Рішення № 8539593, 30.11.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

30.11.09           Справа № 17/142-09

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”

до Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Дніпро”

про стягнення 130 249,37 грн.

Суддя В.Г. Суховий

Представники: згідно з протоколом судового засідання

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Дніпро” (далі –Відповідач) про стягнення 130 249,37 грн., з яких 87487,03 грн. –основний борг, 17030,70 грн. –пеня, 2 197,68 грн. –3% річних, 10410,91 грн. –індекс інфляції, 13123,05 грн. –штраф, 5000,00 грн. адвокатські витрати.

Ухвалою суду від 14.09.2009р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору купівлі-продажу № КФ93ТР/З від 30.04.2008р. щодо оплати отриманого товару.

У зв’язку з неподанням відповідачем витребуваних документів та його клопотання про перенесення, розгляд справи неодноразово відкладався.

23.11.2009р. позивачем, подано заяву № 712 від 10.11.2009р. про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача: - 65775,48 грн. основний борг; пеня - 25 463,41 грн.; 3% річних - 3506,95 грн.; індекс інфляції - 15398,14 грн.; штраф –17366,32 грн., 5000,00 грн. –адвокатські витрати, а також припинити провадження в частині вимог про стягнення 50000,00 грн. основного боргу у зв’язку із оплатою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги викладені в заяві № 712 від 10.11.2009р. про уточнення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у поданому в судовому засіданні 23.11.2009р. відзиві позивні вимоги визнає лише в частині основного боргу у сумі 23128,98 грн., що стосується решти позовних вимог про стягнення штрафних санкції, судових витрат в частині стягнення витрат на послуги адвоката, курсової різниці, відповідач заперечує з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд в с т а н о в и в:

30 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро-Дніпро” було укладено Договір купівлі-продажу № КФ93ТР/З (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом купівлі-продажу за Договором є засоби захисту рослин (товар).

Відповідно до п.2.1 Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною Договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна.

Згідно з п. 2.2. Договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу.

На підставі даного Договору позивачем за довіреністю ЯНП № 379097 від 12.10.2008р. було поставлено відповідачу товар на суму 22 116,96 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-КФ00240 від 08.05.2008р. підписаною представниками сторін; за довіреністю ЯПК № 227201 від 28.05.2008р. було поставлено відповідачу товар на суму 80 027,04 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-КФ00314 від 28.05.2008р. підписаною представниками сторін; за довіреністю ЯПК № 227201 від 28.05.2008р. було поставлено відповідачу товар на суму 11 945,38 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-КФ00317 від 29.05.2008р. підписаною представниками сторін. Таким чином відповідачу було поставлено товар на загальну суму 114089,38 грн.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що оплата Товару проводиться наступним чином: - 20% від вартості товару оплачується відповідачем (покупцем) в строк до 27 травня 2008 року; - 80% від вартості товару оплачується відповідачем (покупцем) в строк до 01 листопада 2008 року.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання за Договором щодо оплати отриманого товару, а саме здійснив часткову оплату товару лише в сумі 90960,40 грн.

Позивач відповідно до заяви № 712 про уточнення позовних вимог враховує зміну курсу долара, як зазначено у додатку 1 до договору № КФ93ТР/З від 30.04.2008 року, і зазначає суму основного боргу на день настання строку оплати - 115 775,98 грн.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ч.2. ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Додатком № 1, який є невід’ємною частиною Договору № КФ93ТР/3 від 30.04.2008 року, сторони передбачили інший порядок визначення суми, що підлягає оплаті у гривнях.

Додатком № 1, також встановлено право позивача перегляду ціни на товар. Як вказано в примітках до додатку до договору, в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони домовились, що відповідач (покупець) зобов’язаний сплатити вартість отриманого товару з врахуванням індексації. Для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну зазначену в Додатку формулу, а саме (S = (7,995 грн./дол.: 5,05 грн./дол.) х 73128,98 грн. (вартість товару станом на 10.09.2009р., що підлягала сплаті до 01.11.2008р.) = 115775,48 грн. (з врахуванням індексації)).

Отже, у даному випадку грошове зобов’язання (основний борг), відповідно до ст. 533 ЦК України та умов договору становить 115775,48 грн.

Суд також враховує, що згідно ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень активів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Позивач відповідно до заяви № 712 про уточнення позовних вимог повідомляє, що в процесі розгляду справи відповідач частково сплатив суму основної заборгованості, у зв’язку з чим основний борг відповідача становить 65 775,48 грн. Сплата відповідачем позивачу 50 000,00 грн. підтверджується доданими позивачем банківськими виписками, копії яких належним чином засвідчені в матеріалах справи.

