Рішення № 85394443, 25.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Справа № 160/7235/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України, в якій позивач просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витребувати електронну пенсійну справу та взяти на облік ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про витребування його електронної пенсійної справи та взяття на облік як пенсіонера. Проте, відповіддю відповідача від 24.05.2019 року позивачу було відмовлено в поновленні виплати пенсії у зв`язку з непідтвердженістю місця проживання (реєстрації) ОСОБА_1 на території України. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невирішення поставленого питання в заяві від 07.05.2019 року протиправною, й з метою відновлення порушеного права звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із невідповідністю вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). Позивачу надано п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

У вказаний в ухвалі строк недоліки позову було усунуто.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року відкрито провадження у справи та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк, з дати отримання копії ухвали, для надання відзиву на позовну заяву.

20.09.2019 року засобами телекомунікаційного зв`язку на електронну адресу суду відповідачем направлено відзив на позовну заяву, в якому щодо задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить суд закрити провадження у справі. Також в обґрунтування своєї позиції зазначає, що у відповідача відсутні підстави для взяття на облік позивача як пенсіонера до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та витребування електронної пенсійної справи останнього у зв`язку із відсутністю підтвердження місця проживання (реєстрації) в м. Кам`янське.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 року відповідачу відмовлено у задоволенні його клопотання про закриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 , перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька та отримував призначену з 22.03.2007 року пенсію за віком.

З вересня 2014 року позивач перебував на обліку в територіальному органі ПФУ в м. Новомосковську у зв`язку із проведенням бойових дій в м. Донецьку, а з вересня 2015 року перебував на обліку в УПФУ в Дніпровському районі м. Києва.

01.04.2017 року ОСОБА_1 знято з обліку та призупинено виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне проживання до держави Ізраїлю, де останнього було взято на консульський облік.

10.11.2017 р. позивач через представника звернувся до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (правонаступник – Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) з заявою про призначення/перерахунок пенсій та взяття останнього на облік, здійснивши запит електронної пенсійної справи та інших недостатніх для поновлення виплати пенсії документів або відновити їх.

Рішенням Заводського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №61 від 13.11.2017 року відмовлено позивачу в поновленні виплати пенсії з підстав не підтвердження місця проживання (реєстрації) позивача на території України в м. Кам`янське.

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 року у справі №804/359/18 в задоволенні адміністративного суду відмовлено. Означене рішення набрало законної сили 26.09.2018 року (на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, якою дане рішення залишено без змін).

Крім того, 12.04.2019 року Департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України розглянуто звернення позивача від 21.02.2019 року щодо поновлення виплати пенсії та надано відповідь, оформлену листом №6801/0-11, копія якої міститься в матеріалах справи.

Зазначеною відповіддю позивачу роз`яснено порядок звернення щодо поновлення виплати пенсії, як передбачено нормами чинного законодавства.

07.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кам`янського відділення обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про витребування паперової або електронної пенсійної справи та взяття на облік останнього як пенсіонера.

24.05.2019 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто вищенаведену заяву та надано відповідь №3618/Ф-09 в порядку звернення громадян. Даною відповіддю позивачу роз`яснено, що за документами, наданими для поновлення пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) останнього на території України, як це передбачено нормами чинного законодавства. 3а даними довіреності, виданої на ім`я ОСОБА_2 , позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Поновлення пенсійної виплати здійснюється за наявністю пенсійної справи, оскільки місце перебування на обліку, за даними інформаційного центру персоніфікованого обліку Центральної бази даних одержувачів пенсій, було в управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва до 31.03.2017 року, відповідач запропонував звернутись позивачу до вказаного управління.

Отже, враховуючи наведене вище, спір між сторонами виник з підстав невитребування електронної пенсійної справи позивача та невзяття останнього на облік Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Частиною третьою ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі – Закон №1788-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до ст.1 Закону №1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 ст.5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону №1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 вказаного Закону встановлено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Вказаним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000р. закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 2.8 Порядку передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення/поновлення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 414/2109/16-а.

Суд зазначає, що особа, яка проживає за кордоном, має право на поновлення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV, затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1 та Законі №1788-XII.

З аналізу наведених вище положень чинного законодавства видно, що ОСОБА_1 має право на поновлення виплати пенсії, що також було встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 року у справі №804/359/18.

Проте, як зазначалось раніше спір між сторонами виник з підстав невитребування електронної пенсійної справи позивача та невзяття останнього на облік Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Абзацом 4 п. 1.5 Порядку №22-1 визначено, що заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Крім того, таке право громадянина не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання на території України.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем та відповідачем, ОСОБА_1 звернувся до Кам`янського відділення обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про витребування паперової або електронної пенсійної справи та взяття останнього на облік як пенсіонера 07.05.2019 року.

24.05.2019 року відповідачем надана відповідь №3618/Ф-09 на вищенаведену заяву, в якій позивачу роз`яснено порядок звернення щодо поновлення виплати пенсії, який передбачений нормами пенсійного законодавства України. Проте, питання стосовно саме витребування паперової або електронної пенсійної справи та взяття на облік позивача як пенсіонера не вирішено.

Матеріали справи також не містять рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким би було задоволено або відмовлено позивачу у наведеному вище питанні, так по суті вказане є бездіяльністю пенсійного органу.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, так як питання, яке було поставлено в заяві позивача від 07.05.2019 року відповідачем не вирішено, з метою належного захисту порушених прав та законних інтересів останнього, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних й визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає в нерозгляді питання в заяві ОСОБА_1 від 07.05.2019 року щодо витребування пенсійної справи в паперовому або електронному вигляді останнього та взяття його на облік.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витребувати електронну пенсійну справу та взяти на облік ОСОБА_1 є цілком обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 139 КАС України й стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений за подачу позовної заяви судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп., відповідно до квитанції №1687-5473-4779-7532 від 15.08.2019 року.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає в нерозгляді питання в заяві ОСОБА_1 від 07.05.2019 року щодо витребування пенсійної справи в паперовому або електронному вигляді останнього та взяття його на облік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витребувати електронну пенсійну справу та взяти на облік ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., відповідно до квитанції №1687-5473-4779-7532 від 15.08.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський