Рішення № 85394329, 25.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Справа № 160/8140/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САФФРАН УКРАЇНА» до Дніпропетровської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/200051/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації №UA110150/2019/00190 від 22.02.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «САФФРАН УКРАЇНА» звернулося з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС України та просить визнати протиправними і скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів№UA110000/2019/200051/2 від 22.02.2019р.;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00190 від 22.02.2019р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі контракту №1911/18 від 19.11.2018р., укладеного між позивачем та іноземною компанією ZHEJIANG SHENGYI TEXTILE CO., LTD (Китай) на адресу позивача надійшов товару – тканина вибілена, полотняного переплетення, яка виготовлена з синтетичних комплексних не текстурованих поліефірних ниток та вибивної тканини з синтетичних комплексних текстурованих ниток, поліефір - та з метою митного оформлення наведеного товару позивачем 21.02.2019р. було подано електронну митну декларацію (ЕМД). Однак 22.02.2019р. відповідачем були прийняті оспорюване рішення та картка відмови у митному оформленні товару, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню посилаючись на те, що позивачем був поданий повний пакет документів, які містять відомості щодо числових значень митної вартості ввезеного товару та не містять жодних розбіжностей та неточностей у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України, а тому вважає недоречним посилання відповідача на не надання позивачем банківських документів, що підтверджують оплату, оскільки відповідне платіжне доручення №89 було надано митниці, а вимога митниці про надання додаткових каталогів, прайс-листів є безпідставною, у підтвердження витрат на транспортування товару, яка була додана до складу митної вартості позивачем у сумі 44240,35 грн. за умовами поставки – FOB був наданий договір про надання транспортно-експедиційних послуг між позивачем та ТОВ «Транс-Фаворит» (експедитор-виконавець), довідка про вартість транспортування та лист від 15.02.2018р. експедитора-виконавця про вартість транспортування, однак первинних документів щодо транспортування неможливо було надати, так як акт про надання послуг ще не був отриманий позивачем. Окрім того, позивач зазначає, що у контейнері знаходилися і інші товари тому вартість транспортування за коносаментом SO118121702A від 09.01.2019р. була визначена саме за довідкою експедитора та додатково 06.05.2019р. до митниці були надані довідка про вартість транспортування, акт наданих послуг та рахунок на оплату експедиційних послуг, лист від ТОВ «Транс Фаворит». Також представник позивача зазначає, що оспорювані рішення не містять відомостей, які саме документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості спірного товару та не дали можливості митниці здійснити розрахунки на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню, не наведено митницею у оспорюваних рішеннях, які саме складові митної вартості не підтверджуються документально та з яких підстав неможливе їх обчислення. Додатково 25.10.2019р. представником позивача до канцелярії суду було подане пояснення до даного позову, у якому позивач вказує на те, що за умовами поставки – FOB декларантом було додано до складу митної вартості товару витрати на транспортування – 9945,23 грн., які були підтверджені вищезгаданими документами (договір ТЕП, довідка про вартість транспортних послуг, лист експедитора від 15.02.2018р.), при цьому, позивач зазначає, що сума 5403,46 грн. є вартістю простоїв та наднормового використання контейнеру на території України (демередж), яка до складових митної вартості товару не включається, а відповідно, наведена сума позивачем і не була включена до складових митної вартості ввезеного товару. За викладеного, позивач вважає, що митницею не доведено, що позивачем заявлені неповні, необ`єктивні та не підтверджені документально відомості про митну вартість ввезеного товару.

Представник позивача, який брав участь у судовому засіданні 25.09.2019р., позов підтримав, просив його задовольнити, після перерви у судове засідання 25.10.2019р. не з`явився без поважної причини.

