік тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з умов та правил надання банківських послуг він отримав лише з позовною заявою . Щодо недотримання норм права при оформленні договору, відповідач зазначає, що підпис представника банку проставлений особою, яка не уповноважена цим банком ні довіреністю, ні іншим актом цивільного законодавства. Окрім того, ОСОБА_1 просить врахувати рішення від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Великої Палати Верховного Суду. Щодо розрахунку, то відповідач визнає позов частково в сумі 4146 грн. 71 коп. як заборгованість по основному тілу кредиту , а не 8389 грн. 96 коп. та наводить розрахунок, а також зазначає, що ним бралося до уваги лише нарахування та сплата по тілу кредиту без урахування пені за прострочку за кредитом, відсотків за використання кредитного ліміту, комісійні, підтвердження предавторизації тощо, оскільки підписуючи анкету-заяву про приєднання умов та Правил надання банківських послуг , він не брав на себе зобов`язання сплачувати інші платежі, які зазначені в Умовах та Правилах. Його у банку з ними не знайомили і він у них не розписувався.

29 серпня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь АТ КБ «Приватбанк» на відзив ( а.с. 72-77) , в якій зазначено, що відповідач шляхом підписання анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, що становить договір про надання послуг. Щодо форми кредитного договору, то позивач зазначає, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що підписавши цю заяву відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Щодо наданого розрахунку заборгованості, то він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певний період часу. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належним та допустимими доказами по справі. Разом з тим, відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались, із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти , потім частково погашав заборгованість за кредитним договором і знову користувався кредитними коштами, а тому підстав вважати даний розрахунок заборгованості неналежним відсутні.

З урахуванням викладено, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

30 серпня 2019 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надішли заперечення ( а.с. 86-94) на відповідь АТ КБ «Приватбанк» на відзив, згідно з якими відповідач зазначає, що у підписаній ним заяві відсутні істотні умови договору: строк його дії, порядок надання кредиту та його повернення, умови на яких надається кредит, сплата винагороди за отриманий кредит, відповідальність сторін за порушення зобов`язання тощо. Анкета-заява не може рахуватися договором і не може слугувати доказом оформлення ним кредитного карткового договору з виплатою по ньому штрафу, пені та комісії. Окрім того, підпис уповноваженої особи на анкеті-заяві відсутній. Підпис же працівника банку ОСОБА_3 не є підписом уповноваженої особи, оскільки в анкеті-заяві відсутні дані про його повноваження на момент підписання. Згідно виписки з рахунку, яка надана банком на його вимогу під кожною строчкою операції зазначається «Угода №SAMDN НОМЕР_1 » , однак відповідач зазначає, що про таку угоду чи її існування йому не відомо, він такої угоди не підписував. Також відповідач зазначає, що його заборгованість перед банком по основному тілу кредиту становить 3806 грн. 34 коп., оскільки після одержання від позивача відповіді на його відзив до позовної заяви з додатком виписки по рахункам він отримав змогу перевірити точність розрахунку і дійшов висновку, що ним використано кредитних коштів за період з 16.11.2013 року по 30.07.2018 року в сумі 27320 грн. 50 коп., а повернуто банку за цей же період в рахунок погашення кредиту - 23514 грн. 16 коп.

Крім того відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін ( а.с. 70), яке ухвалою суду від 03 вересня 2019 року задоволене ( а.с. 100) .

Також 02.10.2019 року представник відповідача подав до суду заяву про визнання позовних вимог частково, в сумі 3807 грн. та зазначив, що вказана сума сплачена відповідачем на рахунок позивача ( а.с. 114)

В судове засідання 04.11.2019 року сторони не з"явились , про час та місце проведення судового засідання вони повідомлені належно , що підтверджується поштовим повідомленням та розписками про отримання судових повісток, відповідно . Представник позивача просив суд розглянути справу у його відсутності ( а.с. 34) Відповідач та його представник не повідомили до суду про причину своєї неявки.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 11.11.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приват Банк», найменування якого в послідуючому було змінено на АТ КБ «Приват Банк», АТ КБ «Приват Банк» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ КБ «Приват Банк», про що зазначено у п. 1.7 Статуту АТ КБ «Приватбанк" було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг .

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 06.06.2019 року заборгованість становить всього 16537 грн. 28 коп., з яких: 4498,05 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3891,91 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5833,64 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 1050 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) , 763,68 грн. - штраф (процентна складова), (а.с.9-11).

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити , збільшитиабо анулювати ) кредитний ліміт.

У позовній заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком дог овір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на с айті https://privatbank.ua/terms/.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 11 листопада 2013 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17), вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, як вказує Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17), обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17) дійшла висновку, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Судом встановлено аналогічні обставини щодо кредитного договору від 11 листопада 2013 року без номера , укладеного між стронами у справі , що розглядається.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Верховний Суд (постанова від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17), зауважив, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4498,05 грн., та заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 3891,91 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості , а всього 8 389 грн. 96 коп. (а.с.10-11).

В задоволенні решти вимог необхідно відмовити .

Представником відповідача до суду подана квитанція про сплату коштів у сумі 3807 грн. 02 вересня 2019 року ( а.с. 115) відповідачем на погашення суми заборгованості , яка ним визнається.

Судом вказана квитанція та сплачена сума коштів не враховується при вирішенні спору, так як із поданої квитанції не вбачається , що погашення заборгованості відбулось за договором від 11.11.2013 року , про що свідчать її реквізити.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1921 грн., які у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 974,59 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 263-265, 268 , 274-279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 207, 509, 526, 530 , 549, 551 , 614, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048 , 1049 , 1054, 1056-1 ЦК України, Закону України "про захист прав споживачів" суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», що знаходиться в м. Київ по вул. Грушевського, 1д, (рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) станом на 06.06.2019 року заборгованість за договором № б/н від 11.11.2013 року , а саме заборгованість за тілом кредиту в сумі 4 498, 05 грн. та заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 3 891 , 91 грн. та судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 974 гривні 59 копійок, а всього на загальну суму 9 364 ( дев"ять тисяч триста шістдесят чотири ) грн. 55 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи , якому рішення суду не було вручено у день його проголошення , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного повного рішення суду .

Суддя О.П. Михалюк