Отже, предмет спору щодо стягнення частини основного боргу –50 000,00 грн. відсутній, а справа в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 частини першої ст. 80 ГПК України.

Таким чином, на час вирішення спору заборгованість відповідача за отриманий товар становить 65 775,48 грн. (115 775,48 грн. –50 000,00 грн.).

З урахуванням наведеного, та враховуючи, що на час вирішення справи відповідачем суму основного боргу позивачу повністю не сплачено, позовні вимоги про стягнення 65 775,48 грн. основного боргу з урахуванням зростання курсу долара США відповідно до зазначеного позивачем в заяві № 712 розрахунку, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 25463,41 грн. пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Посилання представника відповідача на те, що сума штрафних санкцій повинна бути обмежена шістьма місяцями є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3 Договору сторони визначили, що відповідно до ст. 259 ЦК України, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним Договором. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним Договором здійснюється без обмеження строку.

Отже, пунктом 8.3 Договору сторони у відповідності до ст. 232 ГК України встановили інший термін припинення нарахування штрафних санкцій, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 25463,41 грн., з урахуванням поданої позивачем заяви № 712 про уточнення позовних вимог розрахунку є обґрунтованими.

Крім того, згідно з п. 8.4. Договору за несплату або несвоєчасну оплату товару відповідач (покупець) сплачує штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

Позовні вимоги позивача про стягнення штрафу у сумі 17 366,32 грн., нарахованого на суму заборгованості 115 775,48 грн., з урахуванням поданої позивачем заяви № 712 про уточнення позовних вимог розрахунку є обґрунтованими.

Водночас, згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадків розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

У ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідачем, як вбачається з матеріалів справи, частково виконано грошове зобов’язання в сумі 90960,40 грн. Крім того під час розгляду справи сплатив ще частину основного боргу –50 000,00 грн.

Тому, враховуючи ступінь виконання зобов’язання боржником, суд зменшує належні до сплати штрафні санкції в частині пені –до 5 000,00 грн. і штрафу до 1 000,00 грн.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

В даному випадку інфляційні нараховуються на суму грошового зобов’язання. Відповідно до ч.2. ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Цивільний кодекс не містить обмежень чи виключень стосовно нарахування інфляційних втрат у разі, якщо грошове зобов’язання визначається в еквіваленті до іноземної валюти або в іншому порядку встановленому договором.

Правомірність стягнення інфляційних втрат у разі визначення грошового зобов’язання в еквіваленті до іноземної валюти узгоджується з викладеним у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 14.10.2008 року у справі № 6/72/08.

Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 398,14 грн. –інфляційних та 3% річних у розмірі 3 506,95 грн., згідно з заявою № 712 про уточнення позовних вимог та розрахунком позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати в частині державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються відповідача.

В заяві про уточнення позовних вимог № 712 від 10.11.2009р. позивач просить суд стягнути з відповідача 5000,00 грн. адвокатських витрат, оскільки позивач був змушений звернутися до ТОВ “Незалежна юридична компанія” для надання юридичних послуг, що підтверджується договором № 213/08/09 від 17.08.2009р., актами прийому-передачі документів (матеріалів) від 18.08.2009р. та від 09.09.2009р. та платіжним дорученням № 515 від 21.08.2009р.

Однак зазначені витрати позивача в сумі 5000,00 грн. не можуть бути покладені на відповідача з урахуванням наступного.

Як встановлено судом 17 серпня 2009 року між позивачем (ТОВ “Тридента Агро”) та ТОВ “Незалежна юридична компанія” був укладений договір про надання правової допомоги № 213/08/09.

Стаття 28 ГПК, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.

Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке.

За приписом частини третьої статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно з ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Тобто, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Така ж правова позиція з аналогічного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 № 30/63 та п.10 листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” № 01-8/973 від 14.12.2007р.

Фактично правова ж допомога позивачу надавалася не адвокатом, а товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія” згідно договору про надання правової допомоги № 213/08/09. Назване товариство не є адвокатським об’єднанням.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави щодо покладення на відповідача судових витрат у розмірі 5 000,00 грн., а тому вони покладаються на позивача.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, п. 11 ч.1 ст. 80, ст.ст. 85-87 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Дніпро” (код 30662397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” (код 25591321) 65 775,48 грн. - основного боргу, 5 000,00 грн –пені, 3 506,95 грн –3% річних, 15 398,14 грн –інфляційних, 1 000,00 грн –штрафу, а також судові витрати: держмито у розмірі 906,81 грн. та 167,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 50 000,00 грн. припинити.

Суддя