Представник відповідача, який приймав участь у судовому засіданні 25.09.2019р., проти позову заперечував, у відзиві на позов просив відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що даний товар поставляється із Китаю на умовах поставки – FOB та за результатами проведеного митного контролю було встановлено, що надані позивачем документи містять наступні розбіжності, а саме: за умовами п.4.1 контракту оплата за товар здійснюється на умовах передплати, які зазначаються у проформі інвойс. Так, у інвойсі від 04.01.2019р. зазначено про попередню оплату у розмірі не менше 20%, а отже, є підстави вважати, що інвойс містить цінові дані щодо остаточного розрахунку, тобто, неповну вартість товару, а не більше 80% вартості товару; банківські платіжні документи на передплату 20% вартості товару не надано; декларантом додано до складової митної вартості товару – витрати на транспортування у розмірі 44240,35 грн. на підтвердження чого надано договір ТЕП, довідку про вартість транспортування вантажу та лист експедитора від 15.02.2018р. про вартість транспортування, проте, вартість за організацію таких послуг та експедиторська винагорода за межами митної території України декларантом не заявлена та відсутня у наданих документах, тоді як за приписами ч.10 ст.58 Митного кодексу України до митної вартості товару включаються витрати на транспортування до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, копія рахунку від ТОВ «Транс Фаворит» (експедитора-виконавця) декларантом також не надана та враховуючи те, що експедитор надає послуги по всій протяжності маршруту, а тому витрати на транспортно-експедиційні послуги повинні бути розподілені до кордону та після, оскільки суми витрат до кордону України (за її межами) включається до складової митної вартості товару та повинна документально підтверджуватись і піддаватися обчисленню, а надана довідка та лист про транспортування вантажу не є бухгалтерськими документами та наведені документи не передбачені умовами транспортно-експедиційного договору, тому вважає, що у відповідача були достатні підстави для запиту додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а відсутність документального підтвердження числового значення митної вартості товару з урахуванням її складових, а також враховуючи відмову декларанта від надання додаткових документів, відповідачем правомірно було застосовано коригування митної вартості за ціною Товару №1 – на рівні 3,82 дол. США/кг, Товару №2 – 3,82 дол.США/кг за оспорюваним рішенням та карткою відмови у митному оформленні. Також представник відповідача вказує і на те, що акт надання послуг від 25.02.2019р. №413 містить інформацію щодо вартості експедиторських послуг на рівні 5403,46 грн. та зазначене не розраховується з відомостями акту надання послуг від 22.02.2019р. №403 на суму 109675,98 грн. та не відповідає числовим значенням довідки про вартість транспортних послуг, отже, надані декларантом документи у підтвердження складових митної вартості товару (витрат на транспортування за межами України) не піддаються розрахунку, а тому, як оспорювана картка відмови, так і рішення про коригування митної вартості є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання 25.10.2019р. не з`явився, проте 25.10.2019р. засобами електронного зв`язку надіслав на адресу суду клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату через зайнятість у цей день представника відповідача у кримінальній справі та через зайнятість інших представників відповідача в інших судових засіданнях (а.с.134).

Розглянувши вищенаведене клопотання, суд не находить жодних підстав для його задоволення виходячи з того, що, по-перше, заявлене клопотання є необґрунтованим (доказів на його підтвердження суду не надано); по-друге, 25.10.2019р. завершується двомісячний строк розгляду справи, встановлений ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України та продовження строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не передбачено процесуальними нормами, окрім того, у судовому засіданні 25.09.2019р. дата судового засідання 25.10.2019р. була погоджена із учасниками справи, у тому числі і з представником відповідача, який не заперечував проти проведення судового засідання 25.10.2019р. та не повідомив суд про неможливість участі у судовому засіданні саме у вказаний день; по-третє, з урахуванням того, що відповідач має у своєму штаті не одного фахівця у галузі права, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був направити іншого представника у дане судове засідання.

Представник позивача також, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи 25.09.2019р., (що підтверджується розпискою представника позивача наявною у справі), в судове засідання не з`явився та не повідомив про причини своєї неявки.

Згідно до п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, за умови, якщо такий учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи наведене, належне повідомлення як представника позивача, так і представника відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, неповідомлення представником позивача про причини його неявки, строки вирішення справи, встановлені ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України до 25.10.2019р., суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників позивача та відповідача з урахуванням наданих ними пояснень у судовому засіданні 25.09.2019р. та за наявними у справі документами.

У судовому засіданні 25.09.2019р., з метою надання додаткових документів представником позивача, була оголошена перерва до 25.10.2019р.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 25.10.2019р. представників позивача та відповідача у відповідності до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «САФФРАН УКРАЇНА» 02.06.2017р. зареєстроване як юридична особа за адресою: м.Київ, Солом`янський район, вул. В.Гетьмана, буд.27, 8 поверх, кім. 20, 21, що підтверджується копією Витягу з ЄДРПОУ від 14.08.2019р. та копією Статуту позивача (а.с.49-81).

19.11.2018р. між компанією ZHEJIANG SHENGYI TEXTILE CO.,LTD (Китай) (Продавець) та ТОВ «Саффран Україна» (Покупець) був укладений контракт № 1911/18 за умовами якого продавець зобов`язувався поставити та передати покупцю товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначається у Інвойсі до кожної партії товару окремо, що являється невід`ємною частиною даного Контракту (а.с.24-27).

За вищенаведеним контрактом 21.02.2019р. позивачем було подано до митного оформлення електронну митну декларацію №UA110150/2019/211295 за якою декларантом було заявлено до митного оформлення товар – «тканина вибілена, полотняного переплетення, яка виготовлена з синтетичних комплексних не текстурованих поліефірних ниток та вибивної тканини з синтетичних комплексних текстурованих ниток, поліефір» за ціною договору (основний метод) – Товар №1 - за ціною 3,03 дол. США/кг (20469,88 дол.США:6750 кг), Товару №2 – 3,34 дол. США/кг (18183,89 дол.США : 5450 кг), що підтверджується змістом відповідної електронної митної декларації (далі – ЕМД)- (а.с.99-100).

При цьому, з метою підтвердження митної вартості товару, разом із вищевказаною митною декларацією були подані наступні документи, а саме: контракт №1911/18 від 19.11.2018р.; сертифікат якості від 04.01.2019р.; пакувальний лист від 04.01.2019р.; рахунок-фактура SV1865 від 04.01.2019р.; коносамент SO 118121702А від 09.01.2019р.; автотранспортна накладна 843/1 від 18.02.2019р.; сертифікат про походження товару С19330823020001 від 21.01.2019р.; декларація про походження товару SV1865 від 04.01.2019р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №02/19-10 від 15.02.2019р.; прайс-лист виробника від 04.01.2019р., що підтверджується копіями наведених документів, наявних у справі (а.с.18-31,33-48).

За результатами перевірки поданих декларантом документів, доданих до митної декларації, Митницею було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товару та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме:

- не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- у інвойсі від 04.01.2019р. № SV1865, пакувальному аркуші зазначено про обов`язкову попередню оплату (до початку виробництва) у розмірі 20%. Банківський платіжний документ (обов`язковий до надання згідно п.2 ст.53 МК України) не надано;

- наданий декларантом прайс-лист від 04.02.2019р. містить цінову інформацію виключно щодо позицій інвойсу;

- при перевірці числових значень складових митної вартості встановлено, що оцінюваний товар слідує на умовах поставки – FOB, декларантом додано до складу митної вартості – витрати на транспортування – 44240,35 грн. на підтвердження цих витрат наданий договір на ТЕП, укладений між позивачем та ТОВ «Транс Фаворит» (експедитор-виконавець) довідка декларанта про транспортування вантажу та лист експедитора від 15.02.2018р. про вартість транспортування, проте експедиторська винагорода за межами митної території України не заявлена та у наданих документах відсутня, тобто плата експедитора до пункту призначення, яка є складовою митної вартості ввезеного товару, не розподілена до та після перетину митного кордону України згідно до вимог ч.4, ч.10 ст.58 Митного кодексу України, а відповідно, транспортно-експедиційні послуги за межами України документально не підтверджені, а тому не піддаються обчисленню (а.с.108-109).

Зазначені розбіжності у числових значеннях складових митної вартості ввезеного декларантом товару не дали можливості Митниці здійснити митне оформлення ввезеного позивачем товару за ціною договору (основний метод).

Так, у рамках проведених консультацій між митним органом та декларантом з метою усунення виявлених розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості ввезеного товару, митним органом 21.02.2019р. на адресу позивача було надіслано Повідомлення №1 з приводу необхідності надання декларантом додаткових документів для підтвердження числових значень складових митної вартості (зокрема, що стосувалися розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості по витратах на транспортування товару на умовах поставки – FOB, які були включені позивачем до складових митної вартості товару у розмірі 44240,35 грн., що підтверджується копією відповідного Повідомлення №1 (а.с.108-109).

22.02.2019р. за вих.№22/02-2 позивач листом повідомив митницю про надання всіх документів у повному обсязі та неможливість надання додаткових документів, що підтверджується змістом наведеного листа (а.с.110).

За результатами розгляду поданих позивачем документів, 22.02.2019р. митним органом було прийнято оспорювані картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості товару за якими митна вартість товару було скориговано за 2-г – резервним методом митної вартості Товару №1 – на рівні 3,82 дол. США/кг, Товару №2 – на рівні 3,82 дол.США/кг виходячи із наявної у митного органу інформації щодо подібного товару з урахуванням опису товару, технічних характеристик, умов поставки – FOB, що підтверджується змістом копій оспорюваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару (а.с.9-17).

Позивач оспорює наведені картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості ввезеного ним товару, просить визнати їх протиправними та скасувати посилаючись на те, що ним були подані всі документи, які підтверджували числові значення складових митної вартості оцінюваного товару, а тому у Митниці не було жодних підстав, визначених митним законодавством, для прийняття спірних картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи у судовому засіданні 25.09.2019р., дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 49 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи – ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

За ч.1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу – ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

У відповідності до вимог ч.6 ст. 54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) – ч.2 ст. 57 вказаного Кодексу.

Частиною 3 ст.57 МК України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. – ч.4 ст. 57 МК України.

У відповідності до ч.8 ст. 57 наведеного Кодексу, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Також за приписами п. 6 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно до вимог п.6 ч.2 ст. 53 наведеного Кодексу, встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість є у тому числі і транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню – п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально – п.21 ст.58 Митного кодексу України.

Аналізуючи вказані норми митного законодавства, можна дійти висновку, що саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню, також підлягають включення до ціни товару і витрати на його транспортування, які не були включені до ціни товару, а у разі, якщо дані, які містяться у поданих документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Тобто, митниця, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові, має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, здійсненим у межах повноважень.

Безумовно, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

В той же час, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов`язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки.

При цьому, обов`язок доведення митної вартості заявленого до митного оформлення ввезеного товару покладається саме на декларанта такого товару, тобто на позивача та надані декларантом документи повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Разом з тим, як встановлено судом із аналізу наданих документів, позивачем 21.02.2019р. одночасно із митною декларацією були подані до митного оформлення оцінюваного товару документи, які містять наступні розбіжності, а саме:

- не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- у інвойсі від 04.01.2019р. №SV1865, пакувальному аркуші зазначено про обов`язкову попередню оплату (до початку виробництва) у розмірі 20%. Банківський платіжний документ (обов`язковий до надання згідно п.2 ст.53 МК України) не надано;

- наданий декларантом прайс-лист від 04.02.2019р. містить цінову інформацію виключно щодо позицій інвойсу;

- при перевірці числових значень складових митної вартості встановлено, що оцінюваний товар слідує на умовах поставки – FOB, декларантом додано до складу митної вартості – витрати на транспортування – 44240,35 грн. на підтвердження цих витрат наданий договір на ТЕП, укладений між позивачем та ТОВ «Транс Фаворит» (експедитор-виконавець) довідка декларанта про транспортування вантажу та лист експедитора від 15.02.2018р. про вартість транспортування, проте, експедиторська винагорода за межами митної території України не заявлена та у наданих документах відсутня, тобто плата експедитора до пункту призначення, яка є складовою митної вартості ввезеного товару, не розподілена до та після перетину митного кордону України згідно до вимог ч.4, ч.10 ст.58 Митного кодексу України, а відповідно, транспортно-експедиційні послуги за межами України документально не підтверджені, а тому не піддаються обчисленню (а.с.108-109).

Також, як вбачається зі змісту поданої декларантом (позивачем) до митного оформлення декларації митної вартості у додатковому аркуші А у п.20 – витрати на транспортування до місця доставки, задекларовані позивачем по Товару №1 – 24420,6732 грн., по Товару №2 - 19819,6768 грн. (а.с.102).

В той же час, у наданій довідці декларанта №02/19-10 від 15.02.2019р. про вартість транспортування вантажу по трьох коносаментах (СОSU6203143300, SO118121702А, SO118121702В), ці витрати розподілені тільки по двох коносаментах, а саме: у розмірі 44240,35 грн. (коносамент SO118121702А); у розмірі 9945,23 грн. (коносамент SO118121702В)-(а.с.38).

Також і у листі експедитора (ТОВ «Транс-Фаворит») від 15.02.2018р. по вищезазначених трьох коносаментах зазначена вартість транспортних витрат вантажу з порту Китаю до порту Одеса у розмірі 54185,58 грн. (а.с. 41).

Разом з тим, зі змісту умов п.3.1 та п.3.2 договору №13/08/18 на надання транспортно-експедиційних послуг від 13.08.2018р. передбачено надання Експедиторських рахунків за послуги по організації та забезпеченню перевезень вантажів, (які не надавались декларантом до митного оформлення), отже вищенаведені документи (довідка декларанта про вартість транспортування та лист експедитора) умовами договору на транспортування взагалі не передбачені.

Окрім того, і зміст акту надання послуг №403 від 22.02.2019р. транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 109675,98 грн. містить розбіжності у числових значеннях транспортних витрат, а саме: зазначено фрахт 54185,58 грн., а також винагорода експедитора 200,00 грн., яка також є складовою митної вартості товару, однак до числових значень митної вартості декларантом не включена (таких доказів суду не надано) - (а.с.47).

Також і акт надання послуг №413 від 25.02.2019р. містить інформацію про понесені декларантом експедиційні послуги у сумі 5403,46 грн., які також є складовими митної вартості товару, однак до числових значень митної вартості вказана сума позивачем не включена (доказів не надано) –(а.с.48).

Таким чином, можна дійти висновку, що аналіз наведених документів свідчить про наявність розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товару (витрат на транспортування товару за межами митної території України за умовами поставки – FOB), при цьому, вищенаведені довідка та лист не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують понесення декларантом (позивачем) таких витрат у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також і умовами договору на транспортно-експедиційні послуги наведені документи (довідка декларанта та лист) не передбачені.

Наведені факти розбіжностей у вищенаведених документах та не надання повної і достовірної інформації про оцінювану партію товару, зокрема, щодо витрат на транспортування за умовами поставки - FOB, які не були розподілені до та після перетину митної території України (витрати на транспортування за межами території України в обов`язковому порядку включаються до складової митної вартості товару), які б піддавались обчисленню, представником позивача у ході судового розгляду справи жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Отже, наявність розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товару щодо включення до складових його вартості транспортних витрат до кордону України, є очевидною, а тому у Митниці були обґрунтовані сумніви упевнитися у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що є підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Так, Митницею було надіслане на адресу позивача Повідомлення №1 про надання додаткових документів на підтвердження, зокрема і витрат на транспортування товару та необхідність розподілення таких витрат до та після перетину митного кордону України, з урахуванням того, що до числових значень складових митної вартості товару за умовами поставки – FOB включається витрати на транспортування товару за межами митної території України, однак листом від 22.02.2019р. за вих. №22/02-2 декларантом було повідомлено Митницю про неможливість надання додаткових документів (а.с.110).

Вищевказані розбіжності у документах позивача є очевидними, зокрема, щодо транспортно-експедиційних витрат, які в обов`язковому порядку повинні бути включені декларантом до складових митної вартості товару за умовами поставки FOB згідно до вимог п.6 ч.10 ст.58 Митного кодексу України.

Наведені розбіжності у поданих декларантом додаткових документах не спростовані представником позивача у ході судового розгляду справи жодними належними, достатніми та достовірними доказами у розумінні ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, із наведеного судом встановлено, що при митному оформленні товару позивачем до митного органу не було надано повних та достовірних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, і щодо транспортно-експедиційних витрат за межами митної території України, які включаються до складових митної вартості товару за умовами поставки - FOB згідно до вимог п.6 ч.10 ст.58 МК України з урахуванням аналізу вищенаведених документів та аналізу норм митного законодавства України.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що відсутність повних та достовірних відомостей, що підтверджують здійснення Покупцем всіх платежів, у тому числі і витрат понесених на транспортування товару до митного кордону України (які включаються в обов`язковому порядку до числових значень складової митної вартості товару), з урахуванням умов поставки – FOB, унеможливлюють підтвердження числового значення митної вартості імпортованих товарів за заявленою декларантом ціною договору (основним методом).

Вищезазначені обставини та надані документи (довідка №02/19-10 від 15.02.2019р. декларанта про вартість транспортування вантажу та лист експедитора б/н від 15.02.2018р.) дають підстави вважати про неврахування витрат на транспортування товару за межами митної території України у складі числових значень митної вартості товару, які передбачені ст.58 МК України.

У ході судового розгляду справи представник позивача не зміг спростувати вищенаведені неповні та недостовірні відомості щодо оцінюваної партії товару, які містяться у поданих до митного оформлення документах жодними належними та достовірними доказами виходячи з вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, за таких обставин, необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у ЕМД та їх уточненні, є очевидною.

Недостатність інформації для підтвердження заявленої позивачем митної вартості у наданих ним документах, розбіжності у числових значеннях складової митної вартості товару у наданих позивачем бухгалтерських документах (довідка декларанта №02/19-10 від 15.02.2019р. та лист експедитора б/н від 15.02.2018р.) унеможливили застосування першого методу (за ціною договору).

В той же час, згідно ст.59 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5– 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

За приписами статті 60 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Частиною 1 ст.62 Митного Кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

За приписами ст.63 наведеного Кодексу, передбачено, що для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях згідно положень ст.64 Митного кодексу України.

Так, як встановлено судом, митним органом було проведено процедуру консультацій з декларантом з метою визначення митної вартості товару придбаного позивачем та застосовано послідовність методів визначення вартості товару, що підтверджується змістом оспорюваного рішення та не спростовано представником позивача жодними належними, достатніми та достовірними доказами у відповідності до вимог ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з неможливістю застосування методів щодо ідентичних та подібних товарів, методів віднімання та додавання, що обґрунтовано у оспорюваних рішеннях, приймаючи за основу наявну у митного органу інформацію щодо митного оформлення подібного товару згідно країни походження, відправлення, виробника, опису товару, призначення товару, технічних характеристик, умов поставки - FOB, митним органом митна вартість ввезеного позивачем товару була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості – 2г – резервний метод за ЕМД №UA100120/2019/191383 на рівні 3,82 доларів США/кг щодо Товару №1; за ЕМД № UA408150/2019/003360 від 18.02.2019р. на рівні 3,82 доларів США/кг щодо Товару №2 (а.с.14-15).

Отже, виходячи із встановлених наявних у поданих позивачем документах до митного оформлення розбіжностей, а також розбіжностей у поданих документах щодо витрат на транспортування, які не піддаються обчисленню (витрати на транспортування, які були включені декларантом до складу митної вартості товару згідно декларації митної вартості склали 44240,35 грн., а довідка про вартість транспортування вантажу №02/19-10 від 15.02.2019р. та лист експедитора від 15.02.2018 містять загальну суму витрат на транспортування у розмірі 54185,58 грн. з урахуванням того, що у ньому зазначено витрати по трьох контейнерах, а розподілені витрати лише за двома контейнерами), що викликає сумніви у визначенні митної вартості товару, яка була заявлена позивачем за вищевказаною ЕМД, що унеможливило підтвердження числового значення митної вартості ввезеного позивачем товару, суд приходить до висновку, що прийняття посадовою особою відповідача оспорюваної картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару, з урахуванням вищенаведених розбіжностей у документах, які не усунуті були позивачем, є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, представник позивача у ході судового розгляду справи не навів жодних підстав та не надав будь-яких доказів на підтвердження протиправності прийнятого митним органом оспорюваних картки відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості з урахуванням того, що судом виявлено факти розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах, зокрема, у числових значеннях складової митної вартості ввезеного товару щодо транспортно-експедиційних витрат, які в обов`язковому порядку повинні включатися до складових митної вартості товару за умовами поставки-FOB згідно до вимог п.6 ч.10 ст.58 МК України, які не спростовані будь-якими належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом відхиляються та не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення і доводи представника позивача про відсутність розбіжностей у числових значеннях визначення митної вартості товару, оскільки вказані твердження представником позивача жодними доказами не підтверджені, навпаки, представник позивача не зміг пояснити розбіжностей у сумах витратах на транспортування товару за межами України, які є складовими митної вартості товару згідно до вимог ч.10 ст.58 МК України та містяться у довідці вартості транспортування вантажу №02/19-10 від 15.02.2019р. щодо вартості транспортування за трьома коносаментами, а розподіл таких витрат у наведеній довідці лише за двома коносаментами та у листі експедитора б/н від 15.02.2018р., а також і не надано доказів, які б свідчили про відсутність розбіжностей у числових значеннях розміру витрат на транспортування, які містяться у актах надання послуг №403 від 22.02.209р. та №413 від 25.03.2019р.

Є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами і посилання представника позивача на те, що сума 5403,46 грн. є вартістю простоїв та понаднормового використання контейнеру на території України, а тому не включається до митної вартості товару, оскільки такої інформації акт надання послуг №413 від 25.02.2019р. не містить, а його зміст містить лише посилання на те, що вказана сума є експедиційними послугами за договором №13/08/18 від 13.08.2018р. (а.с.48).

Також, судом відхиляються доводи представника позивача стосовно того, що оспорюване рішення не містить обґрунтування причин через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не містить інформації у митного органу, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та інше, з огляду на те, що вказане не відповідає дійсності та зміст оспорюваного рішення містить всі відомості щодо обґрунтованих сумнівів, які саме подані позивачем документи містили розбіжності та неповні дані, а також які документи не надані до митного оформлення про що зазначалося не тільки у оспорюваному рішення, а й у повідомленні №1, яке надсилалося позивачеві та вказане свідчить про дотримання митним органом процедури проведення консультацій з метою правильності визначення митної вартості товару, що відповідає вимогам митного законодавства України.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і посилання позивача на лист експедитора – ТОВ «Транс-Фаворит» від 09.10.2019р. б/н, у якому надані відповіді на питання, які виникли під час судового засідання, оскільки надані пояснення у наведеному листі є лише суб`єктивною думкою окремо взятого суб`єкта господарювання, не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує витрати на транспортування товару позивачем та носить лише інформаційних характер, а тому не є належним доказом у розумінні вимог ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, позивачем не доведено, а судом із наданих документів не встановлено, що декларантом були подані повні та достовірні відомості про задекларовану позивачем митну вартість оцінюваного товару з урахуванням досліджених судом встановлених обставин у даній справі щодо вищенаведених розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтував свій сумнів щодо неможливості визнання заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом, а отже, оскільки надані позивачем документи не усунули виявлених розбіжностей, відповідач довів правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості товару у даних правовідносинах у відповідності до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, перевіривши правомірність прийняття оспорюваних рішень у відповідності до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що оспорювані картка відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості товару прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Митним кодексом України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому в адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «САФФРАН УКРАЇНА» до Дніпропетровської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/200051/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації №UA110150/2019/00190 від 22.02.2019р. – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва